Товарів: 0
На суму: 0 грн
Щорічно виноград витягує з ґрунту поживні речовини, які використовуються для формування листя, пагонів, грон, а також відкладаються в коріння, стовбури та багаторічну деревину. Інтенсивність видалення залежить від урожайності насаджень, типу ґрунту, його вологості, особливостей сорту, агротехніки вирощування. У Приазов'ї для отримання 150-170 ц ягід з гектара виноградника виділяється 200 кг азоту, 70 кг фосфору і 150 кг калію. Тому для забезпечення нормальної життєдіяльності виноградної рослини, збереження і підвищення родючості ґрунту її необхідно систематично удобрювати.
Науково обґрунтована система застосування добрив передбачає встановлення виду і дози добрив з урахуванням їх дії і післядії, способів, кратності і строків внесення, підбір асортименту мінеральних добрив і комплексу організаційно-економічних заходів. Застосування будь-якої системи удобрення може дати хороші результати лише в тому випадку, якщо воно супроводжується іншими агротехнічними заходами, спрямованими на досягнення тієї ж мети. Неможливо, скажімо, отримати високий урожай винограду, якщо ґрунт не обробляється належним чином або недостатньо бореться зі шкідниками та хворобами.
Терміни подання.Залежно від часу та кількості внесення органічні та мінеральні добрива поділяють на основну та підгодівлю.Основне добривовноситься восени або ранньою весною для забезпечення рослин живленням протягом вегетаційного періоду.Годуванняпроводять протягом вегетаційного періоду меншими дозами для поповнення живлення рослин у необхідні терміни. Особливо їх значення зростає в роки, коли основне добриво не вноситься у виноградники або вноситься в недостатніх кількостях.
Восени на виноградниках використовують гній, компости, торф, фекалії, гній у суміші з фосфорними або фосфорно-калійними добривами, фосфорит, шлак, термофосфат, осад.
Самостійно вносити суперфосфат (особливо на грунтах з нейтральною або лужною реакцією) небажано, так як в осінньо-зимовий період частина водорозчинних фосфатів переходить в недоступну для рослин форму. Найкраще використовувати разом з нітратними формами азотних добрив навесні, а також для підгодівлі. У зв'язку з тим, що в початковий період росту виноград відчуває більшу потребу в азоті, восени його можна вносити, але тільки у вигляді сульфату амонію. При цьому вимивання азоту глибше зони найбільшого поширення коренів майже не спостерігається, оскільки низькі температури ґрунту не сприяють процесам нітрифікації.
Калійні добрива зазвичай використовують одночасно з фосфорними, тому їх вносять одночасно. Однак їх весняне внесення іноді не тільки не підвищує врожай винограду, а й пригнічує рослину. Це пояснюється тим, що внесений перед початком вегетації калій поглинається колоїдним комплексом ґрунту, витісняючи з нього в ґрунтовий розчин кальцій і магній. Надлишок цих речовин негативно впливає на ріст і плодоношення виноградної лози. З цієї причини краще додавати калій влітку як добриво. Навесні їх також підгодовують гною, пташиним послідом та іншими розбавленими органічними добривами.
Періодичність(періодичність) внесення основних мінеральних добрив тісно пов’язана з частотою глибокого розпушування ґрунту на виноградниках. На тих ділянках, де глибоке розпушування ґрунту доцільно проводити щорічно, його слід поєднувати з внесенням фосфорно-калійних добрив. Насамперед це стосується важкосуглинистих чорноземних ґрунтів із хорошою вологозабезпеченістю та відносно глибоким розміщенням кореневої системи рослин. При більш дрібних коренях винограду глибоке розпушування проводять у міжряддях або навіть рідше, а тому добрива вносять один раз на два-три роки. У цьому випадку їх дози слід збільшити на стільки ж.
Вибираючи найбільш доцільну кратність внесення, необхідно враховувати те, що в перший рік рослини використовують лише половину калію, який надходить у ґрунт, і ще менше фосфору — 10—30 %. Азотні добрива у виноградники необхідно вносити щорічно.
Піщані, черепашниково-супіщані і супіщані грунти, що містять дуже мало вапна і колоїдних часток, характеризуються слабкою поглинальною здатністю, у зв'язку з чим легкорозчинні у воді добрива вимиваються опадами або при зрошенні в нижні шари грунту. На таких ділянках мінеральні добрива вносять переважно навесні і обов’язково в поєднанні з органічними добривами, які підвищують водоутримуючу здатність ґрунту. Томасшлак і фосфорит досить ефективні на піщаних ґрунтах, їх можна вносити восени. На супіщаних ґрунтах ефективність калійних добрив значно вища, ніж на суглинистих.
Глибина і способи застосування. Більшість органічних і мінеральних добрив вносять на глибину основної маси всмоктувальних коренів (40-60 см), яка змінюється в залежності від типу ґрунту, глибини залягання ґрунтових вод, використовуваних способів вирощування, біологічних особливостей сортів та інших факторів. Особливо суворо потрібно підходити до фосфорно-кислих і калійних добрив, які на важких ґрунтах погано переміщуються по ґрунтовому профілю. Менше внесення (20-25 см) допустимо на виноградниках з неглибокою кореневою системою, легких ґрунтах або за умови доброї забезпеченості вологою. В інших випадках поживні речовини, що надходять з добривом, частково використовуються виноградом, а також стимулюють ріст бур’янів.
Азотні добрива, хоч і є найбільш рухливими і рухаються в ґрунті у напрямку ґрунтової вологи, також слід вносити в зону підвищеної вологості та найбільшого поширення кореневої системи. За цієї умови найпоширеніші азотні добрива, такі як аміачна селітра та сульфат амонію (фізіологічно кислі), сприяють кращому засвоєнню рослинами фосфору суперфосфату. Більш дрібне внесення азотних добрив також допустимо, але більше зусиль доведеться витратити на боротьбу з бур'янами.
Органо-мінеральні добрива вносять стрічковим способом машиною УОМ та апаратами ПРВН-17, ПРВМ-14000, ПУХ-2. Це дозволяє поєднати в одному процесі глибоке розпушування ґрунту, внесення добрив і омолодження кореневої системи рослин.
Всесоюзний науково-дослідний інститут життєво важливих рослин «Магарач» рекомендує дотримуватися наступної схеми внесення основних добрив в кожне міжряддя: в перші три роки - в два ряди на відстані 35-40 см від ряду відповідно 70 і 90 см, а на четвертий рік - в один ряд посередині міжрядь. Глибина внесення з кожним роком збільшується, але так, щоб не виходити за нижню частину кореневого шару.
У виноградниках, особливо з піщаними ґрунтами, все більшого поширення набуває спосіб гніздового внесення добрив і підгодівлі, при якому коріння рослин майже не пошкоджуються. Для цього використовуються гідробури, машина для внесення інсектицидів Молдавського науково-дослідного інституту водопостачання та деякі інші засоби механізації.
