Екологічна схильність та наукове обґрунтування власного виноградарства в Україні

В.А. Волинкін ​​доктор с.-г.
начальник селекційного відділу,
В.В. Ліховський працівник селекційного відділу,
виконувач обов'язків завідувача дитячого садка,
Н.П. Олейніков к.с.-г.н., провідний науковий співробітник,
І.А. Павлова кандидат біологічних наук, с.н.с.
І.А. Василик кандидат сільськогосподарських наук, науковий співробітник

Національний інститут винограду і вина «Магарач», Кірова 31, Ялта, Крим, Україна; e-mail: select_magarach@ukr.net

Дослідження вчених довели, що в Україні існують зони ризикованого землеробства, придатні для вирощування винограду, в яких можна отримати високоякісну продукцію. До них відносяться Степовий Крим, північні райони Запорізької, Миколаївської та Херсонської областей. У цих зонах взимку часто спостерігаються перепади температур до мінус 28 °С, що призводить до пошкодження з’єднання прищепи і підщепи і подальшого вибракування щеп, що визначає доцільність вирощування винограду на коренеплоді. З іншого боку, ці зони є зонами постійного зараження філоксерою, що передбачає вирощування філоксеростійких сортів винограду. У перспективі збільшення валового збору винограду в Україні та розширення зони промислового вирощування виноградних насаджень можливе лише за рахунок розширення площі виноградників у зонах ризику виноградарства.

Національний інститут винограду і вина «Магарач» розробив і реалізує Національну програму вдосконалення сортименту винограду в Україні. В її основу покладено програму селекції «Аналог», яка передбачає створення нових сортів винограду з груповою стійкістю – аналогів кращих євразійських сортів, але з підвищеною польовою стійкістю до грибних хвороб, філоксери, морозів, високою екологічною пластичністю та стабільністю господарсько цінних ознак. Для поетапного вирішення цієї проблеми були розроблені моделі сортів, які включають необхідний набір ознак. Для селекції за ефектом гетерозису відібрано 21 основну ознаку винограду, з них 16 ознак використовували для відбору столових сортів, 16 – технічні, 11 – загальні, 5 – специфічні для сортів винограду різного призначення. Відповідно до селекційно-генетичної програми «Аналог» виведено технічні сорти Рислінг Магарача, Тавквері Магарача, Пам’яті Голодриги, а також сорти з унікальними органолептичними властивостями Цитронний Магарача та Альмінський. За програмою селекції столових сортів виведено сорти різного строку дозрівання з груповою стійкістю до грибних хвороб Ассоль, Геркулес, Інтервітіс Магарача та ряд безнасінних сортів - Ялтинський безнасінний і Південнобережний. Ці сорти в результаті селекційної роботи внесені до Реєстру сортів рослин для промислового вирощування в Україні та захищені патентами України.

Для промислового вирощування рекомендуються такі сорти винограду з груповою стійкістю до грибкових захворювань, морозів і філоксери:

В Україні прийняті стандарти не лише на садивний матеріал, а й на самі корінні виноградники, які регламентують усі етапи від виробництва садивного матеріалу до посадки та експлуатації багаторічних виноградників. Від якості садивного матеріалу безпосередньо залежить закладка виноградників, їх подальша продуктивність і життєздатність. Національний стандарт України на садивний матеріал ДСТУ 4390:2005 «Саджанці винограду та бадилля виноградної лози» регламентує виробництво садивного матеріалу для садіння виноградників визрілими та вегетуючими укоріненими саджанцями. Дорослі вкорінені саджанці повинні мати 1-2 пагони товщиною не менше 5 мм з визрілою частиною не менше 150 мм. Довжина коренеплоду від п'ятки до першого пагона не менше 40 см. Коріння повинні бути рівномірно розташовані навколо стебла і мати довжину не менше 10 см і товщину біля основи не менше 2 мм. Вегетуюча розсада повинна мати зелений пагін довжиною не менше 20 см і товщиною не менше 3 мм. Коріння – не менше 5 штук, рівномірно розташованих по периметру. Коріння мають довжину не менше 5 см і товщину не менше 2 мм. Цей же стандарт описує різні категорії садивного матеріалу: «оригінал», «базовий», «сертифікований» і «еталон». Найцінніший садивний матеріал категорії «вихідна». Без виробництва матеріалу цієї категорії в Україні неможливо перейти до виробництва сертифікованого садивного матеріалу. «Вихідний» посадковий матеріал якісний, очищений від вірусів, фітоплазми та бактеріального раку, а також від карантинних об’єктів: золотистої жовтизни, бактеріального в’янення. Він повинен відзначатися високим рівнем типовості та однорідності, 100% чистотою, а за агробіохімічними показниками та фітосанітарним станом відповідати санітарним умовам даного сорту. Такий матеріал можна отримати лише за умовin vitroз подальшою адаптацією та вирощуванням на штучному безґрунтовому субстраті в умовах гідропонної гравійної культури. Це пов'язано з тим, що в грунті можуть бути носії вірусних та інших інфекцій і, отже, отримати здоровий посадковий матеріал «вихідної» категорії буде неможливо.

Гідропонна технологія істотно пом'якшує негативний вплив сухих і спекотних літніх періодів, а також несприятливих ситуацій у співвідношенні тепла і вологи. Повністю переваги гідропонної гравійної культури можна реалізувати при правильному підборі субстрату, робочого поживного розчину, світлового, теплового і водного режимів, а також системи агротехнічних прийомів догляду за рослинами. Оптимальна щільність посадки рослин на гідропоніці для адаптації становить 50 шт./м2, а вихід стандартної розсади досягає 86%. Високий урожай стандартних сіянців спостерігається у сортів селекції НІВіВ «Магарач» Цитронний Магарача, Пам’яті Голодригі, Первенець Магарача та Красень. Основним чинником варіювання виходу стандартної розсади (51%) є кліматичні умови вегетаційного періоду (температура та вологість, які в свою чергу визначають ступінь розвитку грибкових захворювань тощо). Частка впливу сортових ознак на цей показник становила 15,6%. У зв’язку з цим оптимізація режиму поливу, складу поживного розчину та захист рослин від грибкових захворювань є суттєвим резервом підвищення ефективності розсадника винограду з використанням гідропонної гравійної культури.

Проведеними дослідженнями по вирощуванню рослин винограду в умовах гідропоніки встановлено, що субстрат повинен добре проводити поживний розчин до коренів рослин і утримувати воду на своїй поверхні, служити опорою для коренів і забезпечувати хорошу аерацію кореневої системи. Необхідно, щоб субстрат був хімічно інертним, а оскільки деякі субстрати можуть зміщувати рН поживного розчину в бік лужної реакції, то для запобігання негативного впливу лужного середовища на рослини живильний розчин підкислюють сірчаною кислотою, підтримуючи значення рН в межах 6-7. Найкращим субстратом для вирощування саджанців винограду є фракція діоритової крихти з розміром частинок 3–5 мм. Перед завантаженням робочої фракції субстрату на дно лотка укладають фракцію з розміром часток 10–15 мм, яка виконує функцію дренажу. Перед завантаженням у лотки робочий субстрат очищають від пилу через сито з осередками 2х2 мм, промивають водою і укладають у лотки шаром 25–30 см. У НІВіВ «Магарач» використовується гідропонний розчин змінного складу. У цьому розчині концентрація макро- і мікроелементів змінюється протягом вегетаційного періоду (табл. 1 і 2). Така схема живлення забезпечує потужний ріст і розвиток рослин у першій половині вегетації, а також хороше дозрівання лози в другій половині. Відразу після посадки рослини поливають водою, а через п'ять днів переходять на полив живильним розчином. У травні можна обмежитися чотирма поливами в день, в червні – 5-6. У найспекотніші дні липня і серпня кількість поливів збільшують до 8-10 на добу. Тривалість поливу 2-3 хвилини. Восени кількість поливів поступово скорочують і доводять до одного разу на добу до опадання листя. Протягом усього вегетаційного періоду проводяться агротехнічні роботи по догляду за розсадою (підв'язка, прищипування, чеканка, захист від грибкових захворювань). Пікірування і сортування розсади проводять після закінчення опадання листя. Субстрат звільняють від коренів та інших рослинних залишків і готують гідропонні канали до наступного сезону.

Для отримання здорових рослин первинний матеріал відбирають з попередньо відібраних кущів. Виноградна лоза пророщена в лабораторних умовах. Для отримання асептичної культури як експланти використовують верхівки зелених пагонів. В якості субстрату використовують поживні середовища, що містять макро- і мікроелементи, вітаміни, сахарозу, регулятори росту, в адаптованих для винограду концентраціях. Експланти висаджують на модифіковане живильне середовище, яке містить регулятор росту 6-бензиламінопурин (БАП) у концентрації 1–2 мг/л для стимуляції пагоноутворення. Культивування проводять на світлі при 16-годинному фотоперіоді, температурі +27 °С, освітленні 1600 лк. Отримані таким чином рослини перевіряють в лабораторії на наявність, у тому числі в прихованій формі, вірусів, фітоплазм і бактеріального раку. При відсутності інфекції подальше розмноження проводять простими живцями з наступною пересадкою на середовища, що містять NAA. Якщо результати дослідження вказують на наявність вірусної інфекції, то використовується методика загоєння матеріалу, яка поєднує в собі культуру меристем і термотерапію.

«Початковий» посадковий матеріал використовують виключно для висадки маточників для збереження та прискореного розмноження сортів. Вимоги до такого виду насадження наступні: маточники підщепи і прищепи категорії «оригінал» повинні бути вирощені на ґрунті, де виноград не ріс не менше 10 років. Перед посадкою грунт перевіряють на наявність нематод і збудника бактеріального раку. При виявленні нематод грунт обробляють нематоцидами. Якщо в грунті виявлено бактеріальний збудник раку, садити виноградник на такій ділянці неприпустимо. Щоб уникнути вторинного зараження вірусами, бактеріальним раком і фітоплазмою, необхідно, щоб просторова ізоляція маточників категорії «вихідна» від насаджень інших категорій становила не менше 100 м.
Сектор розсадництва НІВіВ «Магарач» здійснює закладку «базового» розсадника маточних підщеп і прищеп, з «вихідним» садивним матеріалом.

Про розсадник і саджанці Інституту Магарача в новинах.

Ще почитати:

Міжнародні відносини о найменуванні шампанського та хереса

В чому різниця між шампанським, просеко та ігристим вином?

Отримання червоних ігристих вин пляшковим способом з винограду перспективних сортів

Ігристі вина

Токайські вина

У нашому блозі «Приватна Марка» багато цікавого контенту: новинки ринку виноробства, крафтові рецепти наших технологів, влоги на різні теми. Дистиляція, крафтові винокурні, виробництво крафтового сидру, крафтовий квас, рецептура сидру, виробництво крафтових напоїв за нашими рецептами, виробництво спирту в промислових масштабах. Це та багато іншого цікавого у блозі «Приватна Марка Україна» та мережі магазинів «Винороб».

Наприклад, ви вирішили відкрити сироварню, ковбасний цех або почати пекти крафтовий хліб — welcome! Ми завжди допоможемо: надамо рецептуру, забезпечимо всі витратні матеріали, відправимо нашого технолога, складемо технологічну карту, встановимо все обладнання, сертифікуємо виробництво, відкриємо для вас завод з нуля, виноробні, цехи, виноградники, налагодимо готовий продукт із виходом на ринок. Ми — компанія повного циклу: маємо багато представництв по всьому світу. Потрібна склотара, склобанки, медичний посуд, лабораторний посуд чи лабораторне обладнання — звертайтеся! У наших складах понад 900 тис. найменувань товарів та обладнання. Звертайтеся, не вагайтеся! Не важливо, де ви знаходитесь — у СНД, Європі, Америці чи Азії: ми маємо великий досвід. Privatna Marka йде в ногу з технологіями та інноваціями. Ми 20 років на ринку та відправили понад 1 млн посилок своїм клієнтам. Втілили багато креативних проєктів. Відкрили низку підприємств харчової промисловості, а також у непродовольчій та продовольчій групах технічних виробів. Втілили 147 комерційних проєктів у країнах СНД. Виробляємо 70 видів продукції власного виробництва в Україні, Німеччині та Китаї. У блозі ще більше цікавого та корисного.

Консультації за тел. +380 (67) 440-70-90
https://privatnamarka.com/
https://www.instagram.com/privatnamarka?igsh=MWt0NzNxbHJrbXh4ZQ==\
https://www.facebook.com/Privatnamarka
https://youtube.com/@privatnamarkacom?si=P5RH_spetEP3x_RQ\