Товарів: 0
На суму: 0 грн
К. Д. Стоєв
ОСНОВНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ РОСТУ ТА ДОЗРІВАННЯ ЯГІД ВИНОГРАДУ
При вивченні фізіології органів виноградної лози велика увага приділяється гронам і ягодам. Це цілком зрозуміло, оскільки ягода винограду є єдиним органом господарського значення. Завдяки високому вмісту цукрів та інших корисних органічних і мінеральних речовин він є цінним фруктом для споживання у свіжому вигляді або для промислової переробки та виробництва виноградних вин та інших напоїв. Тому ріст виноградних грон і ягід, накопичення в них цінних поживних речовин вивчають багато десятиліть. Протягом століть на основі численних емпіричних спостережень було розроблено поняття якості винограду та факторів, що його визначають. Мабуть, немає іншої сільськогосподарської культури, про якість продукції якої накопичено стільки інформації і до якої пред'являються такі високі вимоги, як до винограду та продуктів його переробки.
За своєю анатомічною будовою гроно винограду нагадує молодий пагін, а згодом і визрілий.
Виноградна ягода складається з епікарпію (шкірки), мезокарпія (м'якоті) і ендокарпія. Шкіра складається з епідермісу і 10-15 шарів клітин, розташованих під ним. Будова шкірки, включаючи товщину, щільність, кількість складових її клітинних шарів, а також товщину і склад кутикули, є специфічними для окремих сортів і багато в чому визначають стійкість ягід проти Botritis Cinerea, транспортабельність і лежкість винограду.
Шкірка поділяється на дві підзони. Зовнішню, що складається з 2-8-9 вузьких, тангенціально витягнутих і потовщених стінок, позначають знаком х1 (перша підзона гіподерми). Внутрішня підзона також охоплює кілька шарів (Codreanu, 1976), розташованих у тангенціальному напрямку. Клітини внутрішньої підзони значно більші.
Число клітинних шарів, їх товщина і щільність в першій підзоні неоднакові у різних сортів і варіюють, за Яношем (цит. за Карадимчевой, 1980), від 40-50 до 170-180 мкм, а за Кодряном -
між 40 і 100 мкм. Дослідження Карадімчевої (1980) показали, що товщина шару знаходиться в межах 50-120 мкм, причому сорти Гимза, Аліготе і Чаушона - 50-70 мкм, а сорти Каберне Совіньйон, Мерло, Болгар і Уньї білі - 100-120 мкм. Вважають, що саме кількість і товщина клітинних шарів цієї підзони визначає стійкість ягід до гниття.
Дослідження також показали, що товщина кутикули незначно змінюється з роками (табл. 1):
Таблиця 1
Товщина гіподермального шару x1 (μ)
| Різноманітність | 1973 рік | 1974 рік | 1975 рік |
Каберне Совіньон | 106,60 | 119,54 | 129,64 |
Мерло | 96,37 | 102,64 | 114.12 |
Уній білий | 101,60 | 116,82 | 120.20 |
Ркацителі | 84.31 | 85,86 | 99,23 |
Піно Шардоне | 86,48 | 35,67 | 84.23 |
Аліготе | 55.27 | 64.30 | 68,90 |
Гімза | 60,90 | 58,81 | 52,00 |
Букет | 98.31 | 108,39 | 104,91 |
Руен | 101.42 | 106.05 | 123.31 |
Епідерміс складається з одного шару клітин товщиною 30-40 мкм. Зверху клітини епідермісу потовщені і кутинізовані. Товщина кутикули специфічна для окремих видів і, за Бонне (1903), коливається в таких межах: V. vinifera - 1,5-3,8 мк; V. rupestris - 4,1-4,6 мк; V. berlandieri—8,1—8,5 мк; V. coriacea - до 10 мк.
М'якоть (мезокарпій) становить найбільшу частину ягоди. Складається з 11-16 шарів великих клітин паренхіматозної будови. Кожна клітина має тонку оболонку і наповнена клітинним соком – виноградним. Клітинні оболонки м'якоті ягоди нещільно прилягають одна до одної; між ними є невеликі міжклітинники, що сполучаються між собою, через які відбувається газообмін із зовнішнім середовищем. У пульпі дві зони. Перший розташований безпосередньо під шкірою і складається з декількох шарів (розташованих радіально), які досягають значних розмірів – до 0,3-0,4 мм в діаметрі. Оболонки цих клітин дуже тонкі (від 0,5 до 1 мкм) і часто розм'якшуються під час дозрівання ягід. Друга зона складається з клітин, більшість з яких також розташовані радіально. Їх мембрани дещо товщі і не розм'якшуються. Внутрішній шар м’якоті, що прилягає до насіння, – це ендокарпій. Він також складається з радіально розташованих клітин.
Загальна кількість клітинних шарів, з яких складається виноградна ягода, від епідермісу до ендокарпія включно, становить близько 25-30, стільки ж, скільки і зав'язі. Таким чином, збільшення обсягу ягоди відбувається за рахунок збільшення елементів, а не збільшення їх кількості.
Дослідження Мержаняна (1940) показали, що на першому етапі росту ягід поділ клітин відбувається в тангенціальному напрямку, переважно з моменту запліднення до досягнення ягідками діаметра 2-3 мм. Надалі, у міру зростання ягоди, кількість клітин не збільшується. На думку А.С. Мержаняна кількість клітинних шарів м'якоті залишається дуже близькою до кількості клітинних шарів шкірки протягом усього росту ягоди.
У столових сортів винограду клітини 6-7 периферичних шарів, які разом з епідермісом складають шкірку ягоди, під час дозрівання сильно збільшуються всередину м'якоті. Їх оболонки мають таку ж щільність, як і в першій зоні мезокарпію. Так, у столових ягід перехід від шкірки до мезокарпійної зони відбувається без істотних анатомічних відмінностей. Оболонки цих клітин виділяють невелику кількість соку, який надає м’якоті характерну м’ясисту консистенцію. Відсутність анатомічної диференціації між шкірою і зоною мезокарпію призводить до того, що вони утворюють єдине ціле, яке легко подрібнюється, не відокремлюючи шкіру.
Технічні різновиди мають менше клітинних шарів шкірки, клітини дрібніші, з більш товстими оболонками, ніж клітини першої зони мезокарпію. Тому шкірка ягід винних сортів помітно відділяється від м'якоті і найчастіше відділяється при роздавлюванні ягід. Мезокарпій складається з набагато більших клітин з дуже тонкими оболонками, які розчиняються, коли виноград дозріває, в результаті чого під шкіркою ягоди утворюється безперервна рідинна зона.
Описані деталі анатомічної будови ягід столових і винних сортів характерні для найбільш типових представників обох груп сортів. Між ними є всі ступені переходу від однієї групи до іншої.
