Колекційні підщепи, їх характеристика та спорідненість - 2.2. Продуктивність локації та укорінення живців

Інтенсивність росту пагонів визначається біологічними особливостями сорту. Як правило, у підщеп із родини Ріпарія х Рупестріс та Берландієрі х Рупестріс середній ріст пагонів значно слабший, ніж у групи сортів родини Берландієрі х Ріпарія, і становить відповідно 3-4 проти 5-6 метрів. Сорти 101-14, 3309, Польсен 1103, Ріхтер 110, Феркал мають короткі міжвузля і дають велику кількість пасинків, кожен з яких має тенденцію випереджати в рості головний пагін. Без 2-3-разового прищипування діаметр головного пагона не буде відповідати вимогам настільного живцювання. Недотримання правил прищипування перетворює кущі в заплутаний клубок коротких і тонких пагонів. На відміну від вищезгаданої групи сортів, навіть у занедбаних насадженнях маточників підщепи винограду сорти Кобер 5ББ, Телекі 8Б, СО4, Кречунель 2, ВЕЙ-48 завжди чітко виділяються потужним ростом. Ці сорти більш технологічні і їх вирощування менш трудомістке. Навіть при відсутності належного догляду вони мають довгі рівні пагони, деякі з яких можна використовувати для настільного живцювання. При дотриманні необхідних агротехнічних заходів сортів Кобер 5ББ, СО4 Кречунель 2, ВЕЙ-48, Вієрул 3 в умовах Нижнього Придон’я урожай стандартних живців, придатних для щеплення, становить 81-88 тис./га. (Таблиця 2). Сорти 101-14, 3303, Ruegger! 140, Polsen 1103, 333EM, Ferkal, Richter 110 можна отримати 60-63 тисячі живців з площею посадки 3х2 м. Ущільнення посадки (3х1,5 м) – один із варіантів підвищення врожайності стандартних живців.

Таблиця 2. Радиолокаційна продуктивність і стійкість підщепи

Ступінь визрівання пагонів є найважливішим етапом розвитку підщепи в біологічному та економічному сенсі, оскільки від цього залежить підготовка рослини до зимових умов, вихід живців, придатних для щеплення, і успіх самого щеплення. У літературі є твердження, що якісні живці підщепи можна отримати лише в сприятливих умовах південної зони з високою сумою активних температур, де тривалий вегетаційний період не переривається ранніми осінніми заморозками. Наші багаторічні спостереження показали, що в районі Нижнього Дону визрівання лози зазвичай наближається до 75-80%, рівень 50-55% спостерігається в 10% випадків. До такого стану лози призвели понад 20 років спостережень, несприятливі метеорологічні умови лише двох вегетаційних періодів. Значні перепади денних і нічних температур повітря, характерні для кліматичних умов Нижнього Дону, сприяють прискореному процесу дозрівання не тільки ягід, а й лози [11,29,30,42]. Тому середні багаторічні строки фаз розвитку підщеп наближаються до термінів, характерних для теплих регіонів [4, 8, 12, 35].
Укорінюваність живців підщепи забезпечує не тільки надійність інтенсивного розмноження сорту, але й малу розрідженість щеплених насаджень. У процесі багаторазового розмноження досліджуваних нами підщеп ця сортова ознака вивчена досить ретельно. Дуже добрий (70 - 78%) ступінь укорінюваності живців у сортів 33а, 702-62, 333ЕМ, № 19, № 14, 1612-5, Віерул 3, які отримані від гібридизації з видами V. vinifera і V. riparia.
Підщепи, отримані за участю погано вкорінюваного виду V. berlandieri, різною мірою успадкували цю негативну якість. Середнє значення цього показника для сортів Кобер 5ББ, Кречунель2,WEY-48 і особливо CO4, Richter 110, Polsen 1103 становить 40-50% (табл. 2). Погана укорінюваність живців у сортів 5153-588 і Феркал (38-44%). Використання в гібридизації виду V. amurensis, також з низькою ризогенною активністю, зазвичай негативно впливає на прояв цієї ознаки в насіннєвому потомстві. Проте, маючи великий гібридний фонд, можна відібрати рослини зі сприятливим поєднанням якостей, які відповідають вимогам до сортів підщепи, підщеп молдавської селекції (4-1, 5-1, 9-1) і селекції ВНІІВіВ ім. Я. І. Потапенка (Андрос, Фініст, Презент), отримані на основі V. amurensis, мають добрі показники (66 - 69%).