Колекційні підщепи, їх характеристика та спорідненість - 3.3. Морозостійкість і зимостійкість щеплених сортів

За роки досліджень щеплені насадження піддавалися різноманітним погодним умовам. Найбільш екстремальними, що значно відрізнялися від середньобагаторічного, були зимові місяці 1993-94 та 1997-98 років. і 2001-02 рр., коли після тривалої відлиги з плюсовою температурою повітря відбувся різкий стрибок до -26 і -27°С з наступним тривалим впливом низьких температур. Ці обставини дали можливість оцінити ступінь впливу підщеп на морозостійкість щеплених сортів, оскільки за сприятливої ​​зими відмінності між парами прищепа-підщепа незначні. Саме в цей час у всіх щеплених сортів, що зимували без укриття, відзначалося дво-триразове збільшення відмирання не тільки центральних бруньок, але і всього вічка. Дослідження збереженості бруньок у лабораторних умовах (з використанням поздовжнього розрізу на око) та агробіологічні обстеження в польових умовах показали значну загибель не лише основних, а й замінних, більш морозостійких бруньок. Серед щеплених сортів вищу морозостійкість, трохи нижчу за Агат Донську, показали Степняк, Цвєточний і Каберне Північне, а найнижчі показники в цій групі у сорту Восторг.

Відновлення щеплених кущів, сформованих на штамбі висотою 1 м, відбувалося різними способами. Так, до кінця вегетації повністю відновилися кущі сорту Степняк на підщепах 5-1, Полсен 1103, 9-1, WEY-48, Рюггері 140. Середній ріст пагонів у цих варіантах становив 180-190 см, загальна кількість пагонів 18-20, визрівання лози 85-88%. Примітно, що переважно на цих самих підщепах згодом виявлено найкращу збереженість кущів, тобто найкращу спорідненість. Низька регенеративна здатність сорту Степняк відзначена на підщепах 333 ЕМ, 3-60-37, Rupestres du Lot, 1613, 702-52. При невеликій кількості відрослих пагонів (3-4), ріст їх був слабшим (90-120 см), багато кущів загинули в ці роки. На підщепах 1616, Кречунель 2, 15-2, Віерул 3, 33а, Телекі 8Б біотип 2 стан прищепи був середнім.
Досліджували підщепи різної морозо- та зимостійкості. За даними багаторічних польових спостережень і штучного підморожування живців, до найбільш морозостійких і зимостійких підщеп відноситься Ріпарія Глуар, 101-14, 4-1, 9-1. Однак сорти Восторг і Агат Донской при щепленні на ці підщепи не показали вищої збереженості бруньок, ніж на підщепах з явно меншою стійкістю - Віерул 3, 16-3, 333 ЕМ, Феркал. Відсутність чіткого взаємозв'язку проявилася як у роки з екстремально низькими температурами,
і в середньому багаторічному (табл. 15) Середня багаторічна морозостійкість і зимостійкість бруньок сорту Восторг в цілому на 2-3 % нижча, ніж у Агати Донської (табл. 15). Причому в обох випадках відмінності між експериментальними варіантами з найкращими і, навпаки, найгіршими показниками збереженості вушних раковин є незначними (8-12%). Вони знаходяться в межах експериментальної похибки, оскільки коливання за роками в межах однієї пари прищепа-підщепа (один дослідний варіант – 25 – 30%) значно перевищують різницю між варіантами. Для сортів Каберне Північне і Цвєточний також немає чіткого, вираженого позитивного впливу морозостійкості підщепи на підвищення цієї якості у прищепних сортів.

Таблиця 15 - Середні багаторічні показники перезимівлі сортів Восторг і Агат Донской (1991-2003 рр.)

За співвідношенням між цими показниками можна оцінити ступінь впливу підщепи на морозостійкість сорту прищепи. Якщо порівняти дані про збереження бруньок у роки з найбільш несприятливими погодними умовами та величину врожаю попереднього року, то між ними встановлюється обернена кореляція (табл. 16, 17). Незвичайно висока врожайність 1995 р., пізнє обламування пагонів, тривалий вибірковий збір і, відповідно, неякісне дозрівання лози спричинили в 1996 р. майже таку ж загибель бруньок, як і в 1994 р., незважаючи на те, що зимові умови 1996 р. були не такими суворими. Однак це мало позначилося на врожайності пар прищепа-підщепа; коефіцієнт плодоношення в 1996 р. був досить високим - 0,9-1,2, в 1994 р. він знизився до 0,1-0,2, а в 1998 р. до 0. Ступінь залежності морозозимостійкості вічок від урожаю попереднього року виражається коефіцієнтом кореляції -0,65 -0,76. Для добре диференційованих і більш морозочутливих центральних бруньок ця залежність більш тісна (r = -0,77-0,89).