Путівник по виноградарству - Екологічна характеристика промислової зони виноградарства України

Зона виноградарства охоплює Одеську, Миколаївську, Херсонську, Крим, більшу частину Запоріжжя, південні та південно-східні частини Донецької, крайні південні райони Кіровоградської та Дніпропетровської областей, а також рівнинну та передгірну частини Закарпатської області. На значній частині зони кущі винограду необхідно вкривати на зиму, щоб захистити їх від впливу низьких температур. Завдяки широкому розповсюдженню неукривних сортових культур північна межа зони промислового виноградарства тепер проходить південніше, на ділянках природного захисту кущів від зимових морозів. На території України виділено п’ять агрокліматичних районів зони виноградарства (табл. 1).
1. Південно-Кримський агрокліматичний район займає південну прибережну смугу Кримського півострова від Севастополя до Феодосії, захищену з півночі Кримськими горами. Тут найвища в Україні теплозабезпеченість і найм'якіші зимові умови дозволяють залишати без укриття на зиму всі районовані сорти. Однак через різницю в зимових умовах область поділяється на два підрайони.
Підзона 1 A (субтропічна)займає обмежену територію від Фороса до Робітничого кутка Алушти. Тут винятково м'які зими. Середні абсолютні мінімуми температур повітря коливаються від -7 до -11 °C. Сума середньодобових активних температур (за період з температурою вище 10 °С) становить 4200-3700 °С, а за червень - вересень (у період дозрівання, коли ягоди найбільше потребують тепла) - 2800-2650 °С.
Підрайон 1 Б (з дуже м'якою зимою)- від Севастополя до Фороса і від Алушти до Феодосії. Середні абсолютні мінімуми температур повітря коливаються від -11 до -15 °C. Сума активних температур 3800-3400 °С, для червня - вересня 2650-2550 °С.
Ґрунтовий покрив Південнобережжя агрокліматичного району різноманітний, сформований на продуктах руйнування гірських порід. Виноградники розташовані переважно на бурих гірських карбонатних і некарбонатних хрящово-щебеневих ґрунтах.
Великі суми активних температур забезпечують високу цукристість усіх районованих сортів винограду (столові сорти до 19-20, технічні до 20-25 г/100 см3). Зимові умови дозволяють вирощувати виноград без укриття. Тут можна зосередити новітні та найякісніші столові сорти та деякі технічні сорти для виробництва високоякісних соків та марочних вин.
Недоліком району є низька вологозабезпеченість винограду в критичний період (червень - липень).

1. Основні кліматичні показники в агрокліматичних районах зони виноградарства УРСР

Продовження табл. 1

2.Передгірний Кримський агрокліматичний район займає вузьку смугу південних передгір'їв Кримських гір і більш широку смугу північних (більша частина Бахчисарайського, південна частина Сімферопольського, південна половина Білогірського і Кіровського районів). Має різноманітні ґрунтово-кліматичні умови. Грунтовий покрив представлений переважно передгірними карбонатними чорноземами, бурими та дерново-карбонатними ґрунтами. За механічним складом переважають важкосуглинисті та легкоглинисті ґрунти з великою домішкою каміння та щебеню.
Кліматичні умови надзвичайно різноманітні. При посадці тут виноградників необхідно враховувати рельєф, висоту над рівнем моря, експозицію схилів, захист їх від холодних вітрів, а також умови для відтоку холодного повітря вночі в безвітряну погоду.
3.Південностеповий агрокліматичний район — це південні райони Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей, зовсім невелика частина Донецької, а також західне і східне узбережжя Кримського півострова. Це рівнина, що нахилена до моря, порізана річковими долинами та лиманами. Найбільшими річками тут є Дунай, Дніпро, Дністер і Південний Буг. Ґрунтовий покрив представлений південними чорноземами та каштановими ґрунтами різного ступенязмивністьі засолені, з різним вмістом гумусу. За механічним складом ґрунт переважно суглинистий. Тільки на лівому березі р. Придніпров'я в Херсонській області та в Білгород-Дністровському районі Одеської області є досить значні масиви піщаних і супіщаних ґрунтів.

Агрокліматичний район характеризується великими ресурсами тепла влітку. Суми активних температур за червень - вересень коливаються в межах 2550-2450 °C, за весь період з температурами вище 10 °C - 3500-3300 °C. Район поділяється на три підрайони.

Підрайон 3 L (з м'якою зимою)— Ізмаїльський, Ренійський, Кілійський, Татарбунарський, більша частина Болградського та Овідіопольського, південна частина Арцизького, Саратського, Білгород-Дністровського, Біляївського районів Одеської області (включаючи м. Одесу з передмістями); велика частина Чорноморського, Сакський, Кіровський і Ленінський райони Кримської області.
Середні абсолютні мінімуми температур повітря коливаються від -15 до -18°С, що дає можливість вирощувати всі районовані сорти винограду в неукривних культурах. Теплові ресурси літнього періоду забезпечують через 7-10 років з 10 цукристість столових сортів до 18-19, а технічних сортів - до 20 г/100 см3. Вологість винограду влітку зазвичай низька.
Агрокліматичні ресурси субрегіону дають змогу зосередити тут теплолюбні високоякісні переважно столові сорти винограду.
Підрайон 3 Б (з помірно м'якою зимою)займає вузьку прибережну (5-10 км від моря) смугу Комінтернівського району Одеської області; південна частина Березанського, Очаківського, Бузька частина Миколаївського та Жовтневого районів Миколаївської області, включаючи м. Миколаїв з передмістями; південна приморська частина Білозерського, Скадовського, Каланчацького, Генічеського, більшої частини Голопристанського районів Херсонської області; приморська частина Красноперекопського, Раздольненського, Джанкойського, Нижньогірського, Радянського, частина Сакського районів Кримської області; прибережна частина (5-10 км від моря) Акімовського, Приазовського, Приморського та Бердянського районів Запорізької області.
Тут середній абсолютний мінімум температури повітря коливається від -18 до -19 °C. Це дозволяє залишати без укриття на зиму відносно стійкі і помірно морозостійкі сорти винограду: столові - Дністровський рожевий, Перлина Саба, Іршай Олівер, Мускат бурштиновий, Б'юті Цегледа, Фіалка рання, Мускат Оттонель, Молдова, Одеський сувенір, Сенсо, Шасла; технічні – майже всі районовані сорти.
Суми активних температур за червень - вересень дозволяють тут через 7-10 років з 10 отримувати високоякісну продукцію столового винограду з цукристістю 18-19 г/100 см3 і технічних сортів винограду (до 20 г/100 см3). Вологозабезпеченість винограду в критичний період недостатня.
У цьому підрайоні доцільно вирощувати столові сорти винограду, а також технічні для отримання високоякісних соків і всіх видів вин.
Підрайон 3Б (з помірно холодними зимами)займає невелику частину Березанського, а також Миколаївського і Жовтневого (по р. Південний Буг) районів Миколаївської області; центральна частина Білозерська, східний Голопристан, дніпровська частина Цюрупинського та Херсонського, південне та південно-західне узбережжя Каховського водосховища у Бериславському та Каховському, північна частина Скадовського та Каланчацького, центральна частина Генічеського районів Херсонської області; вузька смуга (10-15 км) вздовж узбережжя Азовського моря в Акимовському, Приазовському, Приморському, Бердянському районах Запорізької області; південна (5-6 км) прибережна частина Першотравневого району до м. Жданова Донецької області.
Тут середні абсолютні мінімуми температур повітря коливаються від -19 до -20 °С, що дозволяє вирощувати без покриву лише відносно морозостійкі, переважно технічні, сорти винограду. Зі столових сортів можна не вкривати на зиму Молдовську, Фіалкову ранню, Стійку золотисту і деякі інші.
У субрегіоні доцільно зосередити технічні сорти для виробництва високоякісних соків, вишуканих столових і шампанських вин.
4.Середньостеповий агрокліматичний район розташований у центральній частині Одеської області та прилеглій центральній частині Березанського району Миколаївської області.
Його поверхня рівнинна, піднімається на північ і захід, порізана багатьма невеликими річками, які влітку часто пересихають.
Ґрунтовий покрив представлений чорноземами звичайними та південними. Ресурси літнього тепла тут менші, ніж в описаних агрокліматичних районах. Суми активних температур коливаються від 3300 до 3100 °С, за червень - вересень - від 2450 до 2350 °С. Вони забезпечують через 7-10 років з 10 вміст цукру в ягодах більшості районованих столових сортів винограду на рівні 15-16, технічних 17-18 г/100 см3 (у сортів з високою цукронакопичувальною здатністю до 20 г/100 см3). Вологозабезпеченість винограду тут в цілому дещо краща, ніж у південному пристінному агрокліматичному районі.
За зимовими умовами область поділяється на два підрайони.
Підрайон 4 А (з помірно м'якою зимою)- північні частини Болградського, Арцизького, Саратського, Білгород-Дністровського, Овідіопольського, східні Тарутинський, Бєляївський (крім південної частини), західні частини Роздільнянського та Велико-Михайлівського, південь Фрунзенського та Комінтернівського (без прибережної смуги) районів Одеської області. Тут середній абсолютний мінімум температури повітря -18, -19 °C. Без укриття на зиму можна вирощувати середньо морозостійкі і відносно стійкі сорти винограду. Виходячи з агрокліматичних ресурсів, регіон доцільно спеціалізувати на вирощуванні столового винограду для місцевого споживання (сорти Перлина Саба, Іршай Олівер, Красавиця Цегледа, Бурштиновий Мускат, Одеський сувенір, Шасла) і технічних сортів для виробництва соків, марочних сухих і шампанських вин.
Підрайон 4 Б (з помірно холодними зимами) - північно-західна частина Тарутинського, східні частини Роздільнянського і Велико-Михайлівського, південно-східний Фрунзенський, західний Ширяївський, більша частина Іванівської, центральна частина Комінтернівського Одеської області і невелика центральна частина Березанського району Миколаївської області.
Середні абсолютні мінімуми температур повітря коливаються від -19 до -20 °C. Тут без укриття на зиму можна вирощувати тільки відносно морозостійкі, переважно технічні сорти винограду для отримання соків, сухих і шампанських вин.
5. Закарпатська агрокліматична область займає рівнинну та передгірну частини Закарпаття (Берегівський, Виноградівський, більша частина Ужгородського та Мукачівського, незначна частина Іршавського адміністративних районів). Рельєф являє собою рівнину, що поступово зростає до Карпат, перемежовується окремими горбами та передгір’ями Карпат. Головною річковою артерією є р. Тиса з численними притоками. Ландшафт переважно лісовий, територія переважно розорана.
Грунтовий покрив дуже різноманітний. У горах і передгір'ях представлений середньоопідзоленими буроземами і дерновими ґрунтами, на рівнинах — дерново-глейовими і болотними. Останні надмірно зволожені, мають кислу реакцію, великий глейовий горизонт. Для підвищення родючості потрібне вапнування. За механічним складом ґрунти на рівнині, як правило, середньо- і важкосуглинисті, глинисті; у передгір'ях — середньо- та легкосуглинисті.
На рівнині теплові ресурси влітку найменші порівняно з попередніми агрокліматичними районами. Сума активних температур становить 3300-3100 °С, а для червня - вересня 2350-2250 °С. Теплові ресурси в 7-10 років з 10 забезпечують рівень цукристості столових сортів винограду до 14, у більшості технічних сортів до 16, у деяких (Трамінер рожевий, Совіньйон, Бастардо Магарач) до 17-18 г/100 см3.
Вологозабезпеченість винограду Закарпаття висока, а в окремі роки навіть надмірна. Зима помірно холодна. Середні абсолютні мінімуми температур повітря коливаються від -19 до -20 °C. Вкривати можна тільки відносно морозостійкі сорти винограду.
На схилах умови для винограду набагато кращі. На висоті 140—300 м над рівнем моря на південних схилах сума активних температур на 100—200 °С вища, ніж на рівнині. Це сприяє значному підвищенню (на 2-3 г/100 см3) цукристості винограду. Середні абсолютні мінімуми температур повітря в середній і верхній частинах схилів усіх експозицій підвищуються на 1-2 °С. Отже, розширюються можливості безпокривної культури винограду.
Схили також мають перевагу в тому, що ґрунт менше заболочується.
Таким чином, при підборі сортів, визначенні їх співвідношення в агрокліматичному районі і виділенні зони безпокривної культури винограду необхідно, крім теплових ресурсів, враховувати середнє значення абсолютних мінімумів температур повітря для даної місцевості.
В Україні безпокривне вирощування винограду для відносно морозостійких сортів доцільне в районах, розташованих на південь від ізолінії середнього абсолютного мінімуму температури повітря - 20 °С, для середньоморозостійких сортів - 19 °С, для слабоморозостійких сортів - 18 °С.