Товарів: 0
На суму: 0 грн
РОЗДІЛ V
ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ ПРИ РОЗМНОЖЕННІ ТА ПЛОДОНОШЕННІ ВИНОГРАДУ
Вивчення дії синтетичних ростових препаратів на живці і саджанці різних сортів винограду, проведене рядом дослідників [Чрелашвілі, 1943; Серпуховітіна, 1947; Портянко, 1949; Кондо, Ковальова, 1952; Мельник, 1955; Чайлахян, Галачян, Саркісова, 1962, 1964; Саркісова, 1965 та ін.] показали, що ростові препарати ІУК, ІМК, НАК та деякі інші речовини (вітаміни, метаболіти фітопатогенних бактерій) підвищують відсоток укорінюваності живців, прискорюють утворення і ріст коренів, збільшують їх кількість. В результаті за порівняно короткий термін (30 - 45 днів) після обробки і висадки в парник, парник або розсадник на живцях утворюється потужна коренева система і добре облистнені пагони. Такі живці, пересаджені у відкритий грунт, дають високу приживлюваність.
На живцях, не оброблених ростовими препаратами, за цей же термін, як правило, утворення коренів відстає на 8 - 10 днів, запасні речовини витрачаються на утворення молодих пагонів.
При зануренні живців нижніми кінцями у водні розчини ростових препаратів тканини збагачуються ростовими речовинами, змінюються властивості протоплазми, починається посилений ріст і поділ клітин, швидко утворюється калюс і коріння, тимчасово затримується розкриття бруньок і ріст пагонів. Це свідчить про необхідність застосування синтетичних ростових препаратів у практиці живцювання винограду, особливо у зв’язку із великим розширенням площ під нові виноградники.
Для перевірки таких можливостей ми провели дослідження в умовах теплиць і промислових плодових розсадників Арташатської і Октемберянської областей Вірменської РСР і показали доцільність практичного використання синтетичних ростових препаратів при розмноженні винограду живцями. На основі проведених дослідів надано рекомендації щодо умов живцювання та використання ростових препаратів для стимуляції цього процесу [Чайлахян, Саркісова,. 1965, 1966].
Для розмноження винограду живцями від нормально зростаючих кущів беруть зрілі пагони. Живці заготовляють восени, а в районах неукривного виноградарства - взимку і навесні до початку сокоруху. При заготівлі живців восени їх зберігають при температурі від 0 до 3 °С у підвалі у вологому піску або в спеціальних траншеях, накритих синтетичною плівкою.
Якщо в господарстві є теплиці або парники, то розмножувати виноград доцільно одно- або двовічковими живцями. Довжина живців (8 - 12 см) визначається міжвузлями: при коротких міжвузлях живці зазвичай беруть з двома вічками, при довгих - з одним вічком. Верхній зріз на живці роблять на відстані 2-3 см від бруньки, щоб неминуче підсихання верхівки живця не пошкодило розвивається пагін. Зріжте живці в затінених місцях гострими секаторами, щоб зменшити пошкодження клітин кори та деревини. Живці нарізають безпосередньо перед обробкою ростовими препаратами.
Органічні кислоти: бета-індолілоцтова кислота, бета-індолілмасляна кислота, альфа-нафтилоцтова кислота - це білі кристалічні порошки з рожевим, світло-жовтим або сіруватим відтінком в залежності від ступеня очищення препарату. Зазвичай їх зберігають у темному, сухому та прохолодному місці, у ретельно закритих скляних банках або пробірках.
Найбільш оптимальні концентрації розчинів для обробки живців виноградної лози наступні: ІУК - 0,02% (200 мг на літр води), ІУК - 0,01% (100 мг на літр води), НУК - 0,005% (50 мг на літр води). Всі три речовини малорозчинні в холодній воді і розчинні в звичайному спирті, етиловому спирті і гарячій воді. Наважку речовини заливають 200 мл окропу і ретельно перемішують, а після розчинення поступово додають воду, доводячи об'єм до літра, або наважку речовини спочатку розчиняють в 10 мл 96% етилового спирту, а потім невеликими порціями додають воду, доводячи об'єм до літра. Для обробки живців винограду також можна використовувати калійну сіль бета-індолоцтової кислоти або альфа-нафтилоцтової кислоти. Вони такі ж активні, як кислоти, але добре розчиняються при кімнатній температурі у водопровідній воді.
Найбільшу активність у стимулюванні процесу коренеутворення має бета-індолілмасляна кислота (ІМК), але найбільше застосування набула індолілоцтова кислота (ІУК), яка за активністю дещо поступається ІМК, але значно дешевша та економічно вигідніша. NAA є дуже активною сполукою, але має деякі токсичні властивості, тому зазвичай рекомендовані розчини цієї кислоти мають менші концентрації, ніж розчини IBA та IAA. Розчини ростових препаратів готують у день обробки живців.
Живці обробляють розчинами ростових препаратів безпосередньо перед посадкою. Нарізані живці укладають невеликими партіями по 50 - 60 шт. і нещільно перев’язують шпагатом, розрівнюючи їх по нижніх кінцях. Потім живці занурюють нижніми кінцями в розчин ростового препарату так, щоб рідина покрила дві третини їх довжини.
При обробці живця використовують оцинковані або емальовані тази, глибокі каструлі, ванни, відра, скляні або порцелянові чашки, банки і склянки. При обробці багатоглазкових живців можна використовувати зацементовані траншеї, які не пропускають воду. Посадковий матеріал витримують в. розчині препарату протягом 18 - 24 годин в теплиці або інших теплих приміщеннях, захищених від прямих сонячних променів.
Розчини ростових препаратів можна використовувати на дві порції, при цьому другу порцію живців занурюють у розчин одразу після закінчення обробки першої.
Живці з одним або двома вічками після обробки в розчині і ростових препаратах висаджують у теплиці або парники. Для цього беруть будь-які теплиці, ретельно очищені від гною і використаної землі. Потім на дно теплиці або очищеного стелажа насипають дернову землю, змішану з піском, а зверху шар 4-5 см добре промитого крупнозернистого піску або суміші з двох частин піску і однієї частини вивітреного торфу. Перед посадкою пісок добре розрівнюють і зволожують. Живці садять на глибину приблизно дві третини їхньої довжини рівними рядами. При посадці світло має бути розсіяним; після посадки живці добре поливають.
Основними умовами, що впливають на вкорінення живців, є вологість, світло, доступ повітря і оптимальна температура. Вологість субстрату і повітря в теплицях і на стелажах повинна бути високою, але не надмірною. Для цього живці своєчасно поливають і обприскують, особливо в спекотні дні. Температура в теплицях і парниках не повинна перевищувати 26 - 28°. Живці захищають від прямих сонячних променів; для цього в спекотні дні скло тепличних рам і дах теплиці покривають тонким шаром крейди або легких захисних матеріалів з просвітами. Парники і парники систематично провітрюють.
Через 30 - 45 днів після посадки в теплиці або стелажі на живцях утворюються численні коріння і добре розвинені пагони. Дорослі рослини пересаджують в розсадники або школи. Щоб запобігти пересихання коренів і забезпечити кращі умови для приживання, грунт добре поливають і мульчують соломою, тирсою та іншими відповідними матеріалами. Багатоглазкові живці після обробки розчинами висаджують безпосередньо у відкритий грунт і розсадники звичайним способом. Подальший догляд за живцями полягає в розпушуванні ґрунту, поливі, знищенні бур'янів і боротьбі з шкідниками [Чайлахян, Саркісова, 1964, 1965, 1966; Чайлахян, Турецька, Саркісова, 1967].
У практиці виноградарства дуже доцільно використовувати, крім ауксинів, інші регулятори росту – гібереліни, ретарданти.
Використання гіберелінів у виноградарстві для посилення росту вегетативних органів сіянців є одним із основних напрямів у рослинництві. Висока приживлюваність саджанців, їх потужний ріст і прискорене плодоношення молодих кущів, а також продуктивність насаджень багато в чому залежать від якості садивного матеріалу, від ступеня розвитку його надземних і підземних органів. Виготовленню такого садивного матеріалу можна сприяти обприскуванням розсади 0,01% водним розчином гібереліну. Обприскування рослин водним розчином гібереліну є найбільш поширеним і раціональним способом. У цьому випадку обробляються надземні органи всієї рослини. Гіберелін наносять на рослини до повного змочування листя і стебла в ранкові та вечірні години, щоб на обприскану поверхню не потрапляли прямі сонячні промені.
Для обприскування рослин можна використовувати різні обприскувачі, починаючи від ручних і закінчуючи великими обприскувачами з приводом від двигуна. Це залежить від кількості обприсканих рослин. Однією з основних умов використання гіберелінів є посилене живлення рослин, як світлове, так і кореневе, а також виконання всіх агротехнічних заходів на високому рівні. Тому застосування гіберелінів необхідно поєднувати з одночасним внесенням в грунт органічних і мінеральних добрив, зі своєчасним обробітком грунту, поливом і т. д. Головна умова — щоб у саджанців була добре розвинена коренева система. А це досягається попередньою обробкою живців ІАК. Тому потрібне послідовне лікування ІАА та ГА.
Для приготування водного розчину гібереліну наважку препарату спочатку розчиняють у невеликій кількості етилового спирту. Потім до спиртового розчину додають воду: на 1 г порошку беруть 5-10 мл. спирт Для приготування розчину більшої концентрації, розрахованого на тривале зберігання, використовують дистильовану воду. Якщо розчин вичерпується протягом 2-3 днів, можна використовувати водопровідну воду.
Як правило, спочатку готують більш концентрований основний розчин, який розбавляють перед використанням. Гіберелін також можна розчинити безпосередньо в теплій воді без використання спирту. Однак речовина розчиняється повільно і недостатньо швидко. Обробка саджанців винограду гібереліном призводить до значного посилення росту пагонів з великою зоною здерев'яніння. Посилення росту зелених сіянців винограду, завдяки обробці їх гібереліном, відбивається на інших морфологічних особливостях пагонів; збільшується кількість листкового апарату. Обробка надземних органів сіянців винограду суттєво впливає на потужність розвитку коренів, відповідно до порядку їх розташування. Поряд із посиленням росту і потужності кореневої системи під впливом гібереліну значно збільшується площа поглинання коренів (за рахунок збільшення частки коренів інших порядків). З успіхом можна застосовувати обприскування молодих саджанців винограду розчинами гібереліну, особливо при розмноженні гостродефіцитних і селекційних сортів, які вирощуються в теплицях або парниках.
Регулювати ріст виноградної лози можна не тільки препаратами, що стимулюють ріст, але й препаратами, що пригнічують ріст. Інгібітори росту можуть відігравати важливу роль у процесах розвитку та бути частиною систем, за допомогою яких рослина реагує на вплив навколишнього середовища. Одним з хімічних інгібіторів росту рослин є ретардант ССС або хлорхоліну хлорид [Саркісова, Погосян, Чайлахян, 1969; Саркісова, Арутюнян, Оганесян, 1975; Саркісова, 1977].
За фізіологічною дією ретардант ССС викликає вкорочення та потовщення стебла, вкорочення та розширення листкових пластинок, збільшення кореневої системи та не впливає на плодоношення та не знижує врожайність. Збільшення кількості плодових елементів шляхом обприскування ЦКК задовго до цвітіння, як відзначають болгарські вчені, супроводжується підвищенням вмісту цитокінінів у всіх органах протягом вегетаційного періоду і особливо в репродуктивних суцвіттях і плодах. Це дає підстави припускати взаємний зв'язок і обумовленість цих процесів [Лілов, Андонова, 1975].
Препарат хлорхоліну хлорид повністю розчиняється у воді, легко проникає в рослини при поливі ґрунту та при обприскуванні надземних частин, має високу ефективність при застосуванні на багатьох рослинах (до 70 видів), у тому числі на виноградній лозі. Дія препарату ССС заснована на пригніченні поділу клітин у субапікальній зоні меристеми конуса росту, з якої формується ніжка. Під впливом препарату гальмується ріст клітин молодого зростаючого стебла в довжину і посилюється їх поділ у поперечному напрямку, що збільшує діаметр стебла. При цьому спостерігається активна дія препарату на процеси диференціювання тканинних клітин, посилюється розвиток механічної тканини, потовщується клітинна мембрана і збільшується кількість судинно-волокнистих пучків [Чайлахян, 1967].
Наші дослідження показали, що ці біологічні властивості ретарданту CCC можуть бути успішно використані при вирощуванні сильнорослих пізніх столових сортів винограду. Обробка виноградної лози 0,1% водним розчином ретарданту ССС призводить до вкорочення однорічних пагонів, сприяє ранньому затуханню росту та їх нормальному дозріванню. У зв'язку з визріванням пагонів відбувається формування бруньок і вічок, яке починається після значного зниження ростових процесів. Чим краще визріють пагони, тим краще вони зміцніють і витримають зимові морози. Завдяки обробці СКХ взимку в пагонах встановлено високий вміст вуглеводів і підвищення їх морозостійкості [Саркісова, Погосян, Чайлахян, 1969]. Усі ці показники є необхідною передумовою для використання ретарданту SSS у виноградарстві. Обприскування сильнорослих сортів винограду необхідно проводити 4 рази протягом травня-червня з 10-денним інтервалом між обприскуваннями.
Ці регулятори росту працюють більш ефективно, якщо їх використання поєднується з оптимальним харчуванням та іншими факторами.
* * *
Численні дослідження, проведені як за кордоном, так і в Радянському Союзі, дають підстави поставити питання про практичне використання гібереліну у виноградарстві. Основною метою застосування гібереліну на виноградній лозі є підвищення врожайності безнасінних сортів: Коринка чорна, Кишмиш овальний, Єреванський жовтий, Єреванський рожевий, Мармарі та ін. Для цього проводять дворазове обприскування кущів в період масового цвітіння і в кінці цвітіння рослин. Досліди, проведені в Середній Азії Самаркандським відділенням Інституту садівництва, виноградарства і виноробства ім. Р. Р. Шредер в багатьох колгоспах і радгоспах показав, що значне збільшення врожаю сортів султан відбувається при одноразовій обробці кущів. Оптимальна концентрація розчину гібереліну для безнасінних сортів – 100 мг на 1 л води (0,01% розчин). Однією з головних умов використання гіберелінів є створення оптимального водного режиму в поєднанні з мінеральним живленням, а також виконання всіх агротехнічних заходів на високому рівні. Тому застосування гіберелінів необхідно поєднувати з одночасним внесенням у ґрунт органічних і мінеральних добрив, своєчасним обробітком ґрунту та забезпеченням рослин водою [Чайлахян, Муромцев, Саркісова, Смирнов, Перепеліцина, 1975; Чайлахян, Саркісова, Смирнов, Перепеліцина, 1975; Чайлахян, Саркісова, Качанков, 1961; Чайлахян Саркісова, 1963; Саркісова, 1964; Чайлахян Саркісова, 1965; Саркісова, 1966].
Після обробки кущів гібереліном починається посилений ріст ягід, що в цілому призводить до значного збільшення маси грон і загального врожаю. Оскільки гіберелін має місцеву дію, то ефект від обприскування виходить тільки при попаданні розчину гібереліну на суцвіття. Перед обприскуванням необхідно видалити зайві безплідні пагони і пасинки, що сприяє звільненню суцвіть від зеленої маси. Обприскувати суцвіття необхідно рівномірно і ретельно, так як гіберелін діє тільки на ті квіти і зав'язі, на які потрапляють обприскані краплі розчину. Щорічна обробка одних і тих же кущів винограду не робить шкідливого впливу на ріст кущів і їх плодоношення. Гіберелін є особливо ефективним засобом підвищення врожайності в маловрожайні роки, коли на кущах залишається невелика кількість грон внаслідок заморозків, вимерзань або граду.
У виробничих умовах витрата гібереліну на 1 га виноградника сорту султана при обробці водним розчином концентрації 100 мг на літр води становить приблизно 30 г або 300 л розчину (1 г гібереліну на 10 л води).
