Товарів: 0
На суму: 0 грн
«Посібник для виробників столового винограду» Кишинів, 2008 р. автори: Ніколаеску Г.І., Апруда П.І., Перстньов Н.Д., Терещенко А.П.
© Gh. НІКОЛАЕСКУ, П. АПРУДА, Н. ПЕРСТНЬОВ, А. ТЕРЕЩЕНКО
На сесії Міжнародної організації виноградарства і виноробства, що відбулася в 1955 році, було прийнято визначення «столовий виноград» - як фрукт, призначений спеціально для вживання в свіжому вигляді і отриманий зі спеціально виведених для цих цілей сортів, які, як правило, відрізняються великими розмірами і витонченими гронами і ягодами. Структура грон повинна бути середньої щільності, щоб забезпечити вільне розташування ягід в тарі при фасуванні. Консистенція м’якоті ягід повинна бути щільною і м’ясистою. Перевага віддається сортам, що характеризуються високою транспортабельністю, лежкістю і міцним прикріпленням ягід до плодоніжки, з найменшим вмістом кісточок або зовсім без них.
Мільйони людей споживають свіжий виноград, тому що... Він універсальний за смаковими і лікувальними властивостями і відрізняється унікальним набором корисних сполук, високою адаптивністю до умов навколишнього середовища, простотою догляду, високою економічною ефективністю тощо.
У винограді виявлено і вивчено понад 600 корисних компонентів.
За словами лікарів, ягоди винограду займають перше місце серед усіх плодових рослин за своїм впливом на організм людини. При споживанні 1 кг винограду людина отримує 800-1200 кілокалорій (1/3 добової енергетичної потреби), а при споживанні 8-10 кг задовольняється річна потреба людини у вітамінах і біологічно активних речовинах. Румунське прислів'я говорить: «Хто їсть виноград, той їсть згущене сонце».
Виноград є джерелом цукрів, вітамінів, органічних і амінокислот, а також мінеральних сполук. Свіжі ягоди винограду накопичують до 35% легкозасвоюваних цукрів глюкози і фруктози, які засвоюються організмом без участі підшлункової залози, запобігаючи її виснаженню. Потрапляючи безпосередньо в кров, ці цукру швидко відновлюють сили втомленої людини і здоров'я хворого.
Виноград часто називають «вітамінними ягодами», тому що... він містить понад 12 видів вітамінів, 11 видів органічних кислот, великий набір амінокислот і найнеобхідніші для організму мінеральні солі. Наприклад, у соку виявлено близько 48 видів макро- і мікроелементів. Вміст заліза у винограді в 2,5 рази вище, ніж у яблуках.
Ампелотерапія або виноградотерапія широко використовується в медицині. Його з давніх часів використовували лікарі арабського світу та цілителі середньовіччя для лікування застуди, кашлю, лихоманки, пухлин, ран, анемії, гострих запалень дихальних шляхів, дистрофії, неврастенії, лікування печінки та нирок, ревматизму, серцево-судинних захворювань, виснаження нервової системи тощо.
Науково обґрунтовані методи ампелотерапії в даний час широко застосовуються в спеціальних санаторіях. Дуже корисна навіть сезонна короткочасна ампелотерапія.
З винограду готують ампульний препарат - натуроза, який застосовують внутрішньовенно при гострих кровотечах, колапсі та шоку.
Столові сорти представляють великий інтерес в декоративних цілях при озелененні парків, скверів, створенні арок і альтанок, особливо в місцях відвідування туристами. Виноградна лоза знижує температуру й очищає повітря від пилу, газів та інших шкідливих речовин, збагачує його киснем.
Столове виноградарство – економічно вигідна галузь агропромислового комплексу. Це підтверджується багатовіковими економічними успіхами виноградарів багатьох країн: Італії, Франції, Іспанії, Німеччини і, особливо, результатами останнього інтенсивного розвитку виноградарства в США, Китаї, Південній Африці, Латинській Америці та ін.
Середнє багаторічне виробництво столового винограду в світі становить 7,0 - 7,5 млн. тонн. Його основними виробниками є Туреччина, США, Італія, Чилі, Іспанія, Сирія, Афганістан та ін. На світовому ринку обсяги споживання столового винограду мають тенденцію до постійного зростання. Зараз у вартісному вираженні ринок столового винограду становить понад 2 мільярди доларів США. Найбільшими імпортерами столового винограду є США, ЄС, Канада, Мексика, Польща, Швейцарія, Норвегія, Китай та інші країни.
Проте, з позитивних сторін, зазначених вище, з точки зору його корисності та затребуваності на ринках, столове виноградарство, на жаль, отримує набагато менший вплив, ніж виноградарство технічних сортів. Така ситуація спостерігається практично в усіх країнах світу, в тому числі і в Республіці Молдова. Це явище пояснюється недостатньою економічною зацікавленістю товаровиробників, підвищеною трудомісткістю збирання, транспортування, зберігання та реалізації врожаю, зниженою стійкістю основної маси сортів до різноманітних несприятливих умов зовнішнього середовища, особливо морозів, складнішою загальною технологією вирощування та іншими причинами.
Ці причини заважають більш поступальному розвитку столового виноградарства. Площі посадок та обсяги виробництва винограду нестабільні.
У Республіці Молдова тільки за останні 15 років площа виноградників столового винограду скоротилася майже на 8 тис. га (з 28 до 20 тис. га).
га), їх продуктивність і валовий обсяг продукції знизилися. Погіршилась якість насаджень та їх сортовий склад (50% займає сорт Молдова!).
Отже, в Молдові дуже актуальною є проблема удосконалення всього комплексу заходів з вирощування столового винограду з метою забезпечення населення свіжим виноградом за оптимальними нормами медичного споживання (18-20 кг на душу населення на рік) та експортних потреб.
Відродження цієї галузі для Молдови є особливо важливим через труднощі збуту продукції технічних сортів і звуження ринку праці.
В даний час, починаючи з 2006 року, все більше уваги приділяється розвитку столового виноградарства в Республіці Молдова. На рівні уряду підготовлено проект спеціальної постанови щодо відновлення та розвитку столового виноградарства на період до 2020 року. Науково обґрунтовані розрахунки показують, що Молдова здатна щорічно стабільно виробляти до 135-136 тис. тонн столового винограду, в т.ч. товарних 115-116 тис. т, з них до 30 тис. для реалізації після зберігання. Реалізація на ринку може становити 80-85 тис. тонн, а експорт в країни далекого зарубіжжя – 25-30 тис. тонн.
Для забезпечення виробництва заданих обсягів столового винограду необхідна стабільна площа в межах 20-22 тис. га, в т.ч. плодоносять 15-16 тис. га високоякісних виноградників із середньою врожайністю 8-9 т/га. Для реалізації наміченої стратегії виробництва та реалізації столових сортів винограду необхідно, перш за все, закладати нові високопродуктивні виноградники та створювати спеціалізовані селянсько-фермерські підприємства, а також великі кооперативні агрофірми з сучасною інфраструктурою.
Таким чином, на сучасному етапі столове виноградарство в Республіці Молдова стає багатофакторною комплексною проблемою. Вирішення цієї проблеми, на нашу думку, має базуватися на економічній зацікавленості та фінансовій безпеці виробників, а також на використанні для посадки нових високоякісних сортів, водночас стійких до морозів, хвороб і шкідників, запровадженні найсучасніших технологій вирощування, збору, зберігання та реалізації врожаю на гарантованих довгострокових ринках.
Сподіваємося, що даний посібник, розрахований на широке коло зацікавлених керівників, спеціалістів, фермерів, виноградарів-любителів та інших осіб, які мають намір брати активну участь у виробництві, споживанні та реалізації столового винограду, як цінного продукту харчування та економічно вигідного продукту, надасть їм суттєву допомогу у вирішенні проблеми забезпечення населення столовим виноградом та покращення економічного становища країни.
Проект Програми розвитку столового виноградарства передбачає вирішення таких основних завдань:
- забезпечення вітчизняних та іноземних споживачів столовим виноградом за стандартами Інституту харчування та встановлення відповідних розмірів посадкових площ, урожайності, інфраструктури, забезпечення спеціалістами, виробничниками тощо;
- постійне вдосконалення сортименту винограду та технології його виробництва;
- максимізація періоду споживання свіжого винограду, шляхом створення екологічних та сортових конвеєрів, тривалого зберігання продукції в холодильниках та використання винограду в захищеному ґрунті;
- удосконалення існуючих стандартних зональних технологій вирощування та розробка нових, що забезпечують підвищення продуктивності насаджень та якості продукції при мінімізації трудових і матеріальних витрат, а також підвищення рівня рентабельності та товарності виробленої продукції;
- організація виробництва столових сортів винограду, як насіннєвих, так і безнасінних, для виробництва сушеної продукції (кишмиш та кишмиш).
У нашій країні виробництво столового винограду може розвиватися в 4 напрямках:
- вирощування продукції місцевого споживання;
- виготовлення продукції для відвантаження у великі міста та промислові центри зарубіжних країн на довгостроковій контрактній основі;
- виготовлення продукції для зберігання та реалізації за підвищеними цінами в пізньоосінній та весняний періоди;
- виробництво сушеного винограду.
Вирішення зазначених проблем може здійснюватися у два етапи. На першому етапі налагодити виробництво столового винограду за рахунок підвищення врожайності наявних посадок столового винограду, а також підвищення рівня товарності продукції та зведення до можливого мінімуму відходів у процесі вирощування, товарної переробки, транспортування, зберігання та реалізації.
На другому етапі, розрахованому на довгострокову перспективу, передбачити створення міцної науково обґрунтованої системи виробництва столового винограду, що включає наступні взаємопов’язані підрозділи (ланки):
- спеціалізована система організації та управління виробництвом столового винограду Агропромислового агентства «Вина Молдови»;
- сировинна база, тобто наявність плодоносних виноградників столових сортів різного терміну дозрівання, а також професійних працівників і спеціалістів;
- механізовані пункти приймання, сортування та пакування винограду, ремонту мийно-сушильної тари;
- матеріально-технічні умови щодо забезпечення спеціальними контейнерами, рефрижераторами, транспортними засобами, підіймально-навантажувальним обладнанням;
- наявність ПСП (приймально-здавальних пунктів) з холодильними камерами для тимчасового та зимового зберігання винограду;
- система транспортування та реалізації продукції;
- ринки збуту з довгостроковими договірними відносинами між виробниками, заготівельниками та торговими організаціями.
Дуже важливим питанням є вибір типу товарного господарства для виробництва столового винограду. Це може бути постачання столового винограду споживачам, які проживають на прилеглій території, або експорт продукції в інші віддалені регіони, країни та промислові центри, де виноград не культивується.
Існує велика різноманітність моделей господарств, що займаються виробництвом столового винограду, в яких частка столових сортів у загальному обсязі виробленого винограду може коливатися від 20-30 до 100%. Це залежить від віддаленості господарств, ринків збуту, шляхів сполучення, обсягів споживання тощо.
Так, на великій відстані від ринків частка столових сортів може становити 20-30%. У господарствах, розташованих поблизу великих ринків, він досягає 60-70%, а в окремих випадках і до 100%. У виноробнях частка столових сортів може становити 10-20%. Проте практика показує, що в спеціалізованих господарствах рентабельність у 1,5 - 2 рази вища, оскільки такі господарства можуть використовувати сучасні засоби механізації та автоматизації на всіх технологічних етапах виробництва сировини, пакування, зберігання, транспортування та реалізації продукції.
Розміри господарств також можуть бути дуже різними: великі спеціалізовані господарства 300 - 400 га виноградників, середні спеціалізовані господарства 50-60 га і малі господарства 3 - 10 га виноградників. Останні для підвищення конкурентоспроможності часто об'єднуються в кооперативи та агрофірми. Як правило, такі господарства та об'єднання вирощують і реалізують продукцію на місцевому ринку або експортують її в сусідні країни на відносно невеликі відстані.
Створюючи спеціалізовані господарства, необхідно мати на увазі, що середня врожайність столових сортів становить 8 - 9 т/га. Витрати праці на 1 га в 2 - 2,5 рази вищі, ніж на технічні. Тому на столових сортах навантаження на 1 працівника має становити не більше 1,5 - 1,8 га, а на технічних сортах при сучасному рівні механізації та автоматизації - 2,5 - 3 га.
Зазначені основні організаційні питання, принципи, положення необхідно добре продумати і зважити перед прийняттям рішення про організацію господарства з виробництва столового винограду.
У наступних розділах посібника розглядаються створення і технологія вирощування молодих і плодоносних виноградників, збирання, сортування, пакування, зберігання і реалізації врожаю, довідкові матеріали та інші необхідні рекомендації виробникам столового винограду.
