Розвиток, розміщення і спеціалізація виноградарства і виноробства 1967р

Сторінка 1 з 4

РОЗВИТОК, РОЗМІЩЕННЯ ТА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ВИНОГРАДНИЦТВА І ВИНОКУРСТВА В УРСР1
E.А. БЄЛОУСОВА, П. І. КІБАЛОВ, Н. Т. ЛЕЛЕКА, Н. П. ПОТІПАК
Швидкі темпи розвитку виноградарства та виноробства вимагають науково обґрунтованого підходу до вирішення питань розміщення та спеціалізації.
Ще в 1918 році В.І. Ленін вказував, що план розвитку народного господарства повинен враховувати «.. раціональне розміщення промисловості в Росії з точки зору сировинної близькості і можливості мінімальних втрат праці при переході від обробки сировини до всіх послідовних стадій обробки напівфабрикатів аж до одержання готової продукції»2.
Всесоюзний науково-дослідний інститут виноробства і виноградарства «Магарач» спільно з Гіпроспиртвіно, Дагестанським науково-дослідним інститутом і проектними інститутами Молдови, Середньої Азії, Казахстану і Північного Кавказу (РРФСР) розробили науково обґрунтовану схему розміщення виноробної промисловості СРСР на 1966-1970 роки.

ПЕРВИННЕ ВИНОРОБНИЦТВО ТА СИРОВИННА БАЗА ВИНОРОДНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ Сучасний стан

Агрокліматичні зони, придатні для вирощування винограду, знаходяться в південних районах країни. Умови вирощування винограду в цих районах дуже різноманітні. Особливо виділяються мікрорайони, де зимові температурні мінімуми не опускаються до критичних значень при пошкодженні вегетативних органів куща. Це мікрорайони незакріпленого виноградарства (Південний берег Криму, Закарпаття, окремі райони Закавказзя, південна частина Таджицької РСР, мікрорайони Туркменської та Узбецької РСР), у цих зонах ступінь спеціалізації виноградарських господарств знаходиться в межах 25-70%. Переважна частина виноградарських зон розташована в кліматичних умовах закритого виноградарства, але в межах цих зон умови для зростання винограду неоднакові. Питання про ступінь розвитку виноградарства і виробничої спеціалізації зон у зв'язку з цим також вирішується по-різному.
До революції виноградарство розвивалося вкрай повільно. У 1913 році площа виноградників в Росії становила 230 тис.га,складається в основному з невеликих ізольованих ділянок, частоне більше1га.Після революції і громадянської війни відновлення провідних галузей народного господарства стримували темпи розвитку виноградарства. Проте в 1940 році площа виноградників в СРСР була майже в 2 рази більше, ніж в царській Росії. За роки Великої Вітчизняної війни площі виноградних насаджень скоротилися на 92,9 тис.га,з них 65,2тисгаперебували на окупованих територіях.


1 Робота виконана під керівництвом консультанта Інституту Магарача І. С. Богданова.

Після 1949 року спостерігається постійне збільшення площі виноградників. Особливо різкий підйом виноградарства в СРСР, як і в окремих союзних республіках, відбувся в 1956-1960 рр., коли площа виноградників в цілому по країні зросла більш ніж удвічі - з 495,4 тис.га(1956) до 1046тис.га(1960).
Дані про розміщення і розвиток виноградарства в СРСР і в окремих республіках за останні 25 років наведені в табл. 1.

Таблиця 1
Площа виноградників (тис.)га)в СРСР і окремих республіках


Республіка

років

1940 рік

1945 рік

1950 рік

1955 рік

1960 рік

1964 рік

СРСР.....................................................................................................

424.6

331.7

342.1

454,9

1046,0

1063.4

в тому числі

РРФСР.....................................................................................

41.5

34.6

38.4

54,0

175,8

171.7

українська.....................................................................

103.2

68,0

76.3

107.4

397,0

344.2

узбецький ................................ ................................

28.1

20.3

27.4

32,0

44.4

49.2

казахська ...................................................................................

1.7

2.4

3.5

4.7

11.4

14.5

грузинська ...................................................................................

69,8

60.1

58.2

68,0

85.6

102.3

азербайджанська ...................................................................

33,0

22.6

22.5

26.3

56.1

75.4

Молдавський.....................................................................................

118.5

95.4

83,0

126.3

219.7

239.9

киргизький. . ...................................

0,5

0,9

1.5

2.2

3.8

5.4

таджицька.....................................................................................

8.2

7.0

6.6

8.4

12.7

15.4

вірменський. . ....

16.3

17.0

19.2

19.3

30.9

36.1

туркменський

3.8

3.4

5.5

6.3

8.6

9.3

Одночасно зі зростанням площ виноградників суттєво змінився розподіл насаджень за секторами. У 1940 році площа виноградників у радгоспах становила 29,4 тисга(6,9% площі всіх виноградників СРСР), у колгоспах — 180,6 тис.га(42,6%) та в користуванні населення перебувало близько 214,6 тис. шт.га(50,5%). Нині переважає соціалістичний сектор (радгоспи та колгоспи), де зосереджено 87,3% усіх насаджень.
Поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва колгоспів і радгоспів на виноградарстві в зонах, сприятливих для цієї галузі, призвело до збільшення врожайності винограду в країні з 1945 по 1964 рік з 18,9 до 34,5.ц/га.Значних успіхів у підвищенні врожайності досягли спеціалізовані виноградарські радгоспи. В УРСР середня врожайність винограду в неспеціалізованих радгоспах б. Міністерство виробництва і заготівлі сільськогосподарських продуктів у 1964 році з району 30,8 тис.гасклав 19,9ц/га,і в спеціалізованих радгоспах b. Укрсовнархоз площею 47,4 тис.ха—56.6ц/га,або в 2,8 рази більше. У Молдавській РСР — відповідно 27,0 і 66,1ц/га.
За останні 20 років валовий збір винограду в країні зріс у 5 разів – з 522 тис.Т.(1945) до 2629,1тис.Т(1964), у тому числі в радгоспах у 13,5 раза, з 71,1 до 962,6тис.Т,у колгоспах у 6,6 раза, з 166,5 до 1105,6тис.Т.
У цей же період під впливом збільшення виробництва винограду розвивалася виробнича база виноробної промисловості.
Особливості розміщення виноградарства до 1956 р. з наявністю значних площ виноградників непромислового значення зумовили будівництво заводів і пунктів з переробки винограду невеликої потужності.

Значне зростання виноградників (після 1956 р.), що супроводжувалося створенням зон концентрованого виробництва винограду, сприяло постійному зростанню виноробної промисловості та організації будівництва заводів більшої потужності.
Збільшення потужностей з переробки винограду здійснювалося шляхом розширення діючих підприємств, модернізації наявного обладнання, будівництва нових заводів за типовими проектами потужністю 200-500, а в останні роки 750Ті більше переробки винограду на день. При цьому з кожним роком удосконалюються технології, у виробництво впроваджуються нові технологічні лінії та схеми. Для витримки, зберігання і транспортування вин і виноматеріалів широко використовуються великогабаритні ємності (металеві, залізобетонні, цегляні і бутові), автоцистерни і залізничні цистерни.
Проте існуючі виноробні підприємства з переробки винограду та приготування вина (розливу) досі в багатьох випадках розташовані у випадкових приміщеннях, оснащені застарілим, малопродуктивним технологічним обладнанням, що ускладнює вирішення питань організації виробничих процесів та підвищення продуктивності праці. Щоб вивести виноробні заводи на належний технічний рівень, потрібні значні інвестиції для їх реконструкції та оснащення сучасним обладнанням.
Дані про сучасне розміщення заводів і підрозділів з переробки винограду, що відображають їх потужність, наведено в табл. 2.

Таблиця 2
Розташування заводів і потужностей з переробки винограду

ВсьогозаРРФСР, вв тому числі ПівнічноїКавказ 90,9тисга.

Таблиця 3
Обсяг заготівлі та переробки винограду виноробною промисловістю СРСР

З таблиці 2 ми бачимо, що заводи і пункти переробляють до 4000 за сезонТвиноград як і раніше займає значну частку, а саме 88,3%, з яких 36,4% – це невеликі винні точки місткістю 1000Тпереробка винограду в сезон.
Переробка винограду виноробною промисловістю за період з 1953 по 1965 рік зросла з 463,4 до 2544 тис.Т,або в 5,5 разів. Водночас зростає частка винограду, який використовується для промислової переробки. Якщо в 1953 р. було перероблено 44,7 % валового збору винограду, то в 1964 р. — 64,8 %.
У таблиці 3 наведено порівняльні дані по переробці винограду, його частці у відсотках від обсягу заготівлі та валового збору по союзних республіках.
Обсяг переробки винограду державним виноробством в кожній республіці знаходиться в прямій залежності від обсягу заготівель, що визначається рядом причин, часто різних для окремих республік.
Для республік з низьким відсотком переробки винограду (до валового збору) загальною причиною, що впливає на рівень заготівлі, є значна частка насаджень, що використовуються населенням (Грузинська РСР - 41,3%, Узбецька РСР - 14,4%, Туркменська РСР - 20,4%) і колгоспним сектором (від 37,8% в Грузинській РСР до 55,9% в Туркменська РСР), де врожайність виноградників нижча, ніж у радгоспах та інших державних підприємствах. Винятком є ​​Молдавська РСР. Тут у колгоспах використовується 72,2% усіх насаджень республіки, але збір винограду становить 78,4% валового збору, а виноград переробляється виноробною промисловістю на 68,9% валового збору. Це пояснюється наявністю в колгоспах товарних посадок винограду з урожайністю, близькою до радгоспних виноградників.
Із загальної кількості винограду, зібраного для споживання у свіжому вигляді (включаючи надходження у всесоюзний фонд), а також для виробництва виноградного соку і консервів, використовується небагато — в середньому по Союзу 7—8%.
Динаміку виробництва вина в країні за останні роки наведено в табл. 4.

Таблиця 4
Динаміка виробництва виноматеріалів (млн. шт.)дав)


Республіка

1959 рік

1960 рік

1964 рік

1965 рік

планувати

насправді

СРСР....

67.8

72.7

126.6

177,7

190,82

в тому числі

РРФСР .................................................................................

14.4

12.2

27.8

38.4

45.18

Український .....................................................................

11.5

14.5

35.2

45,0

45,25

узбецька ...................................................................................

3.7

4.8

7.3

7,65

9.10

казахська.....................................................................................

0,8

1.4

2.4

2.35

2.20

грузинська ...................................................................................

9.1

5.7

6.36

16.0

17.26

азербайджанська ...................................................

5.0

5.0

2.4

8.1

9,80

Молдавський.....................................................................................

14.7

21.7

39,0

46,0

48,0

киргизький .....................................................................................

0,3

0,6

1.09

1.0

1.51

таджицька..............................................................................

1.2

1.6

1.48

2.5

3.90

вірменська.....................................................................................

6.2

4.4

2.03

9.3

7.10

туркменський .....................................................................................

0,9

0,8

1.54

1.4

1.3

МПП СРСР.....................................................................................

0,22

З даних табл. 4 видно, що виробництво виноматеріалів з 1959 р. по 1964 р. зросло на 86,7 % і на 181,7 % (до 1965 р.); значне зростання виробництва виноматеріалів відзначено в Молдавській, УРСР і РРФСР. Велику питому вагу займає виробництво виноматеріалів для кріплених вин — 47,4% в 1962 і 56,7% в 1964. Асортимент виноматеріалів, згідно зі звітом про виноробство СРСР 1964, характеризується наступними показниками (у відсотках до загального виробництва виноматеріалів).







Ще почитати:

Міжнародні відносини о найменуванні шампанського та хереса

В чому різниця між шампанським, просеко та ігристим вином?

Отримання червоних ігристих вин пляшковим способом з винограду перспективних сортів

Ігристі вина

Токайські вина

У нашому блозі «Приватна Марка» багато цікавого контенту: новинки ринку виноробства, крафтові рецепти наших технологів, влоги на різні теми. Дистиляція, крафтові винокурні, виробництво крафтового сидру, крафтовий квас, рецептура сидру, виробництво крафтових напоїв за нашими рецептами, виробництво спирту в промислових масштабах. Це та багато іншого цікавого у блозі «Приватна Марка Україна» та мережі магазинів «Винороб».

Наприклад, ви вирішили відкрити сироварню, ковбасний цех або почати пекти крафтовий хліб — welcome! Ми завжди допоможемо: надамо рецептуру, забезпечимо всі витратні матеріали, відправимо нашого технолога, складемо технологічну карту, встановимо все обладнання, сертифікуємо виробництво, відкриємо для вас завод з нуля, виноробні, цехи, виноградники, налагодимо готовий продукт із виходом на ринок. Ми — компанія повного циклу: маємо багато представництв по всьому світу. Потрібна склотара, склобанки, медичний посуд, лабораторний посуд чи лабораторне обладнання — звертайтеся! У наших складах понад 900 тис. найменувань товарів та обладнання. Звертайтеся, не вагайтеся! Не важливо, де ви знаходитесь — у СНД, Європі, Америці чи Азії: ми маємо великий досвід. Privatna Marka йде в ногу з технологіями та інноваціями. Ми 20 років на ринку та відправили понад 1 млн посилок своїм клієнтам. Втілили багато креативних проєктів. Відкрили низку підприємств харчової промисловості, а також у непродовольчій та продовольчій групах технічних виробів. Втілили 147 комерційних проєктів у країнах СНД. Виробляємо 70 видів продукції власного виробництва в Україні, Німеччині та Китаї. У блозі ще більше цікавого та корисного.

Консультації за тел. +380 (67) 440-70-90
https://privatnamarka.com/
https://www.instagram.com/privatnamarka?igsh=MWt0NzNxbHJrbXh4ZQ==\
https://www.facebook.com/Privatnamarka
https://youtube.com/@privatnamarkacom?si=P5RH_spetEP3x_RQ\