Товарів: 0
На суму: 0 грн
Вірусні хвороби плодових рослин бувають хронічні і системні. Це означає, що як тільки дерево захворіло, воно залишається хворим протягом усього життя, і всі його органи заразні. Використання таких рослин як маточників при вегетативному розмноженні призводить до отримання зараженого садивного матеріалу та сприяє подальшому поширенню вірусних захворювань.
Системність вірусних інфекцій сільськогосподарських рослин також визначила методи боротьби з ними як профілактичні, а не лікувальні. Для плодових вірусів завдання профілактики, з одного боку, полегшується тим, що переносники переважної більшості відомих вірусних хвороб цих культур або відсутні, або неефективні. Тому безвірусні рослини в умовах відкритого грунту можуть не заражатися вірусами протягом багатьох років, а іноді і все життя.
З іншого боку, відсутність фітосанітарного контролю при вегетативному розмноженні плодових культур призвела до того, що в даний час основні промислові сорти всіх порід і вегетативні підщепи яблунь повсюдно заражені вірусами. Тому перш ніж вирішувати проблеми профілактики, необхідно отримати і розмножити безвірусні клони.
У зв'язку з цим з 1967 р. одночасно з вивченням складу, поширення та епідеміології вірусів плодових культур нами почали розроблятися заходи боротьби з ними. Ми виходили з традиційних уявлень про те, що головним у боротьбі з вірусами плодових культур є санітарний відбір і отримання безвірусного садивного матеріалу. Методи, які ми використовували для відбору вихідних безвірусних клонів, також були загальноприйнятими - перевірені та схвалені Європейськими симпозіумами з вивчення вірусних хвороб плодових дерев (1965-1970).
Невдовзі ми переконалися, що через широке розповсюдження ряду вірусів на основних сортах і підщепах плодових культур, незважаючи на великий обсяг робіт і значні витрати, вдалося відібрати лише кілька безвірусних клонів, вартість яких через їх нечисленність була надмірно високою. Таким чином, постала проблема підвищення ефективності санітарного відбору плодових культур у боротьбі з вірусними та мікоплазмовими хворобами.
РОЗРОБКА ШВИДКИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЛОДОВИХ КУЛЬТУР НА ВІРУСНІ ТА МІКОПЛАЗМЕННІ ЗАХВОРЮВАННЯЗ 1970 р. МНИИСВиВ і Інститут фітопатології в Ашерслебене (НДР) ведуть дослідження з удосконалення методів діагностики вірусних і мікоплазмових хвороб плодових культур для практичних цілей. Робота велася у двох напрямках. По-перше, апробовані та удосконалені методи попередньої діагностики, спрямовані на виявлення найбільш поширених сокопереносних і соконепереносимих вірусних інфекцій. Після випробування багатьох методів була розроблена система, яка включала серодіагностику, електронну мікроскопію ниткоподібних вірусів яблуні, індикаторний тест на травах, подвійну інокуляцію в теплиці на латентний комплекс яблуня-груша та тест на кісточкові плоди в теплицях для саджанців персика, раніше розроблений С. Марено (1965).
Застосування системи попередніх досліджень дозволяє в умовах Молдови протягом місяця виявити від 50 до 75% сортових зразків, заражених найбільш поширеними вірусними хворобами, і виключити їх з подальшого дослідження або передати на термотерапію. При цьому в основне тестування потрапив матеріал, який вже був значною мірою протестований, що значно підвищило його ефективність і водночас знизило вартість обраних безвірусних помилок.
Другим напрямком роботи стало скорочення тривалості основного тестування. На цьому етапі прискорення діагностики досягається шляхом значного збільшення інфекційного навантаження на кожну рослину-індикатор. Замість традиційного подвійного окулірування було запропоновано масове зараження однорічних рослин-індикаторів шістьма вічками досліджуваних дерев, що дозволило завершити випробування рослин не за три-чотири, а за один-два роки, а поєднання двох показників зменшило площу під дослідний розсадник і здешевило селекційно безвірусні клони (Kegler, Werderewskaja, Biwol, 1977).
Розроблені методики були представлені для обговорення спеціалістами країн-членів РЕВ на двох нарадах (Кишинів, 1975; Ашерслебен, 1976) і лягли в основу «Рекомендацій з вирощування безвірусного садивного матеріалу плодово-ягідних культур і винограду» (М., 1980).
Як виявилося, над проблемою розробки швидких методів діагностики вірусів в ті ж роки працювали вірусологи з різних країн. Значних успіхів досягли англійські дослідники, які на основі імуноферментного аналізу розробили тест ELSA для практичної діагностики вірусів плодових культур безпосередньо в тканинах деревних рослин (Clark, Adains, Barbara, 1976). Цей метод був розроблений у наступні роки для прямої діагностики вірусів: некротичної кільцевої плямистості, хлоротичної кільцевої плямистості, основних вірусів HEPO, а також вірусів Шаркі, хлоротичної плямистості листя яблуні та бороздистості деревини яблуні (Clark, Adams, Barbara, 1976; Barbara, Clark, Thresh, Casper, 1978; Koenig, 1978; Flegg, 1979. Дейбос та Dunez, 1980; Фукс, 1980; Каспер, 1982; Макморран, Кемерон, 1983; Гамдорф, 1983).
У цей же період досягнуто помітних успіхів у вдосконаленні методів імуноелектронної мікроскопії вірусів з метою їх діагностики. На сьогоднішній день вони розроблені в основному для нитчастих вірусів: шаркі та хлоротичної плямистості листя яблуні (Noel, Kerlan, Garnier, Dunez, 1978; Kerlan, Mille, Dunez, 1981; Kalashyan, Lipartiya, 1983) і успішно розробляються для деяких вірусів ILAR і NEPO (Kerlan, Mille, Dunez, 1982). Перераховані методичні розробки ми широко використовуємо для подальшого вдосконалення системи отримання безвірусного садивного матеріалу.
