Ефективним способом створення якості є позакореневе підживлення

Т.І. Гугучкіна, д.с.-г.н., проф., зав. науковий центр виноробства;
А.В. Пил, науковий співробітник, кандидат с.-г.
Г.Ю. Алейнікова, науковий співробітник, кандидат с.-г.
Ю.В. Гапоненко, науковий співробітник, к.т.н
Північно-Кавказький зональний науково-дослідний інститут садівництва і виноградарства, 350901, Росія, Краснодар, вул. 40 років Перемоги, 39

ЛИСТОВО-КОРЕНЕВІ ДОБРИВА - ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСОБ ФОРМУВАННЯ ЯКОСТІ ВИНОГРАДУ ТА ВИНА

Наведено результати впливу позакореневого підживлення на якісні показники винограду – урожайність, цукристість, кислотність, на фенольний і біологічно активний комплекс вин, а також на їх органолептичні показники.

Ключові слова: сорт, позакореневе підживлення, дегустаційна оцінка, поліфенольний комплекс, біологічно активні речовини.

Наведено результати впливу некореневих добрив на якісні показники - урожайність цукристість, кислотність, фенольний комплекс і біологічно активні речовини. Вивчено вплив даних факторів на показники органолептичних показників.

вступ.

В сучасних умовах інтенсивного сільськогосподарського виробництва в більшості регіонів Росії вноситься недостатня кількість добрив, у зв'язку з чим виникає негативний баланс поживних речовин в грунтах і зниження рівня їх родючості. У зв’язку з цим постає питання про нові підходи до використання добрив як одного з найбільш ефективних і економічно вигідних факторів впливу на продуктивність рослин. Ставиться завдання не лише раціонального використання, а й впровадження прогресивних методів використання добрив з метою підвищення врожаю та впливу на його якісні характеристики [2].
Необхідно оптимізувати живлення рослин у критичні фази розвитку за допомогою позакореневого підживлення. Цей метод відомий давно, але в силу ряду причин набув поширення лише в останні роки [1].

Матеріали та методи.

Об’єктами дослідження були: оброблений позакореневими добривами виноград сорту Мерло та отримані з нього сухі столові виноматеріали. Зразки винограду сорту Мерло були відібрані з виробничих ділянок ЗАТ «Абрау-Дюрсо», які розташовані в Чорноморській зоні виноградарства, першій підзоні, до складу якої входять міста. Новоросійськ, Геленджик і Туапсинська обл. Система утримання кущів винограду безукривна. Схема посадки - 3х1,5 м.

Результати та обговорення.

Виноград у десяти дослідних варіантах збирали в стадії технічної стиглості. Масова концентрація цукрів у ягідному соку для всіх варіантів коливалася від

Галова кислота була присутня у виноматеріалах Мерло в кількості від 9,0 мг/дм3 (при застосуванні препарату Нутрівант Плюс 5 кг/га) до 19,1 мг/дм3 (при застосуванні препарату Райкат).
Обробка позакореневими добривами не вплинула на вміст протокатехової кислоти, який у контролі становив 13,4 мг/дм3, тоді як у виноматеріалах інших варіантів її кількість відзначалася на рівні 3,2-16,2 мг/дм3.
За сумарним накопиченням біологічно активних речовин виділено виноматеріали варіантів 2 - 153,0 мг/дм3 та 6 - 154,3 мг/дм3.

Висновок.

Проведені дослідження дозволили встановити наступне:

застосування препаратів Райкат і Амінокат підвищує масову концентрацію цукрів разом із збільшенням урожайності;

збільшення норми позакореневого внесення препарату Нутрівант до 5 кг/га стимулює синтез мономерних і полімерних форм фенольних речовин і антоціанів;

внесення препаратів Райкат і Нутрівант (3 кг/га) збільшило загальну кількість біологічно активних речовин.

Таким чином, аналіз даних, отриманих під час досліджень позакореневого підживлення, дасть змогу сформувати якість винограду із заданими параметрами, що, у свою чергу, дасть можливість використати отриманий урожай у виробництві певних сортів вин.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Панкін М. І., Гугучкіна Т. І., Лопатіна Л. М. Управління формуванням якості продуктів переробки винограду. - Краснодар, 2010. - 307 с.

Серпуховитина К.А., Худавредов Е.Н., Красильников А.А., Руссо Д.Е. Мікродобрива у виноградарстві. - Краснодар, 2010. - 192 с.

Кишковський З.Н. , Скуріхін І.М. Хімія вина. - М.: Харчова промисловість, 1976. - 312 с.

Довідник з енології. том. 2: Хімія вина, стабілізація та лікування П. Ріберо-Гейон, Ю. Глоріс, А. Моуджеан і Д. Дюбурдьє 2006 р. John Wiley & Sons, Ltd.