Товарів: 0
На суму: 0 грн
Екологізація процесів інтенсифікації у виноградарстві*
Є. А. Єгоров, доктор екон. наук, чл.-кор. Російська академія сільськогосподарських наук; Є. Г. Юрченко, канд. s-x. наук;
Ж. А. Шадріна, канд. екон. наук; Г. А. Кочян, канд. екон. наук
Північно-Кавказький зональний науково-дослідний інститут садівництва і виноградарства
Ключові слова: виноградарство, інтенсифікація, екологізація, біосистеми
Ключові слова: виноградарство, інтенсифікація, екологізація, біосистеми
Удосконалення технологій вирощування сільськогосподарських культур і засобів виробництва, широке застосування хімічних засобів у виробничо-технологічних процесах з метою інтенсифікації відтворення призвели до значних негативних проявів як у природній, так і в соціальній сферах.
Інтенсифікація** як сукупність способів підвищення ефективності виробничо-технологічних процесів, заснованих на хімізації та застосуванні сучасної високопродуктивної сільськогосподарської техніки, з основною метою підвищення продуктивності праці та зниження витрат економічних ресурсів, неминуче збільшує обсяги та темпи негативного впливу на експлуатовані сільськогосподарські угіддя та екологію навколишнього природного середовища: деградація ґрунту та його головного компонента – біоти; порушення екологічної рівноваги агроекосистем. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває розвиток і перехід до технологій, які гармонійно поєднують взаємодію всіх основних факторів і методів інтенсифікації, їх екологізацію.
*Робота виконана в рамках проекту Російського фонду фундаментальних досліджень р_юг_ц 11-06-96501.
**Інтенсифікація - підвищення ефективності виробництва шляхом більш повного використання кожної одиниці ресурсного потенціалу.
Вивчення закономірностей досліджуваних об'ємів і процесів, практичні заходи, що забезпечують раціональне природокористування, ресурсозбереження, збереження і поліпшення середовища існування живих організмів, у тому числі ґрунту, складають функціональну сутність екологізації.
Негативні наслідки інтенсивного використання пестицидів стали очевидними в 60-х роках минулого століття. Реальна загроза використання пестицидів у виноградарстві полягає в тому, що вони стали постійним фактором навколишнього середовища, створюючи як позитивні (підвищення врожайності, ефективний контроль хвороб і шкідників), так і негативні наслідки.
Необмежене використання в системах захисту виноградників лише хімічних засобів, часто з порушенням правил їх застосування (завищені норми внесення та кратність обробок) створило багато проблем:
виснаження ампелоценозів внаслідок знищення корисних видів мікрофлори, ентомо- та акарофауни і, як наслідок, порушення стабільності мікробіо-, акаро- та ентомосистем;
негативні зміни біохімічних процесів та імунного статусу культурних рослин;
порушення природних механізмів саморегуляції біоценозів; зниження чутливості до використовуваних хімічних речовин, аж до виникнення стійкості у шкідливих об'єктів;
забруднення ґрунту, водних джерел і промислової продукції залишками пестицидів; міграція ксенобіотиків по трофічних зв'язках, їх розсіювання в біосфері, вплив на нецільові організми;
зниження стійкості агроекосистем і агроценозів і, як наслідок, зростання собівартості продукції.
Слід зазначити, що всі пестициди є біоцидами, і природні організми не мають повних механізмів їх детоксикації. Це ксенобіотики, які не піддаються ферментативному розкладанню, а в такому неоднорідному та складному середовищі, як ґрунт, можуть перетворюватися на більш токсичні продукти та мігрувати по харчових (трофічних) ланцюгах, накопичуючись у певних їх ділянках до біоцидних концентрацій [1].
Найбільш гостро ці проблеми постають під час експлуатації багаторічних агроценозів, зокрема ампелоценозів, особливостями яких є тривале існування в одному місці одних і тих же рослин, грибів, бактерій тощо.
Ампелоценози – біосистеми зі складною будовою та механізмами взаємодії їх компонентів, здатні накопичувати ксенобіотики та створювати негативні ефекти.
Екологізація виробничо-технологічних процесів означає, насамперед, забезпечення стійкості агроекосистем, тобто здатності залучених у процес природних ресурсів до самовідтворення, відновлення вихідних якісних показників, нейтралізації шкідливого впливу на навколишнє природне середовище, а також стійкості агроценозів – забезпечення динамічного оптимуму функцій системи та параметрів їх компонентів для реалізації виробничого потенціалу в оптимальному вимірі. Він передбачає вимогу розглядати критерії ефективності в єдиному взаємозв'язку: екологія - технологія - економіка. Причому критерії екологічної ефективності починають домінувати, оскільки, по суті, вони визначають ресурсозбереження та економічну ефективність.
Показники екологізації тісно взаємопов'язані з технологічними показниками; утворюють технолого-екологічну групу оцінки (якісно-об'ємну), яка разом з групою економічних (кількісно-якісних) показників оцінки характеризує ефективність процесів.
Враховуючи тісний взаємозв’язок технологічних процесів з екологізацією, в найзагальнішому вигляді еколого-економічна ефективність – це сукупність еколого-технологічних та економічних ефектів щодо витрат природних (природно-економічних) і фінансово-матеріальних ресурсів.
Ряд дослідників [2, 3] характеризують екологічну ефективність як ефект підвищення продуктивності агроценозів за рахунок екологічного відтворення, тобто забезпечення раціонального природокористування. Однак ця характеристика в основному охоплює лише виробничий аспект, не зачіпаючи необхідності збереження самого середовища проживання живих організмів, включаючи людину.
У зв’язку з цим цілком доцільно говорити не про екологічну ефективність, а про ефективність екологізації – процесів розвитку та систематичного здійснення заходів щодо поліпшення та збереження якості навколишнього природного середовища, сформованих агроекосистем і на цій основі забезпечення стійкості агроценозів та високого рівня їх продуктивності.
Таблиця 1
Рік обробки | Методи хімічного захисту (стандартні) | | Біологічні методи захисту | Відхилення від стандарту, ± | ||
лепідоцид | біостоп | лепідоцид | біостоп | ||
Початкова кількість трипсів, особин на втечу | |||||
1-й | 12.4 | 14.1 | 6.1 | 1.7 | -6,3 |
2-й | 10.7 | 10.6 | 7.0 | —0,1 | -3,7 |
3-й | 6.1 | 7.0 | 6.2 | 0,9 | 0,1 |
Кількість трипсів після обробок препаратом, особин на суцвіття | |||||
1-й | 3.4 | 6.5 | 2.6 | 3.1 | -0,8 |
2-й | 8.9 | 8.0 | 5.8 | —0,9 | -3.1 |
3-й | 4.3 | 4.8 | 2.2 | 0,5 | -2,1 |
Біологічна ефективність*, % | |||||
1-й | 87.2 | 75.7 | 90.2 | —11,5 | 3 |
2-й | 74.3 | 76.9 | 83.2 | 2.6 | 8.9 |
3-й | 85.1 | 83.4 | 92.4 | —1,7 | 7.3 |
Витрати на захист від трипсів в середньому за рік, тис. руб./га | |||||
В середньому | 2.5 | 2.5 | 1.5 | 0,0 | -1,0 |
* Біологічна ефективність - загибель травоїдних трипсів у дослідних варіантах або зниження ураження винограду трипсами по відношенню до контролю (без застосування обробок).
Таблиця 2
Система захисту винограду від оїдіуму | Вологість, % | Вологозбереження (відносно стандарту), % | ||||||
2009 рік | 2010 рік | 2009 рік | 2010 рік | |||||
листя | ягоди | листя | ягоди | листя | ягоди | листя | ягоди | |
Стандартний | 59.1 | 70.4 | 62,0 | 71.6 | — | — | — | — |
БІО 1 | 62.2 | 71.3 | 63.8 | 74.6 | 3.1 | 0,9 | 1.8 | 3.0 |
БІО 2 | 62.8 | 72.4 | 65.5 | 75.2 | 3.7 | 2.0 | 3.5 | 3.6 |
Загальною метою екологізації виробничо-технологічних процесів є забезпечення раціонального (нешкідливого) використання природних ресурсів і відносно високої продуктивності вирощуваних культур, високого рівня еколого-економічної ефективності виробництва та харчової безпеки продукції, що випускається.
Біологічні методи, будучи сучасними напрямками екологізації виробництва, водночас виступають як сучасні методи інтенсифікації процесів, тобто підвищення технологічної, екологічної та економічної ефективності.
Біотехнології захисту виноградників від шкідників і хвороб, розроблені в СКЗНИИСиВ і захищені патентами РФ, включають способи і способи біологічного регулювання чисельності павутинного кліща за допомогою:
комплекс хижих кліщів;
мікробіологічний контроль чисельності рослиноїдних трипсів та листоїдів;
біологічне регулювання чисельності сисних комах-шкідників, виноградного повстяного кліща з урахуванням комплексу хижих кліщів і комах;
біологізація системи захисту насаджень від хвороб на основі використання грибних та бактеріальних мікробіофунгіцидів.
Застосування розроблених біотехнологій забезпечує більш ефективне регулювання чисельності шкідників порівняно із застосуванням хімічних методів, стабілізацію стійкості ентомо- та акаросистем, зниження рівня забруднення об’єктів екосистеми та фітотоксичності, оптимізацію агробіологічних показників, зниження витрат на захист насаджень, посівів і виробництво вина. Так, зокрема, використання біологічних методів регулювання чисельності сисних шкідників (трипсів, щитівок, павутинних і повстяних кліщів) є значно вищим порівняно з хімічними і сягає 90-100%. При цьому стійка стабілізація ентомо- та акаросистем ампелоценозів відбувається швидше – на 2-3-й рік після початку застосування (табл. 1, сорт Біанка, ВАТ АФ «Южна», дані 2008-2010 рр.).
Застосування біологічних методів захисту винограду від хвороб дає можливість знизити фітотоксичність систем захисту за рахунок збереження вологи в рослинах: в ягодах – на 1,5-2,5%, в листках – на 2,3-3,0%, що особливо важливо у зв’язку зі збільшенням тривалості високотемпературних посушливих періодів влітку в зонах вирощування культури (табл. 2, сорт Сапераві, ВАТ АФ «Південне», дані 2009-2010 рр.).
Завдяки заміні хімічних методів захисту біологічними (на 30-100 %) значно зменшується (до екологічно безпечного рівня) забруднення об’єктів екосистеми, оптимізуються агробіологічні показники (підвищується середня маса і наповненість грона, покращується стиглість лози, підвищується загальний адаптивний потенціал винограду до несприятливих факторів середовища), підвищується якість винограду і вина [4].
В результаті застосування методу біологічного регулювання чисельності павутинного кліща знижуються витрати:
із захисту рослин в середньому на 68,3%;
для виробництва виноробної продукції на 9% (за рахунок виключення з технологічного виробництва операцій знезараження);
прибавка врожаю становить 11 % (або 11,8 ц/га) за рахунок зниження фітотоксичності заходів захисту та більш повної реалізації біопотенціалу сорту (табл. 3, у цінах 2012 р.).
Таблиця 3 | |
Ефект | Ефективність |
Зменшення навантаження пестицидами | Збільшення доходу від реалізації винограду (через виноробну продукцію) на 34,1 тис. Руб./га (або на 12,1%). |
Загальною характеристикою ефективності екологізації (використання біотехнологій у захисті насаджень і посівів) є збільшення доходів і прибутку від реалізації винограду в розмірі 34,1 і 25,2 тис. Руб./га відповідно, що в масштабах Краснодарського краю може скласти понад 500 млн. Руб. (збільшення доходів від реалізації) і більше 300 млн. руб. (збільшення прибутку від реалізації).
Список літератури
