Товарів: 0
На суму: 0 грн
Фунгіциди у виноградниках Тамані та ступінь їх екологічної та токсикологічної небезпеки
А.А. ВОЛКОВА, канд. сільськогосподарських наук
Північно-Кавказький зональний науково-дослідний інститут садівництва і виноградарства
Ключові слова: фунгіциди, ґрунт, виноград, хвороби, фунгіцидне навантаження
Ключові слова: фунгіциди, ґрунт, виноград, хвороби, фунгіцидне навантаження
Проблемами захисту рослин займалися ще стародавні вчені та філософи, але наукові основи хімічного методу захисту налічують лише близько 150 років тому. Перший фунгіцид був створений в Європі в 1885 році французом А. Мілларде для захисту винограду від мілдью (бордоська суміш, яка успішно використовується і зараз). З тих пір людство використовувало різні хімічні сполуки, щоб позбутися непроханих гостей на рослинах: наприкінці 19 - початку 20 ст. високотоксичні сполуки миш'яку, ртуті, цинку, фтору, хлору, міді, пізніше їх замінили органічними хімічними речовинами та іншими сполуками. Пояснюється це постійно зростаючим числом хвороб, що вражають виноградники, і водночас незнижуючим антропогенним навантаженням у вигляді сезонних обробок рослин різними фунгіцидами. Найбільший фунгіцидний тиск отримують багаторічні насадження, що призводить до забруднення ампелоценозів отрутохімікатами. Метою наших досліджень було вивчення рівня забруднення насаджень небезпечними препаратами.
Методи дослідження.В акредитованій токсикологічній випробувальній лабораторії СКЗНІІСіВ проведено комплексний аналіз наукових даних у дослідницьких аспектах виконуваної роботи. Експериментальні дослідження проводили на посадках винограду спеціалізованих господарств Анапо-Таманської зони. Еколого-токсикологічний моніторинг досліджуваних виноградників проводили з використанням методичних підходів і методик моніторингових обстежень природних ландшафтів і промислових виноградників, розроблених у СКЗНІІСіВ [1, 2]. Залишки пестицидів визначали апробованими методами на газовому хроматографі «Цвет 500М» з модулем керування «Хромое ИРМ-10» та рідинному хроматографі «KNAUER»; вміст важких металів – на атомно-абсорбційному спектрофотометрі “Квант-АФА” [3].
Результати та обговорення.Найбільше виноградники уражаються хворобами, деякі з яких існують давно. До них відноситься мілдью, яка вражає листя, суцвіття, молоді ягоди і однорічні пагони рослини. Збудником мілдью є грибок, який зимує у вигляді спор на опалому листі та ягодах винограду. Зберігається в ґрунті тривалий період (6-8 років). Останнім часом також посилилося поширення антракнозу, що вражає листя, грона і ягоди винограду. Збудник цієї хвороби зимує на раніше уражених пагонах, листках і гронах, а міцелій може зберігатися в тканинах пагонів рослин протягом 5 років. Чорна плямистість зустрічається практично в усіх зонах вирощування винограду: перші її ознаки з’являються на листках і пагонах, а збудник зимує на лозі та опалому листі. У період вегетації найчастіше заражаються листя ще до того, як рослина зацвіте. Фітосанітарна експертиза насаджень винограду свідчить про щорічний високий ступінь розвитку та поширення грибкових захворювань. Отже, очевидно, що для збереження врожаю та досягнення його якості необхідний ефективний захист виноградників від грибкових захворювань. Успішний і ефективний захист насаджень винограду можна забезпечити комплексом заходів, що включає агротехнічні прийоми, санітарно-профілактичні роботи та обробки фунгіцидами.
За характером дії фунгіциди, що застосовуються проти мілдью, поділяють на контактні та системні. Перші не проникають в рослину і діють на збудника при прямому контакті. До цієї групи належать препарати міді (мідний купорос, купроксат, метеор, ордан, абіга пік та ін.). Контактні фунгіциди захищають рослину від проникнення хвороботворних мікроорганізмів в її тканини і не здатні контролювати їх після потрапляння в рослину. Ефективність таких препаратів залежить від дати останньої обробки, кількості та рівномірності внесення препарату в рослину, погодних умов.
Системні фунгіциди проникають у тканини та судинну систему рослин і переміщуються в ній (Ридоміл Голд, Полірам, Акробат, Кабріо Топ). Вони виявляють цілющу дію, знаходячи і знищуючи збудника всередині рослини і запобігаючи його загальне пошкодження. Ефективність таких препаратів залежить від часу від моменту проникнення збудника та ураження рослини до початку хімічної обробки. Чим менший цей період, тим вища ефективність і токсичність фунгіциду.
Оскільки насадження винограду щорічно уражаються грибковими захворюваннями, небезпека негативної еколого-токсикологічної наслідки фунгіцидів на них безпосередньо залежить від антропогенного фактору, взаємопов’язаного з нормою внесення та кількістю обробок виноградників фунгіцидами (табл. 1, дані за 2009-2011 рр.).
Фунгіцидне навантаження вегетаційного періоду 2011 р. становило 9100 г/га дитіокарбаматів (Кабріо Топ, Полірам, Метірам), 500 г/га Ридомілу Голд МЦ (Манкоцеб), 8655 г/га мідьвмісних фунгіцидів (Метеор, Купроксат).
В останні роки на виноградниках Тамані використовуються фунгіциди різного спектру дії та хімічних класів. При цьому препарати мають значно більше, ніж відомо, способів впливу на біохімічні процеси, що відбуваються в клітинах збудників. Ефективність використання окремих хімічних сполук підвищується також за рахунок вищої токсичності їх метаболітів. З цієї причини в екосистемі виноградника (грунт – ягоди) знаходиться не тільки вихідний препарат, а й токсичний продукт його метаболізму. Моніторингове обстеження ґрунтів під виноградниками дало змогу визначити накопичення та тривалість збереження в ґрунті фунгіцидів, застосованих у попередні сезони (табл. 2, середні дані за весну 2009-2011 рр., сорти Каберне Совіньйон, Совіньйон, Б’янка, Августин).
За новими експериментальними даними, отриманими в лабораторії, спостерігалася детоксикація фунгіцидів (групи дитіокарбаматів) з утворенням метаболітів, проміжних, токсичних продуктів напіврозпаду. Наприклад, дитіокарбамати в рослинах, воді та ґрунті розкладаються з утворенням токсичних і летких сполук (диметиламіну, H2S, CS2), які становлять серйозну небезпеку для навколишнього середовища, але найбільш токсичним канцерогенним продуктом є етилентіосечовина та етилентіосечовина. Цей високотоксичний метаболіт утворюється при руйнуванні цинебу, манебу, манкоцебу, полікарбацину, дитану, які є сучасними дитіокарбаматами або входять до складу (Акробат, Ридоміл МС, Дітан М, Сандофан, Ридоміл Голд, Кабріо Топ).
Таблиця 1
Пестицид | Санітарно-гігієнічний норматив вмісту, мг/кг | Кількість обробок на рік | Споживання обробки | ||
у ґрунті (ГДК) | у продуктах (MLC) | препарату, кг (л)/га | д.в., г/кг (л) робочої суміші | ||
Піринекс | 0,2 | 0,4 | 2-1 | 1.4 | 480 |
Люфокс | 0,1 | 0,1 | 2-1 | 0,6 | 30+75 |
Ince ger | 0,003 | 0,1 | 2-1 | 0,6 | 250 |
Avant | 0,9 | 0,1 | 1 | 0,3 | 150 |
Дімілін | 0,2 | 0,1 | 2-1 | 2.5 | 250 |
Талендо | 0,1 | 0,5 | 2-1 | 0,225 | 200 |
Кабріолет | 0,2 | 2.0 | 1 | 2.0 | 50+550 |
Комфорт | 0,1 | 0,05 | 1 | 1.0 | 200 |
Швидке золото | 0,1 | 0,1 | 2-1 | 1.5 | 640+80 |
Бордоська суміш | 3.0 | 5.0 | 2 | 30 | 960 |
Таблиця 2
Пестицид | | Залишки в ґрунті, мг/кг | ГДК, мг/кг | NSRO5 | |
хв | макс | |||
| Таманська виноградарська підзона |
|
| |
Мідьвмісні фунгіциди (п.а. форма) | 0,9 | 2.54 | 3.0 | 0,4 |
Бензімідазоли | 0,06 | 0,28 | 0,1 | 0,03 |
триазоли | Не знайдено | 0,018 | 0,02-0,03 | — |
Дитіокарбамати | Те саме | Не знайдено | 0,1-0,6 | — |
Таблиця 3
Пестицид | Залишки у сортах винограду, мг/кг | ГДК, мг/кг | |
їдальні | технічний | ||
Таманська зона | виноградарство | ||
Мідні фунгіциди (мідь) | 0,74-1,81 | 1,05-2,16 | 5.0 |
Стробілурини | — | 0,011-0,14 | 0,2 |
дитіокарбамат (метірам) | 0,01 | 0,016-0,12 | 0,02 |
триазоли | 0,063-1,87 | 0,086-0,21 | 0,05 |
Дитіокарбамати (манкоцеб) | Не знайдено | 0,084-1,25 | 0,1 |
Бензімідазоли | 0,06 | 0,06-0,35 | 0,2 |
Очевидно, що ці сполуки, використання яких у виноградниках відновилося після певної перерви, наразі разом із токсичними метаболітами становлять підвищену еколого-токсикологічну небезпеку, оскільки групу дитіокарбаматів і мідьвмісних препаратів використовують проти одних і тих же видів грибкових захворювань. У зв’язку з цим, щодо еколого-токсикологічних характеристик цих фунгіцидів, виникає спірне питання про ступінь їх впливу на оброблені об’єкти екосистеми виноградників [3].
Обстеження ґрунту навесні перед проведенням обробок на забруднення основними групами фунгіцидів, які застосовувалися на виноградниках у попередні роки, підтвердило нерівномірне накопичення та збереження токсичних решток у ґрунті ділянок посадок винограду.
Аналіз винограду врожаю 2009-2011 рр. на вміст у ньому токсичних решток, як ґрунтових, так і отриманих в результаті сезонних обробок, підтвердили висновки про можливість накопичення у винограді надлишкових токсичних решток від системних фунгіцидів (табл. 3, середні дані за 2009-2011 рр., сорти Каберне Совіньйон, Совіньйон, Баїнка, Августин, Восторг, Молдова).
У ягодах виявлено надлишкові токсичні залишки від усіх використаних системних фунгіцидів (триазолів, бензимідазолів та дитіокарбатів – Айлетон, Топаз, Фалькон, Ридоміл, Колфуго Супер, Полірам).
За результатами аналізу столового винограду (Августин, Восторг, Молдова) виявлено токсичні залишки рухомої активної форми міді (0,74-0,81 мг/кг); метирама, д.в. препарат кабріо топ (0,01 мг/кг); триадемефон, д.в. байзафон (0,063-0,187 мг/кг) і БМК, д.в. colfugo super (0,06 мг/кг).
У технічних сортах винограду виявлено залишки рухомо-активної форми міді в кількості 1,05-2,16 мг/кг; манкоцеб (він же Ridomil Gold) 0,084-0,125 мг/кг; триадемефон (а.в. байзафон) 0,086-0,21 мг/кг; БМК (діюча речовина препарату Колфуго Супер) 0,06-0,35 мг/кг; метірам (діюча речовина препарату Кабріо Топ) 0,016-0,12 мг/кг; стробілурин 0,011-0,14 мг/кг.
Лише серед системних фунгіцидів виявлено токсичні залишки у кількості, що перевищує встановлені гігієнічні нормативи, у ґрунті (бензимідазоли), винограді (бензимідазоли, триазоли, дитіокарбамати).
Показники загального моніторингу виноградників та додаткових обстежень, проведених для виявлення ступеню забруднення насаджень фунгіцидами різного спектру дії, дозволили встановити найменший вплив на екосистему ампелоценозів мідьвмісних препаратів, тоді як сучасні фунгіциди в досліджуваних ґрунтопродуктах виявлені в надлишкових кількостях.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
