Товарів: 0
На суму: 0 грн
ГЕНЕТИЧНО ДЕТЕРМІНОВАНА МІНЛИВІСТЬ ФОРМ РОДИНИ ВИНОГРОДУVITACEAE L.
В.А. Волинкін, В.А. Зленко, В.В. Ліховської, Н.П. Олейников, І.А. Павлова, А.А. Полулях
Національний інститут винограду і вина «Магарач», Кірова 31, Ялта, АР Крим, Україна,
e-mail: select_magarach@ukr.net
Постійним і незмінним завданням для всіх країн з розвиненим виноградарством залишається селекційне виведення високоякісних продуктивних сортів винограду, стійких до хвороб і шкідників. Напрямки селекції залежно від розвитку її науково-методичних засад суттєво відрізняються. Обсяг і трудомісткість селекційної роботи в різних напрямках неоднакова.
Внутрішньовидова гібридизація в межахVitis viniferaвикористовується протягом багатьох десятиліть. Плодом цієї селекції є багато сортів, створених у тому числі селекціонерами Інституту ім.Магарача. Наприклад, Магарача Рання, Магарача Рубінова, Бастардо Магарацький, Рислінг Мускатний, Таврія, Новоукраїнська рання, Перлова Кримська, Суперрання Магарача без кісточки та багато інших. Деякі з них зоновані. Аналіз літератури показує, що результати, отримані в цьому напрямку, хоч і значні, але не відповідають докладеним зусиллям. Основною причиною низької продуктивності цього напрямку селекції є недостатня обізнаність про біологічні особливості сортів і механізми передачі тих чи інших якостей нащадкам. Це не означає, що можливості міжсортової гібридизації вичерпано і від неї слід відмовитися як від застарілого і непродуктивного методу. Останнім часом зареєстровано багато сортів внутрішньовидової гібридизації, що володіють комплексом цінних властивостей і збагатили промисловий асортимент.
Селекція на стійкість до хвороб і шкідників, а також низьких температур, заснована на міжвидовій гібридизації, залишається одним з основних напрямків селекції в усіх країнах з розвиненим виноградарством. Національний інститут винограду і вина «Магарач» є провідним центром селекції винограду в Україні. Селекційна програма з виведення сортів винограду в інституті базується на вивченні світового генофонду, в тому числі промислового сортименту винограду України. Аналіз сортименту показує, що частка урожайних високоякісних сортів з груповою стійкістю до хвороб, шкідників та екстремальних факторів зовнішнього середовища дуже незначна. Основним методом виведення сортів винограду нового покоління, що володіють генетично обумовленими ознаками ранньостиглості та стійкістю до біотичних і абіотичних факторів, є схрещування складних міжвидових гібридів і форм за їх участю між собою та з формами виду.Vitis vinifera, що належать до різних еколого-географічних груп, насичених схрещувань між гібридними формами з комплексом ознак, відповідним селекційному завданню [].
Дослідження проводили у відділі селекції, ампелографії та розмноження винограду НІВіВ «Магарач» на селекційних ділянках Південного берега Криму та вегетації. Досліджуваний матеріал розміщували на ґрунтових ділянках № 5 та № 34 загальною площею 0,93 га, невеликій сортовипробувальній ділянці та в гідропонних каналах вирощування та теплицях. Агробіологічні характеристики досліджуваних сортів і форм визначали з урахуванням фаз річного біологічного циклу [,]. На штучному інфекційному фоні для оїдіуму [], організованому в гідропонних каналах теплиці, досліджено 43 комбінації схрещування 2009 року. Оцінювали схожість насіння, визначали середній бал стійкості до оїдіуму, селекційну цінність популяцій, ступінь домінування, гетерозису.
Селекційна цінність показує можливість виділення стійких до патогенів рослин у гібридній популяції [ ]. Його визначали як відсоток проростків у популяції з 7 або 9 балами стійкості до оїдіуму. Ступінь домінування відображає внесок батьківських компонентів у мінливість ознаки. Негативні значення ступеня домінування показують, що відхилення ознаки стійкості до оїдіуму відбувається в бік більш сприйнятливої батьківської форми. Гетерозис — процентне відхилення значення ознаки у гібридних сіянців від значення ознаки у батьківських форм. Від’ємний знак індексу гетерозису свідчить про те, що в цілому сіянці досліджуваних комбінацій більш сприйнятливі до оїдіуму, ніж батьківські форми. Значення гетерозису від –50% до 0% вказують на проміжне успадкування ознаки з негативними ефектами домінування, значення від –50% до –100% вказують на депресію внаслідок негативного домінування однієї з батьківських форм. Якщо гетерозис менше мінус 100%, то виникає гібридна депресія [ ].
Одним з основних показників, що характеризують генетичний потенціал батьківських форм, є успадкованість виділених ознак. Ефективність селекційного добору в досліджуваних популяціях характеризується успадкованістю ознаки, яка визначається методом дисперсійного аналізу однофакторних комплексів. Дисперсійний аналіз дає змогу оцінити силу та достовірність впливу факторів, у даному випадку вихідних батьківських форм, на прояв ознак у гібридних нащадків.
Відбір батьківських форм і схрещування проводили згідно з Методичними вказівками із селекції винограду [ ] з урахуванням рекомендацій, наведених у літературі [ ]. Первинні матеріали оброблено методами математичної статистики [. ,].
Ранньостиглість, як і інші ознаки, характеризується широкою мінливістю і високою часткою спадкового компонента в мінливості ознаки. В результаті цілеспрямованої селекційної роботи в НІВіВ «Магарач» створено великий гібридний фонд сіянців надраннього та раннього терміну дозрівання. У таблиці 1 наведено селекційну цінність популяцій, коефіцієнт варіації, ступінь варіації, ступінь домінування, гіпотетичний гетерозис, ступінь і частоту трансгресії, а також мінливість терміну дозрівання, яка визначається тривалістю продуктивного періоду від початку розпускання бруньок до споживчої стиглості ягід. Аналіз трансгресії дуже раннього дозрівання показує, що дуже раннє дозрівання є крайнім у фенотипічному вираженні ознаки. У зв’язку з цим пропонується використовувати категорію ультраранньостиглих, до якої будуть віднесені сорти з терміном дозрівання менше 105 днів, а для полегшення складання опису, а також кращого його сприйняття необхідно внести зміни до існуючого порядку ампелографічного опису сортів. Селекційну цінність популяцій визначали як відсоток сіянців у кожній популяції з дуже раннім і дуже раннім дозріванням. У результаті досліджень виявлено 28 комбінацій, які дають розсаду дуже раннього та дуже раннього терміну дозрівання. Найбільшу селекційну цінність за виходом надранньої та дуже ранньої розсади мають такі схрещування: Лаура х Рішельє – 43,9%; Лаура х Томайський (27,7%); Laura x Delight (27,0%); Талісман х Томайський (36,4%); Подарунок Запоріжжю х Рішельє (63,9%). У переважній більшості популяцій відзначено проміжне успадкування періоду дозрівання з наявністю трансгресії за цією ознакою. Найбільша кількість трансгресивних рекомбінантів була у схрещуваннях Лаура х Находка Маріуполь – 60 %, Лора х Рішельє – 20,4 %, Талісман х Томайський – 18,2 %, Подарок Запорізький х Рішельє – 19,8 %. Таким чином, успадкування ознаки раннього дозрівання залежить одночасно як від батьківських компонентів, так і від їх комбінаційної здатності.
У гібридних популяціях існує проміжна схема успадкування великих ягід і зміщення середнього балу в бік батьківської групи з меншими ягодами. Ознака має високу мінливість. Із 40 комбінацій схрещувань виявлено 5 популяцій: Лаура х Елегант суперранній; Талісман х Аркадія; Талісман x Новий подарунок; Подарунок Запоріжжю х Аркадія; Фламінго х Аркадія, які є перспективними в селекції винограду на великі ягоди (табл. 2). Аналіз отриманого експериментального матеріалу дав змогу згрупувати вихідні форми за перспективністю залучення їх до гібридизації з отриманням великоягідних форм. Групи формували, коли як материнські та батьківські сорти використовували сорти з масою ягід 6 г, 8 г, 10 г, 12 г.
У таблиці 3 наведено вплив батьківських компонентів на успадкування маси ягід у гібридних нащадків. Серед материнських форм найвищий середній бал за комплексом 8,1 спостерігався у сорту Лаура, а найнижчий у форми Подарок Запорізький 6,4 бала. З батьківських форм найвищий середній бал за комплексом (8,2) має сорт Аркадія, а найнижчий (6,7 бала) — сорти Новий подарунок і Насолода. Найбільший вплив (0,65) на врожай крупноягідних сіянців від материнських форм мають сорт Подарок Запоріжжя та батьківські форми Новий Подар і Знаходка Маріуполь (0,77).
Аналіз (табл. 3) показує, що сорт Лаура, який має 8,0 бала незалежно від крупноягідності іншого батька, забезпечує досить високий урожай крупноягідних сіянців з ухилом у бік більших ягід (8,1 бала) відносно вихідної форми Лаура. Материнська форма Подарунок Запоріжжю характеризується високим показником сили впливу (0,65) і з високою ймовірністю передає високу масу ягід потомству. З батьківських форм виділено сорт Аркадія, який здатний, незалежно від властивостей материнської форми, забезпечувати високий урожай великоягідних сіянців. Так, для виведення крупноягідних сортів до генеративної гібридизації рекомендується залучати сорти Лаура і Талісман як материнські форми, а сорти Аркадія, Рішельє і Кардинал як батьківські.
Селекційна цінність популяцій на основі великих грон (табл. 4) характеризує можливість відбору сіянців з масою грон понад 1 кілограм, тобто з 8 і 9 балами за шкалою MOVV. Для визначення спадковості маси грона сформовано 4 групи вихідних форм із середньою масою грона 600 г, 800 г, 1000 г і 1200 г відповідно. Схрещування включало три комбінації кожної групи. У досліджуваних популяціях виявлено перспективні комбінації схрещувань: Фламінго х Аркадія, Лаура х Новий дар, Подарунок Запоріжжю х Аркадія, Талісман х Аркадія, Талісман х Кодрянка. Аналіз груп схрещування дозволяє зробити висновок, що характер успадкування ознаки масовості грона визначається вихідними формами і насамперед материнськими. Це також підтверджується характером розщеплення сіянців у F1 за масою грона при схрещуванні материнських форм із масою грона близько 1200 г. У двох групах схрещування 1200 г х 800 г, 1200 х 1200 г 3 відсотки сіянців успадкували масу грона від материнської форми і 14 відсотків – від обох батьків. Материнські форми домінують у передачі цієї ознаки над батьківськими; однак нащадки з проміжною спадковістю утворюються з ухилом у бік меншого кластера. Результати дисперсійного аналізу свідчать про те, що донорами великих грон є материнські сорти Талісман і Лаура, а батьківські – Аркадія і Новий Подар. Включаючи ці сорти і форми в схрещування, можна розраховувати на досить високий урожай гібридних форм з великими гронами.
На інфекційному фоні в теплиці склалися сприятливі умови для оцінки стійкості листкового апарату сіянців до оїдіуму. У таблиці 5 наведено результати аналізу розщеплення ознаки стійкості до оїдіуму в листковому апараті проростків 23 популяцій. Середній бал стійкості до оїдіуму гібридних нащадків у F1 визначався генетичними особливостями батьківських компонентів і варіював від 2,1 бала у кросу Чауш чорний х Кишмиш чорний до 5,8 бала у кросу Магарача № 31-77-10 х Красен. Найбільш стабільне потомство зафіксовано при схрещуванні форм Мускат Джим і Магарач № 31-77-10. Сприйнятливе до оїдіуму потомство відмічено при схрещуванні сортів Німранг, Лаура, Талісман, Чауш білий і Чауш рожевий. Аналіз таблиці (рис. 1) показує, що в усіх схрещуваннях форм Мускат Джим, Магарача № 31-77-10 та Пам’яті Голодриги виділено стійкі до оїдіуму сіянці. Найбільшу селекційну цінність мали комбінації схрещування форми Магарача № 31-77-10 із сортами Красень, Пам’яті Голодригі та Ялтинська безнасінна. Найефективнішою виявилася комбінація Магарач № 31-77-10 х Красень, в якій вихід стійких і високостійких сходів досягав 49 відсотків. Варіабельність ознаки стійкості до оїдіуму в досліджуваних популяціях коливається від 25 відсотків (Muscat Jim x Azo) до 63 відсотків (Nimrang x Belgrade seedless). Ступінь домінування показує, що в 10 популяціях спостерігається відхилення в бік більш сприйнятливого батька, у 8 – відповідність між ознакою батьків і потомством F1, у 5 популяціях – відхилення в бік більш стійкої батьківської форми. У 5 популяціях за участю сортів Ката Курган, Німранг і від схрещування Талісман х Ювілей-70 відзначено гіпотетичний гетерозис від 4 до 44 відсотків.
Для розрахунку спадковості стійкості до оїдіуму було організовано 16 однофакторних комплексів. Для двох сортів Талісман і Кишмиш Молдавський встановлено достовірність показника спадковості. Значення цього показника 0,29 та 0,18 свідчать про те, що використання цих сортів як батьківських форм у схрещуваннях з різними донорами стійкості до оїдіуму дозволить, залежно від специфічної сполучної здатності батьківських компонентів, отримати стійкі сіянці у F1. Дисперсійні комплекси за участю стійких до оїдіуму сортів Мускат Джим, Магарач № 31-77-10, Пам’яті Голодриги та Красень характеризуються низькими та недостовірними значеннями індексу успадкування. Це означає, що стійкість гібридного потомства до оїдіуму в основному визначається однією з цих батьківських форм і суттєвого впливу другого батьківського компонента на ступінь прояву ознаки стійкості до оїдіуму у гібридного потомства немає. Селекційна цінність комплексу за участю цих форм коливається від 21,1% для сорту Пам'яті Голодриги до 44,2% для форми Магарача № 31-77-10. Ці сорти можуть служити донорами стійкості до збудника і в різних комбінаціях схрещування гарантовано дають урожай високостійких до оїдіуму форм.
Вавілов Н.І. був переконаний, що міжвидова та міжродова гібридизація у рослин, що розмножуються вегетативно, поряд із внутрішньовидовою гібридизацією стане в майбутньому основним методом селекції [ ]. Схрещування культурних сортів з дикорослими видами і навіть родами в сімействі дасть можливість штучно створити «нові види і роди» рослин, які будуть стійкі до біотичних і абіотичних факторів середовища, високоврожайні з якісною продукцією і навіть з новими способами використання культури. Штучно створені нові види і роди в результаті віддаленої гібридизації культурних сортів і дикорослих видів і родів будуть не тільки менш вимогливі до мінеральних добрив, але й відпаде необхідність їх обробки пестицидами; вони зможуть виживати і стабільно плодоносити в екстремальних умовах мінливого клімату (спека, посуха, морози).
Несумісність між видами різних родів можна подолати, якщо утворити анеуплоїдну зиготу з гамет, які не містять генів (хромосом), що викликають цю несумісність. Тому при застосуванні колхіцину спочатку необхідно отримати автотетраплоїдні проростки у видів обох родів у схрещуваннях, що використовуються. Автотетраплоїди характеризуються порушеннями в моделях кон’югації хромосом у мейозі (поява бі-, три- та тетравалентів із гомологічних хромосом), що призводить до випадкового розподілу гомологічних хромосом у яйцях та пилку [ ]. При великій вибірці утворення анеуплоїдних зигот (великий обсяг міжродових схрещувань) теоретично можна припустити, що з'явиться проросток, який не матиме генів (хромосом), які викликають його загибель на стадіях зиготи, ембріона та рослини, і що його нащадки відновлять фертильність шляхом зворотного схрещування з представниками одного з родів. Ми поставили завдання отримати міжродові гібриди в родині методом алотетраплоїдії.Vitaceae: перетнути бігВітіт (V. vinifera2n =38)з пологамиАмпелопсиси (A. acontifolia, A. cordataІA. serjanieafolia2n = 40)ІПартеноциссус (P. inserta і P. quinquefolia2n = 40).
Для формування тетраплоїдних сходів у представників різних родів навесні обробляли розпущені бруньки розміром 0,5-1 см 0,5% розчином колхіцину, а також за 17-25 днів до цвітіння (за 5 - 14 днів до початку мейозу) суцвіття обробляли колхіцином в 3 концентраціях: 0,5%, 1% і 2%, з додаванням біологічно активних речовин (основа в розчини колхіцину): 0,5 мг/л 6-бензиламінопурину (БАП), 40 г/л D-маніту, 2 мл/л димексиду, 0,5 мл/л Твіну 20 і 200 мг/л Na-бензоату; pH = 5,6.
Обробку бруньок, що розпускаються, 0,5 % розчином колхіцину, а також суцвіть перед мейозом трьома варіантами концентрацій колхіцину (0,5, 1 і 2 %) проводили у таких родів:Ампелопсиси(видAmpelopsis acontifolia, Ampelopsis cordataІАмпелопсис сержанолистний),партеноциссус(видParthenocissus insertaІПартеноциссус п'ятилистий) ІВітіт (V. viniferaміксоплоїдні двостатеві сорти: Харті про Лів'є, Пікпул чорний, Шабаш великоягідний, Часлас Раммінга і Яхей з жіночим типом квітки, а також схильні до міксоплоїдії за певних умов вирощування: Мускат Олександрійський, Баян Ширей, Шабаш і Рислінг Рейнський, а також Янтар Магарача). Потім суцвіття інкубували [ ].
У насінні, отриманому в результаті міжродової гібридизації, зазвичай спостерігається загибель зародків через фізіологічну та біохімічну несумісність різних родів. Тому на 25, 30, 40 і 50 день після гібридизації збирали недозрілі ягоди і зберігали в холодильнику протягом 8-12 тижнів при –2ºC. Потім насіння виділяли з ягід, стерилізували і промивали стерильною водою. Насіннєві дзьоби (частини насіння, що містять зародки) висаджували в 3 варіанти рідкого середовища, що відрізняються за вмістом регуляторів росту:
- 0,2 мг/л БАП для розвитку серцеподібних ембріонів із кулястих;
- 0,1 мг/л ß-індолілоцтової кислоти (ІАК) і 30 мг/л гумату Na для перетворення серцеподібних ембріонів у торпедоподібні;
- 0,2 мг/л гіберелінової кислоти (GA3) для розвитку проростків із зеленими сім’ядолями та гіпокотилями з торпедоподібних ембріонів.
Основу рідкого середовища склало середовище для розмноження рослин наступного складу, макроелементи: 308 мг/л NH4NO3, 922 мг/л KNO3, 597 мг/л MgSO4·7H2O, 82 мг/л KH2PO4, 331 мг/л CaCl2; мікроелементів та Fe-EDTA, 20 мг/л мезоінозиту, 0,5 мг/л нікотинової кислоти та 10 г/л сахарози, але з підвищеним вмістом вітамінів тіаміну та піридоксину (по 0,5 мг/л). рН кожного середовища доводили до 5,6.
Розсаду пересаджують на живильне тверде середовище для розвитку пагонів і коренів. Склад концентрацій компонентів цього середовища відрізняється від базового середовища меншою концентрацією вітамінів (0,1 мг/л тіаміну та 0,2 мг/л піридоксину), додаванням 30 мг/л гумату Na, 7,5 г/л агару та концентрацією регуляторів росту: 0,15 мг/л ІУК, 0,005 мг/л α-нафтилоцтової кислоти (НАК) і 0,001 мг/л БАТ; перед додаванням агар-агару та автоклавуванням значення pH доводили до 6,0–6,2 за допомогою NaOH.
У гідропонній теплиці вирощено та відібрано за морфологічними ознаками поліплоїдні форми [ , , ] - 244 потужних сіянців різних родів родини.Vitaceae, отриманий шляхом обробки колхіцином бруньок, що розкриваються навесні, і суцвіть до початку мейозу. Навесні 2011 року розсаду висадили на постійне місце в поле:Parthenocissus inserta– 39,Партеноциссус п'ятилистий– 41,Ampelopsis acontifolia– 30,Ампелопсис серцелистий– 17,Ampelopsis serjanieаfolia– 7, Часла Грос Куляр білий (інцухт) – 4, Пікпул чорний – 10, Харті про Лів’єр – 45, Амбер Магарача – 7, Яхей – 9, Яхей (колхіцин) х.Ампелопсис серцелистий– 1 шт., Баян Ширей (інцухт) – 3 шт., Шабаш (інцухт) – 10 шт., Шабаш великоягідний – 11 шт., Рислінг рейнський – 10 шт.
Після вступу в період цвітіння буде проведена міжродова гібридизація між тетраплоїдними генотипами різних родів, а саме родуВітбуде перетнуто з пологамипартеноцизІАмпелопсиси. Паралельно в поліплоїдних і диплоїдних сіянців сортівVitis viniferaГосподарсько цінні ознаки вивчатимуть з метою виявлення серед них кандидатів на сорти. П'ять із цих саджанців виросли з відібраного великого насіння, отриманого в результаті відкритого запилення 3 видів родуАмпелопсиси(їх бруньки, що розкривалися, оброблені 0,5% колхіцином) почали плодоносити на першому році розвитку в польових умовах. З ягід цих сіянців виділяли насіння в такій кількості: сіянець № 173–1.Ampelopsis acontifoliа– 163 шт.; саджанець No 175–1Ампелопсис серцелистий– 6 шт.; сіянці № 179–1, № 181–1 та № 184–1.Ampelopsis serganieаfolia– 3, 2 та 18 шт. насіння відповідно. Сіянець № 173–1 має вільне запиленняAmpelopsis acontifoliалистки за формою були такими ж, як і у проростка № 175–1 відкритого запиленняАмпелопсис серцелистий. Одночасно зрілі ягоди саджанця № 173–1Ampelopsis acontifoliабули жовтого кольору (блакитні у вихідної материнської форми), але містили таке ж велике насіння, як уA. acontifolia. У сизувато-зелених ягодах саджанця № 175 1 вільне запилення.Ампелопсис серцелистийдуже дрібне насіння, що є характерною рисою видуА. серцеподібна.Можливо, саджанець № 173–1 є гібридом двох видів родуАмпелопсиси(A. acontifoliaXA. cordata). Цей саджанець має дуже інтенсивний ріст і високу посухо- і жаростійкість порівняно з іншими саджанцями. На наступний рік саджанець № 173–1A. acontifoliaбуде включено в міжродову гібридизацію з родомВіт(V. vinifera).
Саджанець отриманий в результаті схрещування Picpul black (colchicine) xAmpelopsis acontifolia(колхіцин) утворюються численні пазушні бруньки та пагони, утворюються зближені вузли на пагонах, чого не спостерігається у вихідних генотипів, задіяних у схрещуванні. У цього сіянця листки на верхівці пагона та пагони сильно розсічені, а листкова пластинка решти листків розсічена менше (рис. 1).
З метою подальшого вивчення та ідентифікації справжніх міжродових гібридів використано 7 сіянців від схрещування сорту Харті про Лів’є зАмпелопсис серцелистийта 22 сіянці від схрещування сорту Пікпул чорний сAmpelopsis acontifolia, отримані в культуріin vitroз незрілих ембріонів, висаджені для адаптації в гідропонну теплицю, а до осені з них отримані повноцінні саджанці. Дві рослини від схрещування Harty pro Livier xАмпелопсис серцелистийлистя сильно розсічені (ознака родАмпелопсиси), а в одного лоза головного пагона забарвлена в червоний колір, що свідчить про їх гібридне міжродове походження (рис. 2).
Залежно від вимог до новоствореного сорту селекційно-генетичні програми включають різну кількість виділених ознак. Цифрове кодування ознак за 9-ти бальною дескрипторною шкалою Міжнародної організації виноградарства і вина (IOVW) і подальший розрахунок показника сортоцінності дають можливість дати об’єктивну комплексну оцінку сортам, які проходять сортовипробування в конкретній агрокліматичній зоні. У свою чергу, покращені ознаки не є рівнозначними за значимістю, тому при проведенні комплексної оцінки сортів вагові коефіцієнти (коефіцієнти поправки) необхідно вводити для кожної ознаки. Найефективнішою визнана 25-мірна модель, яка включає 25 ознак. У таблиці 6 наведені характеристики для комплексної оцінки столових сортів винограду та їх відповідна питома вага.
У зв'язку з тим, що ботанічні, фенологічні, морфологічні, агробіологічні, економічні, фізіологічні, увологічні, технологічні та інші ознаки вимірюються в різних одиницях і шкалах, необхідно оцінити вираженість цих ознак, іншими словами, перевести кількісні дані в порядкові. Для цього діапазон варіювання ознаки досліджуваної сукупності сортів розбивають на 5 градацій з кроком 2 (1, 3, 5, 7, 9). Мінімальним значенням ознаки присвоєно код 1, а максимальним – код 9. Також можна використовувати дані, наведені в Методиці ампелографічного опису та агробіологічної оцінки винограду. Це перетворення дозволяє стандартизувати діапазон варіації характеристик і згущувати інформацію, перетворюючи її в біометрично однорідний масив. Підвищити цінність ранньостиглих сортів, з раннім дозріванням лози, тонкою шкіркою ягід, великою силою відривання ягід від плодоніжки, дрібним насінням, характеристиками тривалості періоду від початку розпускання бруньок до збору врожаю, початку дозрівання пагонів, товщиною шкірки ягід, силою відривання ягід від плодоніжки, розміром насіння необхідно перевернути. Числові значення кодів ознак Щільність грона і Специфічний ягідний аромат перераховуються таким чином, щоб обраний ступінь вираженості цих ознак мав більше значення.
Для об’єктивної оцінки сорту запропоновано використовувати як критерій різницю між сумою балів дослідних і контрольних сортів, вирощених в однакових агрокліматичних умовах. У таблиці 2 наведені критерії оцінки перспективності сорту:
- Перспективні сорти для даної зони - сума балів досліджуваного сорту на 15 і більше перевищує суму балів контрольного сорту;
- Сорти на рівні стандартних сортів для даної зони - різниця в сумі балів дослідного і контрольного сортів менше або дорівнює 15;
- Сорти неперспективні для цієї зони – сума балів контрольного сорту на 15 і більше перевищує суму дослідного сорту.
У таблиці 3 прикладу розрахована комплексна оцінка нових столових сортів та елітних форм селекції НІВіВ «Магарач» у порівнянні зі стандартом (контролем) сорту Рання Магарача. З таблиці видно, що всі сорти та елітні форми Лівія на 29 і більше балів перевищують контрольний сорт, що дає змогу віднести їх до перспективних для вирощування в агрокліматичній зоні Південного берега Криму.
Література
Авідзба А.М., Іванченко В.І., Волинкін В.А. та ін. Відбірні сорти винограду НІВіВ «Магарач» є національним надбанням України. – Ялта: НІВіВ Магарач», 2008. – 32 с.
Лазаревський М. А. Методи ботанічного опису та агробіологічного вивчення сортів винограду // Ампелографія УРСР / За ред. Проф. Фролова-Багрєєва А.М. – М.: Пищепромиздат, 1946. – Т.1. – С. 347–401.
Лазаревський М. А. Вивчення сортів винограду. – Ростов на Дону: Ростовський університет, 1963. – 152 с.
Найденова І.Н. Методи вивчення патогенезу та деяких факторів імунітету. Оцінка сортів і форм на стійкість до грибних хвороб // Нові методи фітопатологічних та імунологічних досліджень у виноградарстві / За ред. Недова П.Н. – Кишинів: Штіінца, 1985. – С. 31–45.
Фолконер Д. С. Введення в генетику кількісних ознак. – М.: Агропромиздат, 1985. – 486 с.
Клименко В.П. Методичні рекомендації з кількісної генетики винограду. – Ялта: ІВіВ “Магарач”, 1998. – 24 с.
Методичні вказівки з селекції винограду / За ред. Погосян С. А. – Єреван: Айастан, 1974. – 226 с.
Волинкін В.А., Клименко В.П., Олейников Н.П. Селекція винограду на імунітет, заснована на моделях сортів винограду // Тези доповідей. доповідь 6-го міжн. симпозіуму з селекції винограду (Ялта, 4-10 вересня 1994 р.). – Дніпропетровськ, 1994. – С.72–73.
Тьюкі Дж. Аналіз результатів спостережень. – М: Мир, 1981. – 693 с.
Плохінський Н. А. Математичні методи в біології. – М.: МДУ, 1978. – 256 с.
Масюкова О.В. Математичний аналіз у селекції та приватній генетиці плодових порід. – Кишинів: Штіінца, 1979. – 192 с.
Вавілов Н.І. Значення міжвидової та міжродової гібридизації в селекції та еволюції // За ред. АН УРСР: Серія біологічна. – 1938 – № 3. – С. 543 – 563.
Стрельчук С. І. Основи експериментального мутагенезу. – К.: Вища школа, 1981. – 215 с.
Волинкін В.А., Зленко В.А., Полулях А.А., Ліховський В.В. Селекція міжродових гібридів родини винограднихVitaceaeна основі використання методів експериментальної алополіплоїдії та культивування ембріонівin vitro. // Магарач. Виноградарство і виноробство – 2009. – No1 – С. 12 – 14.
Топале Ш.Г. Поліплоїдія у винограду. Систематика, каріологія, цитогенетика.. – Кишинів, Штиніца, 1983. – 215 с.
Топале С.Г., Даду К. Створення кореневласних сортів винограду, стійких до філоксери.//Виноградарство і виноробство в Молдові - 2006. - № 3 - С. 8 - 9.
Топале Ш.Г. Каріологія, поліплоїдія та віддалена гібридизація винограду. – Кишинів: Штініца, 2008. – 500 с.
Мелконян М.В., Волинкін В.А. Методика ампелографічного опису та агробіологічної оцінки винограду. – Ялта: ІВіВ “Магарач”, 2002. – 27 с.
