Товарів: 0
На суму: 0 грн
УДК 634.8:631.524
А.М. Авідзба, В.П. Іванченко, В.А. Волинкін. Національний інститут винограду і вина «Магарач», Україна, м. Ялта
Сучасний стан виноградно-виноробної галузі України свідчить про доцільність удосконалення сортименту культур на основі використання сортів і клонів нового покоління. Проаналізовано історію розвитку селекції винограду в країні. Сформульовано основні заходи щодо успішного розвитку галузі.
Підводячи підсумки в галузі селекції винограду в Україні на сучасному рівні, необхідно акцентувати увагу на тому, що центральним є обговорення питання не лише селекції, а й реєстрації та використання селекційних досягнень. Ці три позиції тісно взаємопов'язані, що можна простежити на основі історичного екскурсу.
Історія селекції винограду в Україні налічує близько 175 років. Скільки існує Національний інститут винограду і вина «Магарач», найстаріша наукова установа країни в цій галузі.
Першим досвідом можна вважати спроби Н. Гарвіса в 30-х роках XIX століття вдосконалити сорт Мурведр шляхом відбору сіянців з гібридних популяцій від схрещування з цим сортом. Селекцію проводили з метою підвищення врожайності сорту Мурведр. Це можна вважати початком осмисленої, цілеспрямованої селекції винограду методом генеративної гібридизації. Ці перші схрещування були внутрішньовидовими в межах виду Vitis vinifera і були близькоспорідненими. Деякі відібрані сорти, такі як Мурведр Гуле, перевершували за продуктивністю Мурведр, але оскільки вони не були відразу розмножені в достатніх кількостях і не були інтродуковані, в сучасних умовах вони залишилися як пам'ять про перших селекціонерів у колекції.
Наступний етап, який вже можна вважати ефективною селекційною роботою в Україні і конкретно в Інституті Магарача. слід вважати 20-ті роки ХХ ст. У цей період селекціонери пішли далі в науковому обґрунтуванні планування схрещувань і отримали потомство від гібридизації вихідних сортів різних еколого-географічних груп виду Vitis vinifera. Це також було спрямовано на підвищення продуктивності західноєвропейських аборигенних сортів винограду. Цю роботу розпочав Н. Папонов, а продовжили В. Зотов, П. Царьов, П. Голодрига разом зі своїми колегами та однодумцями. Результатом такої колективної діяльності селекціонерів стали відомі сорти Бастардо Магарача, Рубі Магарача, Ранній Магарача.
Слід зазначити, що цей сучасний етап селекції винограду до наших днів налічує лише близько 80 років. Гібридизація, з якої були отримані сорти Бастардо Магарацький, Рубі Магарача і Ранній Магарача, була проведена в 1928 році. Держава офіційно визнала ці сорти, ввівши їх районований сортимент, в 1969 році - лише через 40 років.
При цьому наприкінці 60-х років в СРСР вперше районовано не автохтонні сорти винограду з різних країн, як це робилося раніше, а отримані від гібридизації вченими Інституту ім. В.Є. Таїрова (Одеська Чорна), Інститут ім. Я.І. Потапенко (північний сапераві) та зарубіжні селекціонери: Мюллер Тургау, Італія, Кардинал.
Так, спочатку селекцію проводили для підвищення врожайності, хоча вже з кінця ХІХ століття в Європі інтенсивно поширювався шкідник філоксера та грибкові захворювання мілдью та оїдіум, завдаючи колосальних збитків. Перші сорти винограду з груповою стійкістю до біотичних і абіотичних факторів були «допущені» до промислового використання лише через 20 років – наприкінці 80-х. Протягом останніх 20 років дискутується питання: варто ці сорти культивувати в Україні чи ні?
І це на тлі того, що ще у 1979 році – 30 років тому – Всесвітня організація винограду та вина вирішила, що сорти винограду дозволені до промислового використання незалежно від їх походження, а лише відповідно до їх біологічної та господарської цінності. Виходячи з цього, ЄС формулює Директиву, згідно з якою в європейських країнах дозволяється використовувати в промислових насадженнях сорти винограду, які належать не тільки до виду Vitis vinifera, а й до роду Vitis в цілому, і їх можна отримати шляхом гібридизації сортів Vitis vinifera з формами будь-яких інших видів роду Vitis. Саме ці сорти пропонують селекціонери, і саме вони внесені до сучасного Реєстру сортів рослин України, рекомендованих для промислового вирощування в країні. Можна наголосити, що Європа вже подолала цей рубіж 30 років тому, і в Україні про це необхідно пам’ятати у зв’язку з гармонізацією законодавства. Крім того, в Україні вже прийнято закон, який дозволяє вирощувати і використовувати сорти різних культур, не роблячи винятку для винограду, отриманого методом генної інженерії.
Слід віддати належне, як спеціалісти Державної комісії України з охорони прав на сорти рослин, які ведуть згаданий Реєстр, так і Подрібнювально-ампелографічна інспекція, яка відповідає за контроль виробництва садивного матеріалу винограду, давно дотримуються цих міжнародних критеріїв. Залишається лише сподіватися, що бажання когось із керівництва української виноградно-виноробної галузі піти шляхом виключення сортів винограду з Реєстру за походженням буде сприйнято на основі чинного європейського законодавства.
Мабуть, треба орієнтуватися на російських колег. Наприклад, в Краснодарському краї - головному виноградарсько-виноробному регіоні Росії - під сортами з груповою стійкістю до біотичних і абіотичних факторів середовища 29% площі виноградників, і ведуться дискусії про збільшення цих площ. За кліматичними умовами цей регіон Росії схожий на більшість регіонів України, де зосереджено виноградарство і виноробство.
Загалом можна констатувати, що сьогодні в Україні існує проблема нерозуміння ролі та місця сортів винограду з груповою стійкістю до біотичних та абіотичних факторів середовища в асортименті технічних культур. А в зонах ризикованого виноградарства, де кожні 7-8 років відбувається значне зниження зимових температур, що завдає значної шкоди виноградникам, варто робити ставку на такі сорти і доцільно вирощувати їх на корені власної культури.
Для реального позитивного розвитку виноградно-виноробної галузі в Україні необхідна Національна програма реалізації біологічного потенціалу та специфіки вітчизняних селекційних сортів і клонів винограду в еколого-географічних, а точніше ґрунтово-кліматичних умовах різних зон і екологічних ніш виноградарства країни. Національним надбанням України є як автохтонні сорти винограду Криму, так і нові селекційні сорти, а також клони вітчизняної селекції, які підтвердили свою високу адаптивність до умов конкретних зон країни. Масове завезення нових сортів і клонів винограду, які культивуються в країнах Західної Європи, та масове висаджування їх у промислово значних обсягах без попереднього випробування та оцінки їх відповідності місцевим екологічним умовам може завдати значної шкоди виноградарсько-виноробній галузі України.
До цього можна додати запитання більш конкретного характеру:
- необхідно вдосконалити методику випробування та реєстрації клонів винограду;
- можливе вдосконалення методики випробування сортів винограду;
- необхідно прискорити перехід на виробництво сертифікованого садивного матеріалу винограду в країні;
- необхідно організувати єдиний центр сертифікації сортів винограду та садивного матеріалу за участю державних органів на основі впровадження сучасних наукових методів із залученням центру до наукових організацій;
- терміново необхідно провести перепис і сертифікацію виноградників країни;
- забезпечити максимально сприятливі умови для використання сортів і клонів вітчизняної селекції у виноградарській і виноробній галузі країни та запровадити на практиці законодавство щодо сплати роялті за використання цих селекційних досягнень, враховуючи можливість відрахувань, у тому числі від використання їх урожаю та продуктів переробки;
- відновити підтримку селекціонерів у наукових установах в рамках програми «Селекція на первинних площах»; без цієї підтримки неможливе вдосконалення нових поколінь сортів і клонів винограду; Фінансування фермерськими господарствами цих питань передбачає вирішення лише для одного господарства, а не для галузі в цілому.
З усіх перерахованих вище питань ведеться робота у відділі селекції, генетики винограду та ампелографії ННІ винограду і вина «Магарач» і є надія на позитивні зміни у виноградарсько-виноробній галузі України.
За матеріалами книги: Мобілізація та збереження генетичних ресурсів винограду, вдосконалення методів селекційного процесу : зб. наукове мистецтво./ ГНУ Всерос. НДІ виноградарства і виноробства ім. Я.І. Потапенка Російської сільськогосподарської академії. - Новочеркаськ: Вид-во ГНУ ВНІІВіВ ім. Я.І. Потапенко, 2008
