Керівництво по виноградарству - Посадка виноградників

Сторінка 1 з 4

Промислові виноградники, як на нових місцях, так і в рамках реконструкції, закладаються за науково обґрунтованими проектами, розробленими проектними інститутами.

Посадка винограду Вибір ділянки.

Найбільш сприятливі схили для виноградників південної, південно-західної та західної експозиції. Підійдуть і рівні ділянки. Насадження розміщують переважно на чорноземних, каштанових і супіщаних грунтах; на Закарпатті, на теплих схилах з дерново-буроземними та бурими лісовими ґрунтами. Виключаються болотисті, засолені ґрунти, що містять у водних витяжках більше 0,3% легкорозчинних солей. Мінералізовані ґрунтові води не повинні залягати ближче 2,5-3 м, а прісні ґрунтові води навесні - 1,5 м від поверхні ґрунту. Непридатними є зсувні ділянки, щільні ґрунти з оголеними корінними породами, морозонебезпечні ділянки, крутість схилів більше 25°. Щільні відкладення (конгломерат, вапняк, сланці, черепашник, мергель, оглеєні глини) повинні залягати не ближче 1,5-2 м від поверхні ґрунту.
Після вибору ділянки для виноградників проводиться топографічна зйомка, детально досліджується ґрунтовий покрив і грунт. Вивчають грунтоутворюючі породи, їх механічний і хімічний склад, водно-повітряні властивості. На основі цього складається технічний робочий проект.
При проектуванні нових виноградників особлива увага приділяється передпосадковій підготовці ґрунту, визначенню раціональної густоти посадки, підбору сортів, установці шпалер і формуванню виноградних кущів.

Передпосадкова підготовка грунту.

На ділянках, призначених для посадки виноградників, викорчовують і прибирають дерева, кущі, велике каміння, знищують осередки бур'янів, шкідників і хвороб, споруджують протиерозійні пристрої, вирівнюють (планують) поле, проводять глибоке передпосадкове розпушування на глибину 75-80 см через кожні 70-120 см РН-80Б в агрегаті з Т-130 або Т-130. Т-100МГС трактор. На південних і звичайних чорноземах, каштанових ґрунтах під посів на 1 га вносять 60-80 т гною або компосту, 2-4 т суперфосфату, 1-1,5 г калійної солі або хлористого калію. Землі з низьким вмістом гумусу, супіщані ґрунти і піски перед підняттям насаджень заправляють торфо-гнойовими, торфо-фекальними, гнойово-земляними компостами (100-200 т/га), додаючи на 1 га 2-2,5 т суперфосфату, 0,5-1 т калімагнезії або калімагу.
Для зниження кислотності ґрунту та поліпшення дерново-буроземних, буроземно-підзолистих і бурих лісових ґрунтів Закарпаття вносять не менше 8-12 т/га вапняку-сирцю (норму встановлюють за гідролітичною кислотністю ґрунту в шарі 0-60 см), 80-100 т органічних добрив (гній, компости), 3-4 т фосфориту, 1-1,5 т/га калійної солі.

Насадження піднімають за 4-6 місяців до посадки винограду на глибину 60-70 см.
Обробіток ґрунту та його поліпшення набувають особливого значення при посадці виноградників після викорчовування старих малопродуктивних насаджень. Для цього в зоні південних і звичайних чорноземів, каштанових ґрунтів на рівнинній місцевості або пологих схилах на розкорчуваних ділянках протягом 2-3 років обробляють бобові трави або суміш бобових і злакових трав.
На виноградниках, де застосовували ґрунтові гербіциди (симазин, атразин та ін.), кукурудзу висівають на силос або зелений корм. Рослини кукурудзи містять речовини та ферменти, які розщеплюють ці гербіциди до нетоксичних сполук. Після осіннього збирання кукурудзи слід висівати озимі зернові або кормові культури (озиму пшеницю, жито, тритикале, ріпак) на зерно або корм худобі (пожнивні рештки закладати в ґрунт).
У разі розкорчовування виноградників, уражених бактеріальним раком, нові насадження можна починати лише через 4-5 років після поліпшення ґрунту вирощуванням зернових культур, багаторічних трав і обробки хімічними препаратами (немагон, дихлорпропан, емульсія нафтоселіну) проти збудників хвороб.
Для різних екологічних зон виноградарства види і норми добрив встановлюють залежно від забезпеченості ґрунту поживними речовинами (табл. 6).

6. Норми добрив під оранку плантацій залежно від забезпеченості ґрунту поживними речовинами

Добрива	При забезпеченні грунту гумусом, фосфором і калієм
	дуже низький	низький	середній і високий	високий і дуже високий
Органічний, т/га	100 і більше	60—100	40-60	20-40
Мінеральна речовина, кг/га:
фосфор	600-800 400-600		200—400	0
калію	800-1000	600—800	400—600	0

Організація територіїпередбачає раціональне використання земель, захист ґрунтів від ерозії, застосування засобів механізації. На площі, відведеній під посадку виноградника, відповідно до рельєфу і ґрунтових умов визначають напрямок блоків, осередків у кварталі та рядів у осередках, прокладають дорожню мережу, ґрунтові та вітрозахисні лісосмуги, встановлюють гідротехнічні споруди тощо.
Площа блоку в промислових виноградниках становить 25-50 га (ширина до 500 і довжина до 1000 м), включає п'яти- або десятигектарні осередки з довжиною міжрядь 100 і 200 м.
У складних умовах місцевості розміри блоків і осередків менші. Так, у Криму та Закарпатті залежно від крутизни схилів і ступеня придатності ділянки площа блоку може коливатися від 10 до 25 га (ширина 100-300 м і довжина 400-1000 м), а комірок - від 2 до 5 га.
Ширина доріг по межах кварталів повинна бути 8-10 м, а між клітинами - 6 м.
На рівнинних ділянках навколо кожного кварталу висаджують вітрозахисні одно- або дворядні смуги горіхоплідних і кісточкових культур (горіха, мигдалю, вишні), а на піщаних ґрунтах для захисту пісків від вітрової ерозії — тополя пірамідальна швидкоросла.
Для кращого освітлення, провітрювання кущів і прогрівання ґрунту на рівній місцевості ряди виноградників розташовують з півночі на південь. На схилах крутизною до 8-10° застосовують контурне розміщення блоків і комірок з напрямком рядів по горизонталі у вигляді прямих відрізків через кожні 100 м. На терасових схилах для переходу і перенесення продукції з однієї тераси на іншу влаштовують пішохідні доріжки шириною до 2 м (сходові армовані щаблі).
У зрошуваних виноградниках розміри блоків, комірок, напрямок доріг і дощувальних машин, довжина і напрямок міжрядь визначаються оптимальним ухилом рельєфу, що забезпечує рівномірний стік води. Дороги розміщені вздовж дощувальних машин.

Густота і способи посадки винограду.

У південній степовій і південно-західній зонах України при високоякісному богарному врожаї з вільним повислим ростом рекомендується садити виноградники з міжряддями 3 м. В особливо сприятливих ґрунтових умовах при зрошенні за такої системи формування та утримання кущів можлива ширина міжрядь 3,5 м. Відстань між кущами в рядках диференціюють залежно від сильності росту сортів: для слабких і середньорослих - 1,25-1,5 м, високорослих - 1,75-2 м.
Кращим посадковим матеріалом для посадки виноградників є стандартні однорічні саджанці з круглим і міцним зчепленням, нормальним ростом і добре розвиненою кореневою системою.
Перед посадкою розсаду обрізають на одну гілку з 2-3 очками. П'яткові корені вкорочують до 5-6 см при посадці гідромеханічним способом і до 15-20 см при посадці в ями. Підготовлену до посадки розсаду зв'язують у пучки по 25-50 штук і ставлять у воду на 1-2 дні. Потім коріння занурюють у суміш глини з коров’яком (1:1), саджанці укладають на транспортні засоби, накривають вологою мішковиною або брезентом і доставляють у поле. До місця посадки їх привозять відрами.
85
Для більшості виноградарських регіонів України оптимальний час посадки – весна. Висаджування саджанців здійснюється гідравлічними сівалками ГБ-35-28М у поєднанні з обприскувачами або спеціальними виноградними саджальними машинами АПВ-10-2А, ВПМ-2А, які повністю механізують процеси посадки та підгортання.
На малопродуктивних схилах, піщаних, щебеневих і галечникових ґрунтах щеплення садять у лунки діаметром 40-50 см і глибиною 60-70 см, використовуючи ямкокопачі КЯУ-60, КЯУ-ЮО, КРК-60 та ін.
Щоб запобігти розвитку поверхневих коренів, на саджанці надягають поліетиленові кришки довжиною 30-35 см і шириною 8-10 см, якими закривають місце зрощення прищепи з підщепою, над п’ятковими коренями і під місцем зрощення міцно обв’язують паперовим шпагатом. Захисний ефект чохлів зберігається 4-5 років. Практикується також парафінування верхньої частини саджанця сумішшю парафіну (97%) і бітуму (3%), розплавлених до 80-85 °С з експозицією 1-2 с. Після посадки такі саджанці не підгортають.
На рівних або злегка похилих ділянках місце прилягання розсади має бути розташоване на 1-2 см вище рівня грунту. У верхній частині схилу, де під час обробітку можливе змивання або переміщення ґрунту, шви розташовують на 3-4 см глибше поверхні землі, а в нижній частині схилу - на 4-5 см вище. При весняній посадці навколо саджанця насипають горбок з пухкої землі висотою 8-12 см, прикриваючи зверху на 2-3 см, а восени - 20-25 см.
Під час гідромеханічної сівби добрива вносять у вигляді водного розчину з розрахунку 15-20 кг аміачної селітри, 25-40 кг суперфосфату і 10-15 кг калійної солі на 7000 л/га води або вносять 40-50 кг/га рідких комплексних добрив (РКД) класу 10:34:0.
Посадочні ями засипають землею, змішаною з 2-6 кг перегною або компосту, 50-100 г суперфосфату і 20-50 г калійної солі. Потім в яму насипають шар землі без добрив товщиною 4-6 см, поміщають саджанець, рівномірно розподіляють коріння, наполовину засипають землею, щільно утрамбовують і поливають з розрахунку 8-10 л води на кожну рослину.
Коли вода вбереться в грунт, лунки повністю заповнюють і саджанці закопчують.