Товарів: 0
На суму: 0 грн
УДК 634.8:632.1
МЕТОДИКА РОЗМІЩЕННЯ ОЗДОРОВЛЕНОГО ВИНОГРАДУ IN VITRO, ЗНИЖЕННЯ РИЗИКУ ПОВТОРНОГО ЗАРАЖЕННЯ ХРОНІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ
А.І. Талаш, К.О. Дробот Північно-Кавказький зональний науково-дослідний інститут садівництва і виноградарства, Краснодар
Наведено матеріали щодо моніторингу шкідників на етапах виробництва рослин винограду, оброблених in vitro, аж до розміщення їх у розсадниках. Складено перелік хвороб і шкідників, що підлягають боротьбі.
Отримання стабільних, екологічно та економічно доцільних урожаїв винограду залежить від біологічного потенціалу конкретного масиву, зокрема сортового складу, формування, використання добрив, ростових речовин і проведення заходів захисту від шкідливих організмів.
За світовою статистикою щорічні втрати врожаю від шкідників і хвороб складають не менше 30%, а в російських умовах в окремі роки перевищують 50%.
У Російській Федерації найбільш стабільні врожаї отримують незрошувані виноградники Темрюкського району Краснодарського краю (табл. 1). Проте за останні 6 років урожайність коливалася від 53,2 до 118,5 ц/га, а по області – 40,9-90,8 ц/га, тобто реалізація продуктивності посівів відрізнялась більш ніж у два рази.
Таблиця 1
Середня врожайність винограду, Краснодарський край, 1999-2004 рр.
Регіон | Урожайність за рік, ц/га | В середньому за 6 років | Макс/мін співвідношення | |||||
1999 рік | 2000 рік | 2001 рік | 2002 рік | 2003 рік | 2004 рік | |||
Темрюк- | 68.7 | 70,0 | 59.8 | 53.2 | 118.5 | 79.9 | 75,0 | 2.2 |
Краснодарський край | 57.3 | 62.5 | 48.1 | 40.9 | 90,8 | 57.9 | 59.6 | 2.2 |
Поточна врожайність була пов’язана як з погодними умовами, так і з активністю сезонних шкідників і хвороб. Залежно від виду шкідника та погодних умов втрати врожаю можуть становити від 20-30 до 90-100% (табл. 2).
Таблиця 2
Можливість боротьби зі шкодочинністю сезонних хвороб виноградної лози в період їх епіфітотій, Краснодарський край, 2002-2004.
Захворювання | Реальні втрати врожаю, % | Біологічна ефективність, % |
цвіль | 60 | 87,5 - 92,5 |
Чорна пляма | 30-60 | 62,5 - 80,0 |
Антракноз | 40 | 33,3 - 80,0 |
Оїдіум | 90-100 | 77,8 - 80,0 |
Сіра гниль | 20-100 | 50,0 - 66,7 |
Біла гниль | 20-30 | 66,7 - 86,7 |
Використовуючи сучасні засоби захисту, можна локалізувати мілдью-інфекцію на високому рівні 80-92,5%, чорною плямистістю, оїдіумом, білою гниллю на рівні 62,5-80,0%. Можливість регуляції шкідливості від сірої гнилі не перевищує 50,0-66,7%.
На виноградниках, окрім сезонних хвороб, є ряд хронічних захворювань, регулювання шкідливості яких загальноприйнятими заходами вкрай складно. До таких захворювань в умовах Краснодарського краю ми відносимо карантинних об'єктів: бактеріальний рак, еска, еутипіоз, частково чорну плямистість, вірусні та мікоплазмові хвороби і, можливо, інші захворювання, про які немає чітких даних. Серед шкідників, які погано регулюються, є коренева форма філоксери на самокорінних виноградниках.
На основі досліджень останніх 10 років виявлено вплив комплексу хронічних захворювань на загальний стан кущів винограду (табл. 3). У районах висадки сортів югославською і вітчизняною розсадою з низькою врожайністю найчастіше зустрічається бактеріальний рак, часткове всихання рукавів і неінфекційний хлороз. При врожайності 70-90 ц/га на сортах Каберне Совіньйон і Піно Блан повноцінні кущі становили 30-45%, неплідні кущі - до 30%, тобто через комплекс хронічних захворювань втрати потенційної продуктивності насаджень становили більше 50%, а при врожайності 20-45 ц/га - проріджування 30-40%, нижчих кущів вгору до 80-100%. В основному ці посадки висаджували саджанцями, зараженими бактеріальним раком або з вираженими проявами некрозу судин.
Таблиця 3
Стан кущів винограду при різних рівнях продуктивності насаджень, Анапо-Таманська зона, 1995-2004 рр.
Різноманітність | Середня врожайність за 3-4 роки, ц/га | Тонщина, % | Закладання генеративних органів | ||
відмінно і добре | слабкий, менше 1/3 норми | амбарні кущі, % | |||
Каберне Совіньон | 70-90 | 10-12 | 30-35 | 35-40 | 30-40 |
Каберне Совіньон | 20-30 | 30-50 | 0-15 | 40-50 | 40-60 |
Піно блан | 70-90 | 10-15 | 40-45 | 30-40 | 15-30 |
Піно блан | 35-40 | 25-40 | 20-40 | 30-40 | 20-50 |
У деяких районах, де використовувався садивний матеріал з Італії та Франції, вже на другому році життя спостерігалося інтенсивне заселення кущів виноградним зудом, а на 3-4-му році були виявлені кущі з ознаками хронічної форми ески, короткими вузлами та борозенчастою деревиною. Посадковий матеріал з ознаками скручування листя завезений з України.
Таким чином, загальний стан насаджень тісно пов'язаний з якістю садивного матеріалу. При звичайній технології виробництва розсади висока ймовірність зараження майбутніх посадок бактеріальним раком, вірусними, мікоплазмовими та іншими захворюваннями.
У зв'язку з цим, вирощування сертифікованого in vitro здорового базового садивного матеріалу дозволяє не тільки позбутися від ряду мікоплазмових і вірусних захворювань, але і від сисних шкідників, таких як філоксера і виноградний зудень. Знижується також ймовірність наявності збудників ескі, еутипіозу та чорного раку, тобто збудників, що входять до групи хронічних ураження.
У разі захисту від вторинного зараження збудниками хронічних хвороб можна підвищити продуктивність майбутніх насаджень у 1,5-2 рази.
На даний час існують методичні рекомендації щодо боротьби з окремими групами шкідників, але відсутні методичні розробки щодо стримування повторних інфекцій базового безвірусного садивного матеріалу комплексом хронічних захворювань після культивування in vitro.
Ми вперше спробували поєднати розрізнені знання про можливі ризики зараження комплексом хронічних захворювань вірусного, бактеріального та грибкового походження та розробити вимоги до розміщення базового матеріалу, вдосконаленого за допомогою in vitro, для його подальшого відтворення.
Для цього виявляють об'єкти, що викликають хронічні захворювання і важко піддаються лікуванню. Згідно з проектом технічного регламенту «Про виробництво, випробування та сертифікацію матеріалу для розмноження винограду і садивного матеріалу багаторічних насаджень» (2004) вони внесені до реєстру перевірок вегетативного матеріалу на віруси – короткого сучка, жовтої мозаїки, облямівки жилок, скручування листя, борозенок, некрозу жилок, мозаїки жилок та мікоплазмової хвороби – золотистого пожовтіння. На нашу думку, до хронічних хвороб бактеріального походження слід віднести бактеріальний рак, карантинних об’єктів – бактеріальне в’янення винограду та хворобу Пірса. До грибкових інфекцій відносяться еска, еутипіоз, чорний рак, плямистий некроз, а до карантинних шкідників — філоксера, каліфорнійська трибуха, єгипетська та азіатська бавовняні совки. До нематод належать виноградні нематоди, бліді картопляні нематоди, золотисті картопляні нематоди та колумбійська коренева галлія.
Розглянемо поетапно можливі шляхи проникнення інфекції та методи її контролю:
Грунт для посадки повинна бути очищена від нематод. На територію розташування кущів винограду не можна ввозити та висаджувати цибулини, бульби, бульби, коренеплоди, кореневища квіткових культур, розсаду овочевих культур родини пасльонових і хрестоцвітих, зрізані квіти та плоди овочів, щоб запобігти поширенню об’єктів регулювання.
Перед посадкою маточників необхідно оглянути заплановане місце для посадки виноградних насаджень, зону ізоляції радіусом 5 км на наявність виноградної, блідої картопляної, золотистої картопляної нематод і розеткової мозаїки персика на квіткових і ягідних культурах, кісточкових, а також на наявність сисних шкідників на овочевих культурах і бур'янистій рослинності. Перш за все, необхідно виключити наявність носіїв золотистого пожовтіння щитівок Scaphoideus litorallis і Scaphoidens titanus та потенційного переносника хвороби Пірса цикадки. Бактеріальна інфекція хвороби Пірса може передаватися від сливи, мигдалю, персика, люцерни та деяких злакових бур'янів.
Маточники винограду відповідно до карантинного нагляду повинні бути досліджені та очищені від золотистого пожовтіння винограду, бактеріального в’янення винограду, розеткоподібної мозаїки персика, каліфорнійського трипса, єгипетської та азіатської совки, колумбійської галлової нематоди, блідої картопляної та золотистої картопляної нематод, раку картоплі.
Поруч з материнською рослиною не можна розташовувати виноградники, уражені бактеріальним раком, еска, еутипіозом, чорним раком, кісточкові плодово-ягідні культури, уражені фузаріозом і вертицильозом. Навколо виноградного маточного розчину повинна бути зона не менше 50 метрів, очищена від бур'янів протягом усього періоду вегетації.
Для стримування зараження здорового виноградного матеріалу збудниками трахеомікозної інфекції на етапах експлуатації маточників і створення насаджень сертифікованим садивним матеріалом необхідно проводити моніторинг поширення грибкової інфекції збудників зекі, еутипіозу та чорного раку з урахуванням їх біоекології. Збудника ескі можна виявити не тільки на виноградних кущах, але і на дубах, буках, каштанах, тополі. Гриб поширюється через склероції та переноситься вітром. Ці утворення стійкі до несприятливих погодних умов і фунгіцидів. Вони життєздатні особливо при високій вологості повітря. Тому переважно механічне видалення хворих дерев і кущів.
Аскоспори еутипіозу та конідії чорного раку переносяться вітром і можуть розвиватися за температури від +1 до +35 °С (оптимум – 23-28 °С). Досить ефективно боротися з інфекцією можна, осінньо-весняними обробками бордоською сумішшю, Мікалом, Еупарен мульти. У період вегетації захист насаджень від сезонних хвороб є запорукою захисту здорового садивного матеріалу від вторинного зараження еутипіозом.
Для виконання рекомендацій щодо захисту здорового винограду in vitro від повторного зараження хронічними захворюваннями необхідно:
Все це забезпечить отримання вітчизняного сертифікованого садивного матеріалу, вільного від вірусної інфекції та бактеріального раку – основи нових високопродуктивних і довговічних насаджень винограду.
За матеріалами конференції: Сучасні досягнення біотехнології у виноградарстві та інших галузях сільського господарства, Новочеркаськ, 29-30 червня 2005 р. / ГНУ ВНІІВіВ ім. Я.І. Потапенко.
