Оцінка сортів винограду на стійкість до оїдіуму в умовах Нижнього Дону

Як рукопис

ЄРЕМЕЄВ Костянтин Вікторович 

ОЦІНКА СОРТІВ ВИНОГРАДУ І ГІБРИДНОГО ФОНДУ
СІЯНЦІ НА СТІЙКІСТЬ ДО ОЙДІУМУ
В УМОВАХ НИЖНЬОГО ДОНЮ

Спеціальність 06.01.07 – плодівництво, виноградарство

Анотація

дисертації на здобуття вченого ступеня
кандидат сільськогосподарських наук

стор. Персіановський – 2009

Робота виконана в державній науковій установі «Всеросійський науково-дослідний інститут виноградарства і виноробства ім. Я.І. Потапенка» Російської сільськогосподарської академії.

Науковий керівник:Кандидат сільськогосподарських наук
Наумова Людмила Георгіївна

Офіційні суперники:Доктор сільськогосподарських наук, професор
Дорошенко Наталя Петрівна
Кандидат сільськогосподарських наук
Талаш Анна Іванівна

Керівна організація:федеральне державне освітня установа вищої професійної освіти «Кубанський державний аграрний університет» 

Захист дисертації відбудеться 30 січня 2009 року о 10 годині на засіданні дисертаційної ради Д 220.028.02 при ДонДАУ за адресою: 346493, Російська Федерація, Ростовська обл., Октябрьский (с) р-н, с.Персиановский, тел., факс 8-86360-3-61-50, офіц. сайт в Інтернеті: www.dongau.ru

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донського державного аграрного університету

Вчений секретар
дисертаційна рада,
Доктор сільськогосподарських наук                                                     Фетюхін І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження.Виноградна лоза уражається багатьма хворобами і шкідниками. В основному це пов’язано зі специфікою вирощування культури. Виноградники найчастіше тривалий час ростуть на одному місці, а також розташовані великими масивами, з великою різноманітністю сортів і віку рослин. Найбільшої шкоди виноградній лозі завдають грибкові захворювання, які поширюються настільки, що набувають характеру епіфітотій. Оїдіум (Uncinula necator Burrill) – одне з найнебезпечніших грибкових захворювань винограду.
За останні 15 років у виноградниках Нижнього Дону накопичився значний запас оїдіумної інфекції, що може призвести до досить високого інфекційного фону. У зв’язку з цим селекція стійких до оїдіуму сортів винограду, адаптованих для вирощування в умовах континентального клімату Нижнього Дону, а також виявлення стійких до оїдіуму батьківських форм, які будуть ефективно передавати цю ознаку своїм нащадкам, є актуальним завданням.
Поєднуючи в собі господарсько-цінні якості з високою стійкістю до оїдіуму, такі сорти будуть придатні для вирощування з мінімальним хімічним захистом або без нього навіть у роки сильного епіфітотій цього захворювання, що значно знизить пестицидне навантаження на довкілля.
Мета дослідження– підбір сортів, стійких до оїдіуму, відбір перспективних батьківських форм для подальшого використання в селекції на стійкість до оїдіуму, встановлення закономірностей, діапазону розмежування та характеру успадкування цієї ознаки гібридними нащадками.
Відповідно до мети, яку ми визначилицілі дослідження:

• Класифікуйте досліджувані сорти та сіянці за стійкістю до оїдіуму в умовах Нижнього Дону.
• Визначити ступінь варіювання ознаки стійкості залежно від культури вирощування.
• Вивчити природу успадкування стійкості до оїдіуму потомством гібрида F1 в умовах Нижнього Дону.
• Провести лабораторні досліди з сортами та гібридними формами, які виявлені на стійкість до оїдіуму та встановити інкубаційний період розвитку хвороби в лабораторних умовах.
• Дати рекомендації щодо перспектив використання досліджуваних сортів і гібридних форм у селекції на стійкість до оїдіуму.

Об'єкт дослідження– оїдіумостійкість сортів, форм і гібридних сіянців винограду.
Предмет дослідження– В ампелографічній колекції зростає 192 сорти та селекційні форми винограду різного походження, у тому числі 103 сорти внутрішньовидової селекції виду Vitis vinifera L. та 89 сортів міжвидового походження, а також гібридний фонд, представлений 1475 сіянцями, отриманими від 17 комбінацій схрещувань.
Наукова новизна. В умовах Нижнього Дону проведено порівняльну оцінку стійкості до бактерій сортів винограду та гібридного підщепи саджанців 1996-2003 рр. Визначено закономірності успадкування ознаки стійкості до оїдіуму при міжвидовій гібридизації. Виявлено сорти, які дають змогу отримати саджанці з високим ступенем стійкості, що відповідають сучасним природоохоронним вимогам та адаптовані до умов Нижнього Дону.
Практичне значення роботиполягає в тому, що в процесі проведення досліджень були виявлені та рекомендовані до виробництва сорти, стійкі до оїдіуму, вирощування яких забезпечить отримання високоякісного винограду з високим рівнем урожайності, зниження трудових затрат та економію матеріальних і грошових ресурсів. для шляхом зменшення або повної відмови від хімічних обробок, що підвищить рівень рентабельності та збільшить прибуток у порівнянні з районованими сортами.
До гібридизації рекомендуються відібрані сорти з високою стійкістю до оїдіуму з метою отримання стійкого до оїдіуму гібридного потомства.
Аналіз проростків гібридів F1 на стійкість до оїдіуму дозволив виявити найбільш стійкі батьківські форми, які ефективно передають цю ознаку нащадкам, і рекомендувати їх для включення в гібридизацію.
Широке залучення до селекційного процесу донорів стійкості до бактерій значно підвищить її ефективність щодо створення комплексно стійких сортів винограду.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційної роботи щорічно доповідалися на засіданнях Вченої ради ВНІІВіВ ім. Я.І. Потапенко (2004-2007 рр.), на конференціях Ростовського відділення Товариства генетиків і селекціонерів (Ростов-на-Дону, 2004, 2006 рр.), у школі молодих вчених і спеціалістів «Адаптивне ведення виноградарства» (м. Новочеркаськ, 2004 р.), на шостій обласній науково-практичній конференції молодих вчених «Наукове забезпечення агропромислового комплексу» (Краснодар, 2004). Виробничу перевірку результатів досліджень проводили в господарствах Мартиновского і Костянтинівського районів Ростовської області в ТОВ «Южно-Цимлянское» і ТОВ «Ведерники».
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано сім наукових статей, дві з яких опубліковані в журналі, рекомендованому ВАК Міністерства освіти і науки Російської Федерації, а також методичні рекомендації.
Обсяг і структура дисертації.Робота викладена на 172 сторінках машинописного тексту, складається зі вступу, огляду літератури, умов, об’єктів і методів дослідження, експериментальної частини, висновків і практичних рекомендацій, бібліографічного списку використаної літератури, що включає 164 назви, в тому числі 34 іноземних авторів, і 9 додатків, викладених на 30 машинописних сторінках. В основній частині роботи дисертація містить 23 таблиці та 15 рисунків.
Автор висловлює подяку к.ф.-м.н. сільськогосподарських наук А.Н. Майстренку за надання гібридного фонду саджанців для вивчення.

УМОВИ І МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводилися з 2003 по 2007 рр.. в польових умовах на виноградниках дослідного поля, ампелографічної колекції та в лабораторіях ВНІІВіВ ім. Я.І. Потапенко. Виноградники розташовані на захід від Новочеркаська (47° 25' пн. ш.; 40° 6' сх. д.) на степовому плато правого берега Дону на висоті 80-100 м над рівнем моря.
Досліджувані в ампелографічній колекції сорти щеплені на підщепу Berlandieri × Riparia Kober 5 BB і мають схему посадки 3 × 1,5 м; культура – ​​покривна і непокривна; система управління та формування: для покривних культур – довгорукава; без укриття - двоплечий кордон з висотою стовбура 80-100 см. Рік посадки - 1983-1984. Колекцію щорічно обробляли для видалення оїдіуму. Кожен сортовий зразок ампелографічної колекції був представлений 5 кущами за кущово-повторною схемою. Як контроль використовували сорти Трамінер рожевий (Vitis vinifera L.) і Восторг (складний міжвидовий гібрид).
Для порівняльного вивчення сприйнятливості до оїдіуму в укритих і неукривних посівах проводили дослід на п’яти сортах (Яловеньський столовий, Среброструй, Русбол, Русмол і Овідіопольський). Кожен сорт був представлений п’ятьма кущами в укривному та неукривному посівах.
Сіянці вирощували в самокореневій, дощовій, неукривній культурі за схемою 0,7 × 0,2 м і 3 × 0,75 м. Оскільки кожен саджанець є дискретною величиною, дослідження проводили за кущово-повторною схемою. Хімічні обробки сходів проти оїдіуму не проводили.
Метеорологічні показники наводяться за даними метеостанції інституту. Період у роки спостережень в цілому характеризувався чергуванням сприятливих і менш сприятливих погодних умов для розвитку оїдіуму. Найбільш сприятливим для розвитку оїдіуму був 2004 рік. Спалах хвороби стався наприкінці липня, коли відсутність опадів і підвищена температура повітря були дуже сприятливими умовами для епіфітотій хвороби. У 2003, 2005 та 2006 рр. Епіфітотії оїдіуму не спостерігалося.
Оцінку стійкості до оїдіуму сортів і гібридних форм проводили згідно з рекомендаціями М.А.Лазаревського (1963) та за 5-бальною шкалою І.Н. Найденова (1985).
Первинну обробку дослідного матеріалу проводили згідно з рекомендаціями Д.У. Туреччина (1981).
Визначення вагового обліку врожаю та розрахунок урожайності проводили за загальноприйнятою методикою М. А. Лазаревського (1963).
Цукристість ягідного соку визначали рефрактометричним методом, кислотність титруванням 0,1 н NaOH метиленовим оранжевим (1985).
Зразки столового винограду, султанів і вин оцінювала дегустаційна комісія, затверджена наказом директора ВНІІВіВ ім. Я.І. Потапенка, за десятибальною шкалою.
Дисперсійні та інформаційні показники успадкування, що характеризують частку генетично обумовленої мінливості ознак у загальному різноманітті проростків в однофакторних комплексах, а також вплив способу вирощування на ступінь ураження сортів оїдіумом, коефіцієнт поліхорійної кореляції та середній популяційний бал розвитку оїдіуму визначали згідно з рекомендаціями Н. А. Плохінського (1978).
Точність досліду, похибку середнього арифметичного, коефіцієнт варіації, визначення необхідної кількості сіянців у популяції для аналізу потомства, ступінь домінування та індекс гетерозису стійкості оїдіуму визначали згідно з рекомендаціями О.В. Масюкова (1973, 1979).
Племінну цінність вихідних батьківських форм, як здатність давати більш-менш різноманітне потомство, визначали за рекомендаціями Д.С.Фальконера (1985).
Ступінь і частоту трансгресії визначали за методикою Г.С.Воскресенської та В.І. Шпота (1952).
Розрахунок економічної ефективності сортів винограду проводили за методикою А. Ф. Чернявського (1990).
Стійкість листя винограду до оїдіуму в лабораторних умовах оцінювали за методикою Л.Т. Стін (1971).