Товарів: 0
На суму: 0 грн
М.Н. Борисенко, доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри виноградарства юридичного факультету НУБіП «КАТУ»
АМПЕЛОГРАФІЧНИЙ ТА АГРОБІОЛОГІЧНИЙ ОПИС МАЛОПОШИРЕНИХ СОРТІВ ВИНОГРАДУ В УКРАЇНІ
Дано детальну ампелографічну та агробіологічну характеристику рідкісних для України сортів винограду-підщепи та наведено їх відмінні характеристики.
Ключові слова: підщепа, менш поширені сорти.
Стаття є продовженням роботи, опублікованої у Збірнику наукових праць НІВіВ «Магарач» (Т. XLII, 2013).
Асортимент підщепних сортів винограду, занесених до Реєстру сортів України, вкрай обмежений і містить лише 4 сорти, що явно недостатньо для поступального розвитку виноградарської галузі. Єдиним виходом із цієї ситуації є створення в науково-дослідних інститутах і профільних аграрних університетах повноцінних колекцій сортів підщеп, де дослідники вивчали б, відбирали та пропонували для включення до Реєстру підщепні сорти винограду, перспективні для територій з різними ґрунтово-кліматичними умовами, підбирали різні варіанти оптимальних сортопоєднань підщеп.
Створення колекцій підщепних сортів винограду - цілком здійсненне завдання, тому що в світі налічується кілька сотень підщепних сортів, а поширених не більше 50.
Коротка ампелографічна та агробіологічна характеристика підщеп Berlandieri x Riparia 420, Berlandieri x Riparia 125 AA, Richter 110, Paulsen 1103, 333 E.M., Solonis x Riparia 1616 дозволить точніше та раціональніше підійти до створення повноцінних колекцій сортів підщеп, виявлення менш поширених. сорти в посадках винограду, що йде на викорчовування, швидко відрізнити цей конкретний сортимент від багатьох інших сортів підщеп.
Підщепа Berlandieri x Riparia 420 A — гібрид, селекціонований у Франції в 1887 році. Поширений переважно у виноробних країнах із середземноморським кліматом. Впізнається по волчево-опушеній коронці коричнево-зеленого кольору, з бузково-рожевими кінчиком і краєм. Після розпускання коронок з'являються червонуваті суцвіття. Перші два листки, що розпускаються, довгасті, з трьома верхівками або трьома слаборозвиненими частками, блискучі, жовтувато-зелені з бузково-рожевим краєм, з обох боків павутинно опушені. Листя з третього по п'яте довгасті, цільні або трилопатеві, зеленого кольору з мідним відтінком, більш інтенсивним з нижньої сторони. З верхнього боку листя павутинно-опушені, а з нижнього вкриті тонкими волосками і павутинним опушенням. Зуби дрібні, однакові, яскраво-жовтого кольору. Пагін павутинно-опушений, з сонячної сторони синюватий, із затіненої — коричнево-зелений.
Звичайний лист злегка довгастий. Листова пластинка гладка, іноді зі злегка загнутими краями. Більшість листків суцільні з трьома кінчиками. Біля основи кущів також є 3-5-лопатеві листки. Листкова пластинка злегка гофрована, зморшкувата, світло-зеленого кольору, вкрита короткими і рідкісними волосками з верхнього боку і густими і жорсткими з нижнього боку. Зубці трикутні, з широкою основою і злегка опуклими сторонами. Жилки на верхній стороні листа малопомітні, біля основи зелені з буруватим відтінком, вкриті густими, тонкими і короткими волосками та рідкісним павутиноподібним опушенням. На нижній стороні жилки опуклі, пофарбовані в червонувато-коричневий колір і покриті довгими рідкісними волосками.
Вирізка черешка ліроподібна, черешок значно коротший за середню жилку, борознистий, коричневого, біля основи сизуватого кольору, вкритий павутинистим опушенням і волосками.
Лоза ребриста, червоно-бура, у вузлах більш інтенсивно забарвлена, з коричневими, чорними крапками. Очі великі, конічні, вкриті густим опушенням. Кора здерев'яніла, зросла, відділяється у вигляді довгих смуг.
Berlandieri x Riparia 420 A – потужна підщепа, стійка до хвороб і шкідників, що дає високий урожай стандартних живців. В окремі роки, хоча дозрівання деревини починається рано, воно не закінчується вчасно. Посухостійкий і дуже стійкий до вапняного хлорозу. Не переносить надлишку вологи і солей в грунті. Це благотворно впливає на кількість врожаю, але не на його якість. Не викликає осипання зав'язей і гороху.
Недоліком є слабке укорінення підщепи при живцюванні та щепленні.
Підщепа Berlandieri x Riparia 125 AA була створена фірмою Kober в Австрії із саджанців, отриманих від S. Teleki в Угорщині. Він поширений на досить великих територіях у Німеччині та меншою мірою в Австрії та Угорщині.
Коли розпускаються бутони, його впізнають по характерній для цього сорту сильно павутино-опушеній коронці мідного кольору з бузковим відтінком по жилках і краю. Верхівка з обох сторін покрита густим павутинним опушенням, як і перші два листки, довгастої форми, цілі, червонувато-мідного кольору, з білуватим відтінком і слабким бузково-рожевим забарвленням по краях. Третій і четвертий листки цілокраї, довгасті, з трьома верхівками, з гострими зубцями, загнутими донизу. Мідне забарвлення листя посилюється з третього по шостий лист, після чого починає поступово слабшати. На більших листках інтенсивність опушення зменшується. Пагін темно-червоний, іноді смугастий, іноді одноколірний, ребристий, борознистий, вкритий тонкими і густими волосками.
Звичайний лист дуже великий, довше ніж завширшки. Листова пластинка темно-зеленого кольору, зі слабким блиском і тонким павутинним опушенням з верхньої сторони і голою, світло-зеленого кольору, без блиску, з нижньої. Воно гладке, відносно тонке, шкірясте, злегка гофроване, довгасте, в більшості випадків суцільне, з трьома верхівками, з широкохвилястими краями, більш-менш піднятими догори. Біля основи пагонів іноді є листки з глибокими верхніми боковими вирізами. Вирізка на черешку глибока, ліроподібна, з круглим отвором або у формі кута, що повертається. Черешок різної довжини, товстий, округлий, густо вкритий волосками і рідким тонким павутинним опушенням, блакитно-зеленого кольору, з червонуватим на сонячному боці.
Лоза борозниста, біля основи еліптична, зверху округла, сірувато-каштанового рівного кольору по всій довжині. Її поверхня вкрита широкими борозенками з густими волосками, ледь помітними неозброєним оком, що надає їй сіруватий колір і оксамитовий вигляд. Міжвузля 12-22 см завдовжки, вузли здуті, майже кулясті. Очі середнього розміру, малопомітні, злегка загострені і трохи відходять від ліани. Кора сильно розрослася, розділена дрібними лусочками.
Підщепа Berlandieri x Riparia 125 AA має дуже високу силу росту і тривалий вегетаційний період, внаслідок чого деревина визріває не кожен рік. Має потужну кореневу систему і винятково стійкий до хвороб і шкідників. Добре приживається живцями, а при щепленні зростається. Недолік: погане формування калюса при щепленні. Характеризується поганою стійкістю до посухи і надлишку грунтової вологи. Добре приживається на бідних, скелетних і вапняних грунтах.
Сорт підщепи Berlandieri x Rupestris Richter 110 був виведений в кінці минулого століття у Франції шляхом схрещування сорту Berlandieri Resseguier № 2 з сортом Rupestris Martin після тривалого відбору отриманих рослин. Поширений переважно в країнах Південної Європи.
Розпізнається при розпусканні бутонів по павутинно-опушеній коронці мідно-червоного кольору. Перші два листки цілокраї, злегка видовжені, з рідким опушенням з верхнього боку, особливо по винно-червоних, мідних жилках. Мідний відтінок зберігається до 15 листка, потім повністю зникає. Листя - з третього по п'яте - також цільні, але ширше; з верхнього боку вони опушені, а знизу вкриті мідно-зеленими волосками. Пагін ребристий, опушений, світло-вишнево-червоний з сонячної сторони і світло-зелений з затіненої.
Звичайний лист цільний, ниркоподібний, злегка хвилястий, з піднятими краями. Серединна лопатка листа трикутна, з дуже широкою основою і злегка загостреним кінцевим зубцем. Листова пластинка товста, блискуча, злегка гофрована, шкіряста, темно-зеленого кольору, з рідкісним опушенням з верхнього боку і світло-зеленого кольору з рідкісними і короткими сіруватими волосками з нижнього боку. Зуби дрібні, трикутні, з трохи опуклими краями і широкою основою. З верхнього боку жилки не виступаючі, вишнево-червоного кольору, в місцях розгалуження темніші. З нижнього боку жилки опуклі тонкі, світло-зелені, біля основи з коричневим відтінком, вкриті рідкісними короткими і м'якими волосками. Вирізка на черешку ліроподібна, з віддаленими один від одного краями і загостреним дном. Черешок злегка ребристий, покритий дрібним опушенням, по краю каналу з волосками вишнево-червоного кольору на сонячному боці і коричнево-зеленого з рожевим відтінком на затіненому боці.
Лоза червонувато-каштанова, місцями горіхового кольору, у вузлах гладка. Міжвузля 10-18 см завдовжки. Поверхня ліани гола, вкрита частими рубцями; вузли плоскі, трохи виступають. Очі невеликі, конічні з приплюснутим кінцем, злегка опушені. Кора прилипла і відривається смужками.
Підщепа Berlandieri x Rupestris Richter 110 має велику силу росту і має тривалий вегетаційний період, внаслідок чого деревина щороку погано визріває. При живцюванні приживається з працею. Успіх живцювання під час живцювання багато в чому залежить від ступеня визрівання живців.
Дуже стійкий до філоксери, вапнякового хлорозу та посухи. Добре використовує щільні ґрунти, на яких більшість сортів підщеп розвивається погано. Істотно впливає на врожайність винограду.
Розпізнається при розпусканні бутонів по злегка опушеній коронці червонувато-зеленого кольору з бузковим відтінком. Перші два листки цілісні, ниркоподібні, червонувато-зеленого кольору, голі з верхнього боку і злегка опушені знизу. Листя з третього по п'яте цілокраї, ниркоподібні, з верхнього боку блискучі, голі, знизу злегка опушені, зеленого кольору. Пагін ребристий, зелений, з червонуватим забарвленням з освітленої сонцем сторони, зверху злегка опушений.
Звичайний лист цільний, ниркоподібний, середнього розміру. Листкова пластинка іноді складчаста, темно-зелена, товста, шкіряста, гладка, блискуча. Жилки опуклі, зелені, з червонуватим відтінком біля основи. Вирізка черешка широко розкрита. Черешок короткий, середньої товщини, червонувато-зеленого кольору, по серединному каналу опушений. Коротший за середню жилку.
Суцвіття дрібне, одноосьове, в більшості випадків однокриле, циліндрично-конічне. Закладається на 3-4 вузлах.
Квітка одностатева, чоловіча. Пилок родючий і рясний.
Сорт Berlandieri x Rupestris Paulsen 1103 має середню силу росту і потребує подальшого вивчення в умовах України.
Сорт підщепи Cabernet x Berlandieri 333 E.M. виведений в 1883 році у Франції, в Монпельє. Поширений в країнах Середземномор'я.
Розпізнається при розпусканні бутонів по сильно пухнастої повстяної коронці зеленувато-білого кольору з яскраво вираженим бузково-рожевим кольором по краях. Одночасно з розпусканням коронки з'являються і червонувато-рожеві суцвіття. Перші два листки, що розпускаються, злегка видовжені, трилопатеві або зі схильністю до трилопатеві, сильно павутинно-опушені з обох боків, білувато-зеленуватого кольору, з сильним мідно-червонуватим відтінком. Листки - з третього по п'ятий - довгасті, з трьома виступаючими верхівками, навіть три- або п'ятилопатеві. У міру росту листя опушення поступово стоншується. Їх колір стає зеленим. Пагін ребристий, опушений, матовий, сильно ребристий, зеленого кольору з червонувато-бурим відтінком.
Звичайний лист цільний, три- або п'ятилопатевий, п'ятикутний. Листова пластинка з хвилястими краями, середньої товщини, з верхнього боку темно-зелена, з довгим павутинним опушенням; знизу світло-зелений, вкритий рідкісними, довгими і м'якими волосками. Зуби короткі, з широкою основою, злегка закруглені. Зуб у верхній частині кінцевого леза довгастий і загнутий убік. Жилки на верхній стороні не виступаючі, зелені, біля черешка з буруватим відтінком, вкриті опушенням. З нижнього боку вони опуклі, товсті, світло-зеленого кольору з буруватим відтінком, вкриті опушенням і волосками. Вирізка на черешку яйцеподібна або ліроподібна.
Лоза вкрита широкими поверхневими борозенками і ніжним опушенням, рідкісним у міжвузлях і більш щільним навколо вузлів; сірувато-горіхового кольору, з темно-коричневими борозенками, внаслідок чого здається смугастим. Очі великі, кулясті, тупі. Кора слабо зчеплена і відривається смужками.
Підщепа Каберне х Берландьєрі 333 Е. М. Середньорослий, сприйнятливий до хвороб і шкідників. Деревина добре визріла. Добре приживається живцюванням і росте щепленням.
Має високу стійкість до вапняного хлорозу та посухи. Завдяки середній інтенсивності росту не робить особливого впливу ні на кількість, ні на якість врожаю. Його конкурентом є підщепа Ш х Б41Б.
Підщепа Solonis x Riparia 1616 виведена у Франції. Він широко використовувався в промисловій практиці, але поступово був забутий європейськими виноградарями.
Розпізнається при розпусканні бутонів по жовтувато-зеленій коронці з мідним відтінком, вкритої рідкісним павутинним опушенням і густими волосками. Два перших розпущених листка цілісні, довгасті, з трьома верхівками; листкова пластинка борозенчасто-складчаста і нахилена над конусом росту. Колір листової пластини жовтувато-зелений, з мідним відтінком. На поверхні листя ніжне, відносно густе павутинисте опушення з обох боків опушенням. Листя - з третього по п'ятий - такої ж форми, як і перший, але їх краї не зігнуті у вигляді борозенки; поступово зникає мідний відтінок, стоншується опушення, стоншуються волоски. Зубці по краях листя трикутні, помітно загострені, довгасто-косі. Трав'янистий пагін ребристий, темно-червоний, з вишневими смугами, вкритий восковим нальотом і досить рідкісним павутиноподібним опушенням.
Звичайний лист п'ятикутний, з широкохвилястими краями. Лист в основному суцільний, але з трьома сильно витягнутими верхівками. Середня верхівка має трикутну форму з довгастим загостреним і зігнутим кінцевим зубцем. Листкова пластинка середньої товщини, гофрована, між жилками хвиляста, темно-зелена, з металевим блиском, з верхнього боку вкрита рідкісними волосками. Нижня сторона має більш світлий колір і густіші волоски. Зуби довгі, трикутні, з вузькою основою, загострені, похилі з прямими боками, вкриті густими волосками. Жилки на верхній стороні виступаючі, світло-коричневі, біля черешка забарвлені більш інтенсивно, вкриті густими, короткими і жорсткими білуватими волосками. З нижнього боку жилки опуклі і вкриті густими волосками. Вирізка на черешку ліроподібна, з віддаленими один від одного краями і гострим дном, іноді ланцетним, з піднятими кінцями. Черешок вкритий рідкісними і довгими волосками, ребристий, з помітним каналом; коричнево-зеленого кольору, майже такої ж довжини, як середня жилка.
Лоза гола, з широкими, але неглибокими борозенками, кольору латуні з каштановим відтінком, особливо у вузлах. Міжвузля 15-20 см завдовжки, вузли злегка виступають. Очі маленькі, конічні, іноді загострені. Кора злиплася і відділяється у вигляді пластинок, волокна яких розтягуються.
Підщепа Солоніс х Ріпарія 1616 має велику силу росту і відносно стійку до несприятливих погодних умов, хвороб і шкідників; Деревина визріває добре і відносно рано. Утворює велику кількість живців. У розпліднику добре приживається живцями, а ось щепленням росте дещо гірше.
Недостатньо стійкий на сухих ґрунтах. Малостійкий до вапнякового хлорозу, але стійкий до надлишку вологи та засолення ґрунту.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
