Оптимізація використання сировини

Блаж Ілля Дементійович,
Кільця Іван Васильович,
Ладиженський Йосип Олександрович.
Петро Менделєйович Штерн
ОПТИМІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ СИРОВИНИ У ВИНОробній промисловості
Видавництво "Картя Молдовяська"
Кишинів 1974

У даній роботі на основі великого фактичного матеріалу розглянуто теоретичні та практичні аспекти оптимізації використання сировини у виноробній промисловості Молдавської РСР.
Проаналізовано найважливіші тенденції розвитку виноробної промисловості та її сировинної бази. Обґрунтовано методику розробки нормативів витрати винограду на одиницю продукції та виходу виноматеріалів з одиниці сировини. Виявлено резерви підвищення врожайності та зниження втрат основного та вторинного виноробства, виробництва коньяку та шампанського.
Для вирішення задач вибору оптимальних напрямів переробки винограду використовували економіко-математичні методи та електронно-обчислювальні машини.
Книга буде корисною практичним і науковим працівникам, які займаються підвищенням ефективності виноробства, а також студентам вищих навчальних закладів.

Шляхи і методи подальшого підвищення ефективності суспільного виробництва в різних галузях залежать від специфіки галузі, її сировинної бази, технічного рівня і існуючої організації.
У кожному економічному районі є комплекс галузей або провідна галузь, що визначає загальносоюзну спеціалізацію даного регіону. Для Молдавської РСР такими галузями є харчова промисловість, серед якої перше місце належить виноробній.
Вирішальною умовою, що визначає ефективність виробництва вина, є рівень використання виноробної сировини, вартість якої у собівартості виноматеріалів, вин і коньячної продукції становить 90 і більше відсотків.
Проблема поліпшення використання сировини у виноробній промисловості набуває все більшої актуальності у зв'язку з постійно зростаючими масштабами виробництва та технічним переоснащенням галузі. У 1970 виноробна промисловість виробляла 24,3% валової продукції промисловості республіки і 51,2% підприємств Мінхарчової промисловості Молдавської РСР. Його частка в загальному обсязі промислового виробництва республіки становитиме 25 відсотків, а харчової промисловості - 53,1 відсотка.

Частка виноробної промисловості республіки у загальносоюзному виробництві висока і постійно збільшується. Якщо в першому році восьмої п’ятирічки (1966 р.) на переробку винограду вона становила відповідно 19,34 і 19,03 на виробництво виноматеріалів, вин, шампанських і коньяків. 18,76, 1,3, 18,96 відсотка, то вже в 1969 році цифри стали вищими - 21,6, 21,3, 16,9, 2,5, 22,1 відсотка. Останній рік п'ятирічки (1970) не є представницьким щодо переробки винограду, оскільки через особливо несприятливі погодні умови галузь втратила 268 тис. тонн винограду. У результаті в 1970 році обсяг збору винограду був на 11,1 тис. тонн менше, ніж у 1965 році. Виробництво виноматеріалів, яких передбачалося виробити 60,6 млн. дал, дорівнювало лише 33,2 млн. дал, що становить 68 відсотків обсягу 1965 року.
У цілому за роки восьмої п'ятирічки загальний обсяг виробництва виноробної промисловості зріс у 1,36 раза, у тому числі виноградного вина — у 1,8 раза, коньяку — у 2,1 раза, шампанського — у 5 разів. Відзначене зростання обсягів промислового виробництва відповідним чином відобразилося на економічних показниках галузі. Так, продуктивність праці в цілому зросла на 13 проц., а за чотири роки п'ятирічки (1966—1969 рр.) — на 17,5 проц. У 1970 році при зменшенні чисельності промислово-виробничого персоналу порівняно з попереднім роком на 1,4 відсотка і валової продукції на 5,2 відсотка продуктивність праці порівняно з 1969 роком знизилася на 4,2 відсотка.
Середня заробітна плата одного працівника зросла за п’ять років на 34,2 відсотка, у тому числі: за рахунок упорядкування оплати праці малооплачуваних категорій працівників – на 6,8 відсотка, збільшення розмірів усіх видів премій – на 15,2 відсотка.
Якщо в 1965 році всі виплати з фонду підприємства становили 5 карбованців на одну особу, або 0,5 відсотка середньої річної заробітної плати, то в 1970 році — 154 карбованці, або 15,7 відсотка середньої річної заробітної плати 1965 року.
Як позитивний фактор можна відзначити також незначне зниження (на 3%) собівартості карбованця товарної продукції (з 82,5 коп. у 1965 р. до 80,02 коп. у 1970 р.). До факторів, що сприяли цьому падінню, відноситься, насамперед, підвищення продуктивності праці за рахунок впровадження комплексу організаційно-технічних заходів.
Зниження собівартості продукції призвело до зростання рентабельності, яка за роки п'ятирічки склала 20,7 млн. крб.
Проте на основі наведених даних неможливо зробити остаточні висновки про економічні тенденції розвитку галузі; для цього необхідно мати уявлення про ефективність використання виробничого апарату і, насамперед, його найважливішої частини – основних фондів.
За роки п'ятирічки основні промислово-виробничі фонди виноробної промисловості зросли на 93 млн. крб., або в 1,8 раза. На початок 1965 року їхня вартість становила 115 млн. крб., а на кінець 1970 року — 209 млн. крб. Обсяг валової продукції за цей же період зріс лише в 1,36 раза. Відставання темпів зростання валової продукції від темпів зростання вартості основних фондів пояснює зниження показника фондовіддачі: з 4,91 крб. до 4,1 крб., або на 16 проц. Така несприятлива тенденція є наслідком недовиконання плану переробки винограду та недостатньо ефективного використання сировини.
У зв'язку з цим особливого значення набуває пошук і реалізація наявних у виноробстві резервів поліпшення використання сировини. У цій роботі вони аналізуються комплексно. Спочатку охарактеризовано шляхи зменшення втрат і підвищення врожайності в основних підрозділах виробництва вина, а потім на основі аналізу реальних напрямків переробки винограду виявлено наявні недоліки та визначено оптимальні напрями використання винограду.
Перший розділ присвячено деяким основним тенденціям розвитку виноробства, які безпосередньо впливають на якість сировини та ефективність її промислової переробки. Під таким кутом зору розглянуто особливості розвитку сировинної бази первинного виноробства, рівень концентрації та спеціалізації виробництва, дано економічну оцінку розвитку виноградарських і виноробних радгоспів і заводів.
У другому розділі показано резерви підвищення виходу виноматеріалів, зниження втрат при технологічних операціях і транспортуванні при первинному і вторинному виноробстві, а також коньячному виробництві. Оскільки ступінь ефективності використання сировини можна визначити тільки в порівнянні з діючими стандартами, спеціальний розділ присвячений характеристикам економічної доцільності застосовуваних стандартів і напрямам їх подальшого вдосконалення. Дано аналіз сучасного використання виноробної сировини у порівнянні з прогресивними стандартами.
У третьому розділі розкрито найбільш типові недоліки використання виноградної сировини для виробництва виноробної продукції та визначено можливості та шляхи її вдосконалення.
Вибираючи напрямок найбільш ефективної переробки виноградної сировини, доводиться стикатися з рядом труднощів. Ці труднощі пов'язані з тим, що виноградна сировина, що надходить на виноробні підприємства, налічує близько трьох десятків сортів, з кожного з яких можна виготовляти різні види виноматеріалів. Крім того, з одного і того ж сорту винограду можна виготовляти виноматеріали різних видів. Причому кожен прийнятий напрямок має свої техніко-економічні показники.
З конкретних сировинних ресурсів можна розробити різноманітний склад виноробної продукції, що вимагає в кожному окремому випадку різної конструкції тари для зберігання виноматеріалів, потужностей для переробки винограду, матеріальних і фінансових ресурсів.
Сукупність усіх цих факторів не враховувалась і не могла бути врахована засобами та методами планування, які використовувалися у виноробстві.
Розвиток економіко-математичних методів і електронно-обчислювальних машин дозволяє отримати більш досконалу основу для вибору найкращого з можливих численних варіантів виробництва, що дає змогу з урахуванням інтересів держави досягти максимальної ефективності від застосовуваних економічних рішень. Тому в четвертому розділі окреслено можливості використання економіко-математичних методів з метою оптимального планування виробництва та використання виноградної сировини.
В останньому, п’ятому, розділі розкриваються питання практичної постановки економіко-математичних задач та їх вирішення на ЕОМ для визначення оптимального виробництва виноградної сировини та її використання у виноробній промисловості на 1980 рік.