Товарів: 0
На суму: 0 грн
Я.А. Волков, молодший науковий співробітник;
Є.П. Странішевська, доктор сільськогосподарських наук, провідний науковий співробітник
Кафедра захисту та фізіології рослин
Національний інститут винограду і вина «Магарач»
ОСНОВНІ ХВОРОБИ, ЩО РОЗВИТКУЮТЬСЯ ЗА ТИПОМ ЯГІДНОЇ ГНИЛІ НА ВИНОГРАДНИКАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ, ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗВИТКУ
У роботі висвітлено результати чотирирічного дослідження гнильцевих захворювань у двох зонах вирощування винограду на півдні України. Визначено основних збудників захворювань, розглянуто екологічні особливості їх розвитку.
Ключові слова: гниль ягід винограду, збудники, агроценоз винограду, поширення хвороби.
Наведено результати 4-річного дослідження хвороб із гнильним типом перебігу у двох районах виноградарства України. Визначено основних збудників захворювань та обговорено екологічні особливості їх розвитку.
вступ.Зміни клімату на нашій планеті поступово призводять до дестабілізації фітосанітарного стану насаджень культурних рослин: спостерігаються спалахи чисельності нових шкідливих видів, заміна одних господарсько значущих шкідників іншими, зміна ареалів поширення та підвищення шкодочинності збудників [10]. В останні роки спостерігається підвищення шкодочинності деяких хвороб винограду, зокрема гнилі [2, 3].
До найшкідливіших гнилей на рослинах винограду належать чорна, біла, гірка, чорна гниль і коренева гниль. Але найбільш небезпечною є сіра гниль (викл. - Botryotinia fuckeliana (De Vagu) Whetzel; анаморфа - Botrytis cinerea Pers.), втрати від якої в епіфітотійні роки можуть досягати 80%. Хвороба поширена в Україні [9].
Чорна гниль – хвороба, спричинена групою грибів, у тому числі Guignardia spp., Phoma spp., Diplodia spp., Sphaeropsis malorum Peck та ін., поширених у більшості районів вирощування винограду в Україні. У сприятливі для розвитку патогенів роки втрати врожаю можуть становити 10 % і більше [1].
Відомості про поширення інших збудників гнилі ягід винограду в Україні є уривчастими та несистематичними. Збудником білої гнилі є Coniothyrium diplodiella (Speg.) Sacc. (=Coniella diplodiella (Speg.) Pet. Et Syd. - найчастіше розвивається на виноградниках України при пошкодженні рослин сонячними опіками, градом або іншими механічними факторами [9].
Аспергілезна гниль (спричинена понад 10 видами грибів роду Aspergillus Mich.ex Fr.) [8] і чорна гниль (спричинена грибком Rhizopus nigricans Ehrenb.) [9] викликаються теплолюбними організмами та можуть уражати ягоди винограду при високих температурах під час дозрівання.
Пеніцилова гниль (спричинена грибами Penicillium spp.) може вражати ягоди в період дозрівання, коли переважає волога погода.
Кисла гниль (спричинена понад 10 видами дріжджів із родів Candida, Hanseniaspora, Pichia та ін. та бактеріями роду Acetobacter Beijer) є поширеною хворобою виноградників Італії, Хорватії, Португалії та ін. В Україні даних про поширення цієї хвороби у вивченій нами літературі немає [8].
Загалом у науковій літературі, присвяченій фітосанітарному стану ампелоценозів України, бракує даних про поширення та шкідливість гнилей винограду. Тому завданням наших досліджень було вивчення поширення гнильцевих хвороб та екологічних особливостей їх розвитку.
Основні спостереження за поширенням і розвитком хвороб проводили у двох зонах вирощування винограду, в типових для цих зон господарствах: Дністровсько-Бузькому районі Причорноморської низовини (ДП «Агро-Коблево», 2007-2010 рр.) та в Південному агрокліматичному районі, південній приморській виноградарській зоні (ДП «Лівадія», 2008-2010 рр.).
Умови, що склалися у ДП «Агро-Коблево» у 2008-2010 роках, характеризувались кліматичними показниками, близькими до середньобагаторічних, з помітною тенденцією до підвищення температури вегетаційного періоду. 2007 рік став винятком і характеризувався сухим вегетаційним періодом з критично високими температурами; у першій декаді червня спостерігалися сильні пошкодження виноградників градом. У липні 2010 р. зафіксовано велику кількість опадів, що в 5 разів перевищує середню багаторічну норму. Модельним сортом для вивчення розповсюдження виноградної гнилі обрано районований у цій зоні Совіньйон зелений, який сильно уражений гниллю.
У ДП «Лівадія» період спостережень характеризувався тенденцією до підвищення температур вегетаційного періоду відносно середньобагаторічної на фоні недостатнього зволоження. За модель для вивчення поширення гнилей винограду обрано районований у цій зоні сорт Мускат білий, який сильно уражений гниллю.
Вивчення інтенсивності поширення та розвитку гнилей у польових умовах та лабораторні дослідження з вивчення видового складу гнильного мікокомплексу проводили за загальноприйнятими методиками [4, 5]. Генеративні органи винограду для лабораторного дослідження відбирали в наступні терміни: до цвітіння, через 7-10 днів після закінчення цвітіння; при змиканні ягід у кисті, розм'якшенні ягід і в період збирання. Як живильне середовище для виділення збудника використовували картопляно-глюкозний агар. Особливості морфологічної будови грибів вивчали за допомогою мікроскопів МБС-10 та Мікмед-2. Гриби ідентифікували за М.К. Хохрякова та Н.М.Підоплічко [6, 7]. Дослідження проводили на фоні типової для досліджуваних територій схеми захисних заходів, яка включала 5-6 обприскувань проти мілдью, оїдіуму та сірої гнилі. Використані препарати: Талендо 0,2 л/га; Танос 0,4 кг/га; Мікротіол спеціальний 4,0 кг/га; Ридоміл Голд 2,5 кг/га; Фалькон 0,3 л/га; Вівандо 0,2 л/га; Фолікур 0,4 кг/га; Стробі 0,3 кг/га; Еупарен, 2 кг/га та ін.
У промислових виноградниках півдня України сіра гниль є традиційним захворюванням, прояв якого в різному ступені спостерігається щороку. За роки досліджень у ДП «Агро-Коблево» розвитку сірої плісняви як епіфітотії не спостерігалося. На досліджуваному сорті у 2007 р. на фоні посушливих умов, несприятливих для поширення збудника, розвиток хвороби (Р) проявлявся в слабкій мірі і не перевищував 0,02 %. У наступні роки розвиток захворювання коливався від 7 до 14%. В середньому було розподілено по 25% грон, розвиток становив 7,7%.
Розвиток аспергільозної гнилі (збудник – Aspergillus niger van Thieg.) у ДП «Агро-Коблево» спостерігався лише у 2007 році, в умовах підвищених літніх температур. Відсоток розвитку захворювання становив 0,2%. Подальшому поширенню гнилі вдалося запобігти своєчасним збиранням врожаю. В інші роки поширення цього захворювання не відзначалося. При лабораторному дослідженні грон винограду методом вологої камери збудник був присутній у 70-80% проб, відібраних протягом вегетаційного періоду.
Розвиток гірко-пліснявої гнилі зареєстровано у 2007 р. (R = 0,02%) та у 2009 р. (R = 0,9%). При лабораторному дослідженні в 60% випадків виявлено наявність грибка на статевих органах. Стовідсоткова поява грибка на гронах відзначена в період розм'якшення і технічної стиглості ягід. Пошкодження ягід спостерігали переважно на гронах, розташованих у загущеній кроні та лежачих на поверхні ґрунту.
Гниль ягід, викликана грибами Penicillium spp. спостерігався на виноградниках щороку, крім 2007 р. Розвитку хвороби перешкоджали підвищені температури в період вегетації та своєчасне проведення заходів зі збору врожаю. У 2008-2010 рр. поширення гнилей на гронах було в межах 0,7-5,4 % (в середньому за період досліджень – 1,7 %), розвиток – 0,2-1,1 % (в середньому – 0,4 %). Однак у зразках, проаналізованих у лабораторії, Penicillium spp. були присутні в 65-88% випадків. Найбільш часте явище спостерігалося в періоди дозрівання та збору врожаю винограду.
У 2008-2009 рр. на гронах, уражених сірою гниллю, спостерігався розвиток кислої гнилі. Гниль як вторинна хвороба розвивається на гронах, сильно уражених сірою гниллю. Причиною прояву кислої гнилі також можна вважати пізній термін збору (середина вересня) культури. Окремі грона вразила кисла гниль. Загнивання, як правило, вражало всі ягоди в гроні або більшість з них. Розвиток захворювання у 2008 році становив 0,2%, у 2009 році – 0,4%. При витримці гнилих грона у вологій камері протягом 7 днів. спостерігається їх повний розпад. Пригнічується розвиток гриба Botrytis cinerea та інших видів гнильного мікокомплексу. Незважаючи на наявність спороношення на поверхні пучків та наявність конідій грибів Botrytis cinerea, Penicillium spp., Aspergillius spp. та інші, виявлені при мікрокопіюванні мазків, взятих з поверхні гнилих ягід при посіві їх на живильне середовище, виділялися лише види дріжджів і рідше оцтовокислі бактерії.
Незважаючи на сприятливі умови для розвитку білої гнилі у 2007 році – опади у вигляді граду, відсоток розвитку хвороби на момент збору врожаю не перевищував 1%, у 2008 році – 0,3%. У 2009 році хвороба не зареєстрована, незважаючи на наявність збудника на гронах під час лабораторних досліджень. У 2010 р. поширення білої гнилі в гронах становило 8,0 %, розвиток хвороби – 1,6 %. Спалахи цього захворювання спостерігались у 2009 році в господарствах Херсонської області: ВАТ «Радгосп-завод «Білозерський» (сорт Аркадія) та ВАТ НПФ «Таврія» (сорт Первенець Магарача). Відсоток розповсюдження в кущах на момент збирання врожаю становив 41,7%, у пучках – 1,6%. Уражені грона повністю засохли, залишившись висіти на кущах.
В умовах Південного берега Криму за роки досліджень нами не помічено епіфітотійного розвитку сірої плісняви. Розвиток хвороби в ДП «Лівадія» коливався в межах 0,2-3,0% і в середньому становив 1,2%, що характеризує цю хворобу як слабко поширену на даній території.
Найпоширенішою гниллю ягід винограду в умовах ДП «Лівадія» була аспергіллезна гниль (їдка – Aspergillus niger). Поширеність цієї хвороби в гронах під час збирання врожаю становила 2,6-49,4%, розвитку – 0,8-10,5% (в середньому 4,7%). Як правило, розвиток грибка на гронах починався після розм'якшення ягід, коли вони досягали технічної стиглості. Найбільш сприйнятливими до зараження були щільні грона. При ураженні сорту Мускат білий аспергільозною гниллю спостерігалися такі симптоми: уражені поодинокі ягоди в гроні набули яскраво-помаранчевого забарвлення (уражені ягоди сорту Мускат рожевий набули яскраво-рожевого кольору). Ягоди легко відділяються від плодоніжки; біля їх основи знаходиться світлий міцелій, на якому з часом утворюється пилувата маса чорного або коричнево-чорного конідіального спороношення. Шкірка розм'якшується, ягода тріскається, сік розтікається по поверхні сусідніх ягід, на яких згодом розвивається грибок. У початковій стадії, як правило, хвороба охоплює центральну частину грона, швидко поширюючись на периферію. У цей період при зовнішньому огляді грона стає помітним чорне спороношення. Подібні симптоми аспергільозної гнилі ми відзначали на сорті Італія (ДП «Морське», Судакський р-н, АР Крим).
Розвиток чорної пліснявої гнилі відзначено в 2008 і 2009 рр. в слабкій мірі (R до 0,2%). Пошкодження ягід супроводжується розтріскуванням шкірки і втратою соку. Ягоди втрачають колір, біліють, шкірка відшаровується від м'якоті, зморщується. Міцелій швидко поширюється між ураженими ягодами і в місцях розтріскування шкірки; на ньому утворюються спорангієносці, що носять круглі головчасті спорангії, видимі неозброєним оком. На цій стадії захворювання легко сплутати з сірою гниллю. Гниль швидко, протягом 1-3 днів, охоплює більшу частину грона.
У більшості випадків ураження аспергіллами і чорною пліснявою гниллю не охоплювали повністю гроно; на зміну розвитку цих хвороб прийшов розвиток кислої гнилі. Особливо сильно кислою гниллю уражалися грона, розташовані всередині непровітрюваних кущів. Уражені грона набувають жовто-буре забарвлення, спостерігається витікання соку, розкладання і витікання м'якоті ягід, гроно виділяє різкий запах оцту. На поверхні ягід виявляється білий наліт колоній дріжджів, личинок і пупаріїв Drosophila spp. Хвороба розвивається швидко і охоплює грона повністю. В результаті на ягоді залишається гнила, засохла коричнева оболонка. Розвиток захворювання за роки досліджень становив 2,8-10,6% (в середньому 6,2%). Випадки масового розвитку кислої гнилі, описані раніше в Італії та Хорватії, спостерігалися на фоні первинного ураження сірою пліснявою [8]. У результаті наших досліджень показано можливість виникнення спалахів захворювання на фоні аспергільозу та чорної плісняви.
Гнилі, викликані грибами Penicillium. spp., на сорті Мускат білий ми його не помітили. У ДП «Лівадія» у 2010 році в першій декаді листопада на сорті Каберне Совіньйон внаслідок несвоєчасного збирання стиглого винограду зафіксовано пеніцильну гниль у вигляді ураження окремих ягід. Враховуючи ці спостереження, можна зробити висновок, що пеніцилова гниль не характерна для Лівадійського державного підприємства внаслідок переважання високих температур (понад 20°С) у період дозрівання винограду.
Розвитку білої гнилі в ДП «Лівадія» не відзначено.
Основним захворюванням, яке зустрічається у вигляді гнилі ягід у ДП «Агро-Коблево», є сіра гниль (R середнє = 7,7%). Інші види гнилей менш поширені (R<1,0%), але трапляються щорічно. У ДП «Лівадія» основними хворобами за типом гнилі є аспергілезна гниль (Rcp=4,7%) та кисла гниль (Rcp=6,2%) як вторинна хвороба. Сіра гниль зустрічається рідше і, як правило, не має господарського значення.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
