Товарів: 0
На суму: 0 грн
УДК 634.8:631.5:632
М. Кишапський, В. Чебану, С. Унгуряю, А. Ботнаренц, А. Антох
Національний інститут виноградарства і виноробства Республіки Молдова, Кишинів
Узагальнено результати багаторічних досліджень з вивчення агробіології та елементів агротехніки європейських клонів (VCR – Італія), що представляють основні класичні винні сорти винограду; окреслено деякі особливості їх адаптації до умов Республіки Молдова, агротехніку та технологічну оцінку врожаю.
Минуло 10 років з моменту першої посадки нових європейських клонів винограду (VCR - Італія) в Республіці Молдова. За цей період до НІВіВ надійшли певні науково-виробничі матеріали, які дають можливість оцінити їх щодо умов Республіки Молдова та основних елементів агротехніки.
В умовах помірно-континентального клімату Республіки Молдова питання стійкості європейських сортів (перезимівля) були першочерговими. Ще в 70-х роках XIX століття для основних сортів були визначені зони (межі) безпокривного виноградарства. Тому в сучасний період найбільш доцільним є вибір екологічно оптимальних (сприятливих) ділянок (відповідно до мікрокліматичних особливостей місцевості) в районах промислового вирощування винограду (Південь, Центр), де можливість пошкодження типових насаджень хоч і знижена, але все ж небезпечна один раз на 10 років. В першу чергу це стосується середньостійких сортів (Мерло, Аліготе, Трамінер, Шардоне, Сільванер, Мальбек та ін.), а також частково сортів підвищеної стійкості (Ріслінг, Совіньйон, група Піно, Каберне та ін.).
В успішності культури винограду нових європейських клонів дуже важливим є врахування агрокліматичних умов при їх розміщенні, а також застосування високої агротехніки вирощування виноградників, у тому числі захисту рослин від хвороб і шкідників.
У 1998 році та в наступні роки в НІВіВ (Центральне дослідне господарство та Південне відділення) висаджено європейські клони понад 30 класичних сортів: Шардоне, групи Піно, Совіньйон, Трамінер, Рислінг, Аліготе, Мерло, Каберне, Мальбек, Сіра та ін. Для ряду клонів, в т.ч. з Франції та Німеччини проводяться спостереження за умовами виробництва та вносяться корективи в основні елементи агротехніки з урахуванням їх стану.
На дослідних ділянках вивчають агробіологію та основні прийоми сортової агротехніки, потенційну та фактичну врожайність, урожайність і якість, технологічну оцінку, відношення клонів до умов середовища, особливості їх захисту від хвороб тощо. Посадки клонів стандартні, сформовані у вигляді двостороннього горизонтального кордону з вертикальним і вільним ростом. Схеми посадки від 2,5 до 2,75-3,0 * 1,25-1,75 м. Сорти розташовані на плато і схилах різної висоти, крутизни і експозиції, ростуть на грунтах, рекомендованих для виноградників. Обліки, спостереження та аналізи проводять за загальноприйнятими методиками агротехнічних досліджень і технологічної оцінки сортів.
Досліджувані європейські клони групи Піно, Шардоне, Рислінг, Аліготе, Трамінер, Мерло, Каберне та ін. за морозостійкістю в холодні зими практично мало відрізнялися від аналогічних базових сортів. Тому їх розміщення в основних районах товарного вирощування винограду необхідно проводити згідно з діючими рекомендаціями. Водночас відзначено, що клони названих сортів, що належать до вищої біологічної категорії, часто бувають перевантажені врожаєм; в холодних районах, особливо в роки з недостатньо активними температурами, їх урожай погано визріває, що не відповідає вимогам для виробництва високоякісних вин. Значно знижується і якість росту: за кількістю повноцінних пагонів, закладанням зародкового врожаю, накопиченням пластичних речовин, диференціацією тканин і дозріванням лози. В результаті посилюється відмирання бруньок, пошкоджується тканина пагона, знижується врожайність. В окремі роки спостерігається навіть повне вимерзання скелетних частин куща (2003, 2006). Найбільше від зимових морозів 2006 року постраждали клони сортів Мерло, частково Трамінера, Піно Фран, Шардоне та ін., а в нижніх місцях у Центральній зоні повністю вимерзли скелетні частини груп Мерло, Шардоне, Піно, Каберне. Це явище пов'язане не тільки з розміщенням клонів, але і з доглядом за рослинами. Перш за все, утворилася неякісна поросль: слабкі, недорозвинені і погано визрілі пагони, перерозвинений жировик, хвороби лози, перенесення збирання врожаю на значно більш пізній термін знижують підготовку кущів до перезимівлі.
У посушливі роки (2007 р.), коли кущі були перевантажені вічками, пагонами та врожаєм, спостерігалися опіки, погіршення наливу ягід, в’янення грон, слабкий розвиток і визрівання лози. Посадки клонів з нормальним навантаженням, оптимальною дробленням і пакуванням пагонів краще виходили з посухи. Про це свідчить стан кущів, високий рівень зародкового врожаю та повний фактичний урожай. Завдяки високій регенерації клонів відновлення кущів пройшло досить успішно.
Середня врожайність за сортами за 5 років склала: для групи високоплідних клонів сортів Аліготе (кл. 263 і 264),
Піно блан (R1 і R7), Совіньон (F2 і F5) - 18-19 т/га при цукристості сусла 179 - 200 г/дм3; другий результат за врожайністю у групи клонів Рислінг (R2 і R3), Мерло (R3, R12 і R18), Піно грі (R6 і cl 52) і Каберне - Совіньон (F5 і R5) - 12 - 13 т/га при найкращій цукристості у Мерло, Піно грі і Каберне 197 - 217 г/дм' (для клонів Мерло в 2006 р. рекордів урожайності не було проводиться через сильні морозні пошкодження та відновлення кущів); у клонів трамінера (R1 і Gm 11). Шардоне (R4. R8 і R10) і Піно нуар (R4) - 8 - 11 т/га, цукристість сусла 196-213 г/дм3.
За 5 років обліку (2003 – 2007 рр.) найнижчі показники врожайності встановлено у 2006 р. (сувора зима) для групи клонів Піно Нуар, Шардоне та Трамінер (3,3-4,2 т/га), де спостерігалась висока загибель центральних бруньок та часткове ураження тканин однорічних пагонів. У клонів Мерло сильно пошкоджені вічка та скелет кущів (повне відновлення скелета кущів проводили з пагонів резервних гілок та головки). Після часткового відновлення окремих елементів скелета куща (Піно Нуар, Шардоне і Трамінер) урожайність у 2007 р. становила 7-11 т/га. Для клонів Мерло після відновлення кущів урожайність становила 8-13 т/га. Подібні пошкодження цієї групи клонів спостерігалися в окремих районах Південної зони. Повсюдно проведено відновлення кущів, що дало можливість отримати задовільний урожай (5-7 т/га і більше) сусла високої якості на наступний рік після відновлення.
Так, клони Аліготе (263, 264), Рислінг (R2, R3). Плодоношення сортів Совіньйон (F2, F5), Піно Блан (Rl, R7), Піно Грі (R6 і cl 52) і Каберне Совіньйон (F5 і R5) загалом було стабільним протягом усього періоду досліджень, включаючи дуже морозний 2006 рік.
Стосовно якості врожаю можна відзначити, що вина клонів сортів Піно, Шардоне (R4, R8 і R10), Трамінера (R1 і Gm 11), Мерло (R3, R12, R18) і Каберне краще накопичували цукор і відрізнялися високою продуктивністю. За якістю виноматеріалів їм дещо поступалися високоврожайні клони сортів Аліготе, Рислінг і Совіньон. При оптимальному навантаженні та відносно невеликій довжині обрізки, своєчасному виконанні основних операцій із зеленими частинами куща якість продукції покращилась і відповідала вимогам промислової переробки. У роки енфітотії клони з щільними кистями (групи Піно, Совіньйон, Аліготе та ін.) виявляють більшу сприйнятливість до сірої плісняви, особливо в низькостандартних і загущених посадках, коли кущі перевантажені пагонами та кистями.
1. Європейські клони винограду мають різну морозостійкість. Більш стійкими є клони сортів Рислінг, Совіньон, Піно та Каберне. Середньою стійкістю до зимівлі характеризуються клони сортів Аліготе, Шардоне, Трамінера, Мерло, Мальбек та ін., що слід враховувати при розміщенні їх у грунті. Для поліпшення перезимівлі, стабільного плодоношення та отримання якісної сировини рекомендується вибирати теплі схили, захищені від холодних північних вітрів, особливо в районах центрального регіону, де в окремі роки спостерігається нестача тепла, особливо для пізніх сортів. Тому слід уникати важких ґрунтів і низинних ділянок, де проникає холодне повітря, лоза гірше визріває і слабший урожай.
2. Стійкість клонів винограду можна підвищити високою агротехнікою (оптимізація основних агротехнічних прийомів догляду за насадженнями), створенням здорових, розвинених кущів з великим запасом старої деревини, своєчасним проведенням операцій із зеленими частинами кущів (уламка зайвих пагонів у трав’янистому стані, підв’язування порослі), встановленням оптимального навантаження пагонів і грон, недопущенням різнобічних і великих ран, повним обрізка до початку плачу, щоб знизити ризик проникнення в тканини лози бактеріального раку, еутипіозу та ін., після катару дезінфікувати рани мідьвмісними препаратами або препаратом «Паурин» з титром 109 (бактеріальний препарат на основі Pseudomonas fluorescens CR 330 D, розроблений і рекомендований SPM GROUP). Таку обробку необхідно проводити оперативно при плюсовій температурі. Щоб запобігти або істотно зменшити розвиток росяних коренів на молодих виноградниках, при посадці слід використовувати пластикові кришки.
3. Досягти гарного фітосанітарного стану кущів, а відповідно і якості врожаю і лози, можна досягти не тільки вже зазначеними агротехнічними прийомами, а й найбільш раціональними схемами посадки для стандартних посадок (2,75-3,00 * 1,25-1,75 м). Сорти високої сили росту важко переносять надмірне загущення кущів в рядку; вони чуйні на накопичення багаторічної деревини, тому ширину посадки в їх рядку слід збільшити порівняно зі слабкими і середньорослими сортами. Згущені посадки та постійні перевантаження погіршують фітосанітарний стан насаджень, знижують рівень використання засобів механізації та продуктивність праці. Коли виноградники мають оптимальні базові агротехнічні методи, вони стабільно плодоносять, довговічні та більш стійкі до біотичних і абіотичних факторів навколишнього середовища.
За матеріалами видання: Мобілізація та збереження генетичних ресурсів винограду, вдосконалення методів селекційного процесу: зб. наукове мистецтво./ ГНУ Всерос. НДІ виноградарства і виноробства ім. Я.І. Потапенка Російської сільськогосподарської академії. - Новочеркаськ: Вид-во ГНУ ВНІІВіВ ім. Я.І. Потапенко, 2008
