Товарів: 0
На суму: 0 грн
ОСОБЛИВОСТІ ОБМІНУ ОБМІНУ ЯК ПРОЯВ ВЛАСТИВОСТЕЙ РАННЬОЇ СТИГЛОСТІ ВИНОГРАДУ. ЦУКОР, ОРГАНІЧНІ КИСЛОТИ, СОЛІ1
Л. К. ЩЕРБАТЮК
Метаболічні особливості рослини винограду, функціонально або корелятивно пов'язані зі швидкістю росту і дозрівання ягід, служать предметом дослідження, за допомогою якого вирішується одне з цікавих питань біології винограду - питання фізіолого-біохімічних особливостей властивості раннього дозрівання (скороспілості).
Вже напіввідомими розробками є роботи з вивчення вуглеводного обміну та активності окремих ферментів у зв'язку з властивістю раннього дозрівання винограду [2-4, 6, 10]. Подальші дослідження в цій галузі повинні привести до кращого розуміння внутрішніх процесів, які викликають прискорене плодоношення ранніх сортів. Водночас вони дозволять виявити та використати на практиці легкодоступні об’єктивні показники однієї з господарсько цінних ознак.
У світлі поставлених завдань нами було проведено дослідження метаболічних особливостей ряду груп сполук у сортів-індикаторів з різним терміном дозрівання ягід. У статті наведено результати порівняльного дослідження динаміки концентрації та співвідношення форм лахарів, аніонів органічних кислот та деяких катіонів у клітинному соку органів і тканин пагонів поточного року ранньо- та середньостиглих сортів винограду.
Дослідження проводили протягом вегетаційних періодів 1964:1965 рр. на багаторічних плодоносних рослинах. Для вивчення в 1965 році були взяті сорти чотирьох основних груп, на які, як показали дослідження попереднього року, сортовий склад можна розділити за типом обміну при вирішенні питань раннього дозрівання: перли Альфа і Саба - ранньостиглі, відносно морозостійкі; Доро білий - - ранньостиглий, неморозостійкий; Серексія чорна - пізня, відносно морозостійка; Тайфі рожевий - пізній, неморозостійкий.
Досліджували клітинний сік, отриманий з органів і тканин нормально розвиненого плодоносного пагона поточного року, який не карбувався: окремих листкових пластинок по довжині пагона, черешків листків, кори (флоеми), деревини та серцевини стебла, гребнів і ягід.
Клітинний сік отримували під тиском 250–300атм(по манометру) за допомогою гідравлічного преса і спеціальних металевих осередків з робочими поверхнями, покритими пластиком.
1 Робота виконувалася під керівництвом к.т.н. сільськогосподарських наук П.Я. Голодриги та к.т.н. біол. наук Г.І. Нілова.
Сік вичавлювали або з живого рослинного матеріалу, або з попередньо убитого водяною парою. В останньому випадку зразки вбивали щільно упакованими в поліетиленові пакети (3х5см).При цьому втрачається не більше 5-6% води, що міститься в зразку. Клітинний сік, отриманий із живого рослинного матеріалу, негайно вбивали в маленькій рефлюксній трубці, помістивши її на 5°хвв киплячу воду. Обидва способи отримання вбитого клітинного соку дали майже однакові результати щодо концентрації в ньому цукрів. Зразки соку консервували, додаючи рівний об’єм 50% етанолу. Для аналізу аніонно-катіонного складу використовували зразки клітинного соку, віджатого з попередньо вбитого матеріалу. Для розчинення сольового осаду до зразків додавали мурашину кислоту, кінцева концентрація якої становила 25%.
Для визначення концентрації та співвідношення форм цукрів, аніонів органічних кислот і деяких катіонів у клітинному соку використовували напівкількісний метод паперової хроматографії (докладніше про метод див. у літературі [26]).
Відбір проб проводили в період цвітіння більшості сортів (ІІІ декада червня), у період дозрівання ягід ранньостиглих сортів (ІІІ декада липня), після дозрівання ранніх сортів (ІІІ декада серпня) та в кінці вегетації (ІІІ декада жовтня). Пагони брали на аналіз о 10-11чранок у сонячний день. Робота виконана в ампелографічній колекції ВНІІВіВ «Магарач» (м. Ялта).
