Порівняльне дослідження інтродукованих безнасінних сортів та еліти генофонду винограду НІВВ

УДК 634.8:631.95

С. Русу*
Національний інститут виноградарства і виноробства ім. Республіка Молдова

Вивчено агробіологічні та технологічні властивості деяких інтродукованих безнасінних сортів і форм із генофонду NIVV. Проведено їх попередню класифікацію за термінами дозрівання: ранньостиглий – Interleukin: середньоранній – Flame Seedlis. Centeniel sidlis: середньостиглий - Kishmish radiata. Ромул, Калина, Сон. Sidlis superior. Перлон: пізньостиглий - Г-В-6, Ві 72-23-28. Ві-24-6пр-4к. Досліджені сорти та форми можуть бути використані для споживання у свіжому вигляді, а також доцільно проводити їх подальше вивчення з метою їх технологічної переробки для виготовлення компотів, варення, родзинок.

*Науковий керівник доктор агрономічних наук Г. Савін.

Розширення сортименту винограду в Республіці Молдова безнасінними сортами є актуальним завданням, спрямованим на його модернізацію, а також збільшення різноманітності продуктів переробки грона [1, 2]. Безнасіннєві сорти і форми, накопичені в генофонді НІВІВ, можуть слугувати вихідним матеріалом як для вдосконалення асортименту, так і для селекційних програм. Особливу увагу слід приділяти генотипам з великими ягодами, підвищеними смаковими якостями і продуктивністю, відносною стійкістю до несприятливих умов середовища. Також важливо максимально довго забезпечити ринок свіжим виноградом.
З цією метою протягом 2006 та 2007 рр. проведено порівняльне дослідження 11 безнасінних сортів і форм генофонду НІВВ: Інтерлейкін, Калина, Мечта, Перлон, Рамдас, Сентеніель сідліс, Сідліс верхній, Флейм сідліс, G-V-6, Vi 72-23-28, Vi-24-6pr-4k. За контроль взято районовані безнасінні сорти Кишмиш променистий і Ромул.

Визначали агробіологічні та технологічні показники генотипів: відсоток загиблих вічок під час перезимівлі, коефіцієнти та індекси плодоношення та плодоносності, терміни фенофаз, вміст цукру та кислотності в суслі, механічний склад грон, органолептичну оцінку [3]. Ампелографічний опис сортів проводили за методикою МОВГЗ [4].

Розпускання бруньок у досліджуваних генотипів (табл. 1) відбувається переважно з 23 квітня по 6 травня, при цьому сорти Рамдас, Інтерлейкін та форми G-V-6 і Bu-24-6np-4k випереджають контроль на 3-7 днів. Сорти Flame Seedlis, Perlon, Senteniel Seedlis характеризуються більш пізнім розпусканням бруньок порівняно з контролем.

Таблиця 1
Терміни настання фенофаз безнасінних сортів і форм (генофонд NIVV, середні значення за 2006-2007 рр.)

Примітка: листя опало внаслідок перших осінніх заморозків.

Перша фаза цвітіння настає у сорту Інтерлейкін – 25 травня, на 3 дні раніше, ніж у Ромулуса, тоді як інші сорти за часом початку цвітіння суттєво не відрізняються від контролю.
Закінчення цвітіння припадає переважно на 10-11 червня (форма Г-В-6 і сорт Перлон). Слід зазначити, що у сортів Калина, Флейм Сідліс і Мечта ця фаза проходить швидше (4-5 днів).
Найбільш ранній початок дозрівання відмічено 10 липня у сорту Інтерлейкін, найпізніший – 8 серпня у форми Ві-72-23-28. Ближчими до контрольного сорту Ромулус виявилися генотипи Interleukin, Ramdas, Flame Seedlis, Seedlis Superior, які випереджають його на 1-9 днів, та Senteniel Seedlis, Perlon і Kalina, які відстають на 2-4 дні. Майже одночасно з сортом Кишмиш променистий починають дозрівати безнасінні форми Г-В-6, Бу 72-23-28 і Бу-24-6нп-4к.
Повне дозрівання досліджуваних генотипів починається в першій декаді серпня (сорт Інтерлейкін) і закінчується в другій декаді вересня (форма Бу-72-23-28). На підставі отриманих даних можна зробити таку попередню класифікацію за термінами дозрівання: ранньостиглі - Інтерлейкін; середньораннього терміну дозрівання - Flame sidlis, Centenel sidlis; середньостиглі - Кишмиш променистий, Ромул, Калина, Мечта, Сідліс вищий, Перлон і середньопізні - Г-В-6, Ві 72-23-28, Ві-24-6нп-4к.
Попередню оцінку зимостійкості досліджуваних генотипів проводили за кількістю відмерлих бруньок після перезимівлі. Найбільший відсоток відмерлих бруньок спостерігався на контролі Кишмиш променистий (76%) і на сорті Сентенел Сідліс (65%). Найбільш стійкими виявилися сорти Калина та Ромул (контроль) (36,1 та 39,5% відмерлих бруньок відповідно), а решта сортів показали проміжні значення цього показника. Коефіцієнти плодоношення досліджуваних сортів і форм коливаються від 0,30 до 0,85, а коефіцієнти плодоношення – від 1,0 до 1,3. Найвищі значення цих показників зафіксовано у сортів Калина, Рамдас, Інтерлейкін, перебуваючи на одному рівні з контрольним сортом Ромулус. Вищими показниками плодючості порівняно з контролем характеризуються семенник полум’яний (469,6), калина (444,7), Г-В-6 (511,9), перлон (491,4) (у ромула 424,4 і 244,0 — 244,0 відповідно).
Для порівняння технологічних властивостей цих сортів і форм визначали середню масу грона і масу 100 ягід, визначали вміст цукру і кислотності в суслі, а також органолептичну оцінку свіжого винограду (табл. 2).
Таблиця 2
Технологічні властивості безнасінних сортів і форм (генофонд NIVV, середні значення за 2006-2007 рр.)

Найбільша середня маса грона порівняно з контролем у сортів Перлон (426,5 г), Г-В-6 (513,6 г), Сідліс Суперіор (570,3 г), Флейм Сідліс (416,4 г), а сорти Інтерлейкін (162,6 г), Рамдас (133,9 г), Ві-72-23-28. (242,8 г) ні перевищувати контроль. Щодо середньої маси 100 ягід, то більші значення, ніж для кишмишу радіатного (384,9 г), встановлено для G-V-6 (462,8 г), перлону (463,3 г). По відношенню до сорту Ромулус (131,0 г) всі сорти мають вищі показники (за винятком сорту Рамдас). Окремі з досліджуваних генотипів характеризуються високим потенціалом цукронакопичення в суслі: Інтерлейкін – 251 г/дм3, Ві-72-23-28 – 242 г/дм3, Флейм розсадний – 215 г/дм3, Сентеніель розсадний – 215 г/дм3, Калина – 211 г/дм3. Дегустаційні оцінки всіх досліджених. генотипи були переважно високими.
Виявлені агробіологічні та технологічні властивості досліджуваних сортів і форм дають змогу ідентифікувати та запропонувати деякі з них для подальшого вивчення в державній мережі сортовипробування, а також для використання як донорів цінних властивостей у селекційних програмах. Сорти з підвищеною цукронакопичуваністю доцільно додатково вивчити для виявлення можливості їх технологічної переробки з метою приготування компотів, варенья, варення та родзинок.

Джерело: Мобілізація та збереження генетичних ресурсів винограду, удосконалення методів селекційного процесу : зб. наукове мистецтво./ ГНУ Всерос. НДІ виноградарства і виноробства ім. Я.І. Потапенка Російської сільськогосподарської академії. - Новочеркаськ: Вид-во ГНУ ВНІІВіВ ім. Я.І. Потапенко, 2008

Література

1. Савін Г. Crearea sj implemenlarea soiuriior de vi(3 de vie cu diferit grad de apirenie. utilizare diversa §i rezistenta sporita la factorii abiotici. l.N.V.V // Teze ale conferintei stimtifice internati on ale //Aspeуte inovative in viticultura si vinificatie-Chisinbu, 2005. С.21-24.
2. Damibn D., Calistru Gh., Savin Gh., Apnida P. Potentialul agrobiologie al imor soiuri apirene studiate in ecosistemul viticci Copoti-Tasj // Stathmea de cercetare §i producile viti-vinicola lasj. Я§і. -Румунія. 1997 рік.
3. Constantinescu Gh.. 1958. Anipelografia. Editura AgrosilvicS de Stat - Бухарест.- 429 с.
4. Дескриптор виноградної лози (Vitis ssp.). ОІВ, УПОВ. IPGRI. -Рим, 1997.- 58 с.