Товарів: 0
На суму: 0 грн
Бейбулатов М.Р., к.с.-г.н., с.н.с., завідувач відділу,
Ігнатов А.П., к.с.-г.н., ст.н.с., Урденко Н.А., к.т.н., науковий співробітник відділу агротехніки
Національний інститут винограду і вина «Магарач»
ПРИЖИВУВАЛЬНІСТЬ ЩЕПЕНЬ ВИНОГРАДУ ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕРМІНУ ЇХ ПРОВЕДЕННЯ
У статті наведено результати зрощення окулірування, проведеного на маточнику підщепи винограду та після садіння їх у шкілку.
Майже вся територія промислового виноградарства в Європі, включаючи країни СНД (Україна, Росія, Молдова), знаходиться в зоні суцільного зараження філоксерою. Філоксера - ледь помітна неозброєним оком зелено-жовта виноградна попелиця (0,3-0,5 мм, дорослі самки - до 1,2 мм), найнебезпечніший карантинний шкідник винограду. Живе і живиться корінням і листям винограду. За літо дає 5-8 поколінь по 40-100 особин у кожному. Найбільш небезпечною є коренева форма, яка вражає коріння всіх сортів винограду. Ферменти слини, які філоксера виділяє для полегшення живлення, викликають розростання тканин кореня, його гниття та руйнування. В результаті з однієї самки або з одного яйця, що потрапило на виноградник, за сезон при сприятливих умовах може розвинутися величезна кількість особин шкідника, які за кілька років можуть повністю знищити насадження.
У всьому світі проблему філоксери вирішують двома шляхами.
Щеплена культура винограду поки що є найнадійнішим і єдиним способом отримання довговічних високопродуктивних насаджень. Підщепа є основою щепленого куща. Від правильного підбору підщепи залежить довговічність і врожайність виноградника. Сорти підщепи для заражених районів повинні бути не тільки стійкими до філоксери, а й морозостійкими та посухостійкими. Підщепи повинні мати добру спорідненість (сумісність) із щепленими сортами, мати хорошу коренеутворення, бути достатньо стійкими до вмісту в ґрунті легкорозчинних карбонатних солей, а також мати велику енергію росту.
Підщепні сорти більш вимогливі до грунтових умов, ніж вирощувані на них прищепні сорти. Це пов'язано з тим, що при надлишку вапна в грунті багато підщепи і прищеплені на них культурні сорти хворіють хлорозом, хоча на рідних коренеплодах ці ж сорти щеп хлорозом не хворіють. Тому при підборі підщепи для конкретної ділянки в першу чергу звертають увагу на вміст у ґрунті активного вапна та хлоростійкість підщепи. Якщо підщепа витримує до 6% активного вапна, а в ґрунті його 11%, то велика ймовірність того, що будь-який сорт, щеплений на цю підщепу, буде хлорозним.
Неправильний підбір підщеп і підщепних поєднань викликає хлороз винограду, знижує продуктивність і довговічність насаджень. При систематичному хлорозі кущі гинуть. Для більшості нових сортів і гібридних форм винограду немає даних про комбінації прищепа-підщепа. Для правильного підбору підщепи та комбінації підщепа-прищепа з урахуванням спорідненості та адаптованості до конкретної ґрунтово-кліматичної зони необхідно апробувати комбінації підщепа-прищепа та вивчити їх вплив на величину та якість урожаю (особливо для нових сортів).
Один і той же сорт на одній підщепі поводиться зовсім інакше, ніж на іншій, тому що одні підщепи підсилюють ріст прищепи, збільшують продуктивність, знижують цукронакопичування, погіршують забарвлення ягід, визрівання лози, утворення в них плодових бруньок і зародкових (зародкових) суцвіть і т. д. А інші підщепи навпаки. Наприклад, сорт Кишмиш Запорізький на підщепі Р х П 101-14 має середні ягоди, масу грона 500-600 г і дуже ранній термін дозрівання (105-110 днів). На підщепі Кобер 5ББ лінійні розміри ягід збільшуються на 15-20%, маса грон збільшується в 1,2-2 рази. Грона по 1,5 кг не рідкість. Але терміни дозрівання затягуються (115-120 днів). Забарвлення ягід менш інтенсивне, ніж на P x P 101-14.
Дотепер не існує універсального сорту підщепи, який би відповідав різноманітним ґрунтово-кліматичним умовам усіх регіонів виноградарства і для всіх сортів прищепи.
Загальні положення
Розмноження щепленнями.Методів щеплень багато. Залежно від стану компонентів, що з’єднуються, їх розрізняють: здерев’янілі та зелені, як прищепу, так і підщепу. Залежно від типу зв'язку прищепи з підщепою: розщеплення, напіврозщеплення, просте (косе) копілювання, поліпшене копілювання язичком, копулювання на ребро, щеплення на шип (найпоширеніше омегоподібне), окулірування встик з пробудженням вічка і без нього. Кожен метод має свої переваги та недоліки. Прищепа — це частина рослини з вічками або декількома вічками, яка спочатку з’єднується щепленням, а потім зрощується з живцем, пагоном або багаторічним утворенням іншої рослини, яке називається підщепою. Надалі з бруньок прищепи формується плодоносна частина куща, а підщепа своєю кореневою системою забезпечує живлення прищепи. В результаті утворюється нова рослина з абсолютно іншими властивостями, за рахунок взаємного впливу підщепи на прищепу і навпаки.
Щеплення можуть:
а) замінити небажаний сорт на більш перспективний, швидко ввести в плодоношення цінний сорт (перещеплення на місці в крону куща);
б) виключити проріджування кущів на плодоносних насадженнях (щеплення на кінцях відводків) підщеп;
в) прискорити розмноження нових цінних сортів і отримати садивний матеріал (живці – всі способи щеплення, щеплені саджанці – зелене щеплення, щеплення на вкорінені пагони та відводки);
г) отримати потужні щеплені рослини (на філоксеро-, холодо-, солестійких підщепах) для вирощування в умовах, коли власні коренеплоди неможливі або нерентабельні.
Щеплення - це хірургічна операція на рослині винограду або його частинах. Успіх щеплення залежить від знання анатомії, фізіології винограду, ретельного виконання і подальшого догляду за щепою. Тому при підготовці до вакцинації та її проведенні необхідно чітко уявляти основні фізіологічні процеси, що відбуваються в щеплених компонентах.
При щепленні здерев’янілого черешка до багаторічного підземного стовбура чи рукава або до торішнього здерев’янілого пагону приживлюваність щеплених компонентів залежить від того, як швидко на зрізах утворюється калюс.
Калюс - це ранова тканина, яка з'являється на свіжих зрізах і ранах виноградної лози, завдяки чому щеплені компоненти зростаються і потім утворюють єдину рослину. Для формування мозолі необхідно:
а) підвищена температура (не менше +15°С) у місці з’єднання щеп (оптимальна +22...+26°С). При більш низькій температурі каллус або не утворюється зовсім, або формується повільно - щеплення погано приживаються і часто відпадають після зняття обв'язки;
б) висока і достатня вологість зовнішнього середовища на прищепі, щоб прищепа не засохла до моменту утворення на ній калюсу;
в) хороша аерація (доступ кисню) до щеплених компонентів; при поганій аерації тканини калюса можуть загнити і щепи не зрощуються;
г) достатнє забезпечення прищеп поживними речовинами, тому що швидкість утворення калюсу в основному залежить від кількості прищепи, що залишилася в прищепі на момент з’єднання прищепи з підщепою.
Як один із способів отримання щепленого садивного матеріалу рекомендується зелене щеплення - окулірування встик, безпосередньо на маточнику підщепи виноградної лози. Оскільки успіх приживлюваності та міцного зрощення зелених щеп значною мірою визначає правильний вибір строків щеплення, використання цього способу для вирощування щеплених саджанців винограду зумовлює необхідність вивчення впливу строків окулірування в період вегетації на приживлюваність щеп та вихід сіянців із шкілки.
З метою вивчення характеру росту та розвитку щеп протягом 2 років проводили польові випробування на ДП АФ «Магарач» (західне передгірне прибережжя Криму). Окулірування безпосередньо на маточному розчині підщепи винограду. Щеплення проводили в 4 терміни: з кінця червня до середини серпня з інтервалом 25 днів, час щеплення з 7 до 10 ранку. По кожному варіанту зроблено по 50 щеплень. Як прищепу використовували сорт винограду Трамінер рожевий, а як підщепу сорту Берландьєрі х Ріпарія Кобера 5ВВ – пагони на маточнику підщепи. Підготовку до окулірування проводили в кінці жовтня-початку листопада (до настання заморозків). Після зберігання щеплених живців висаджували на шкільному подвір’ї для отримання щеплених саджанців. Приживлюваність окулірувань враховували поштучно, через 30 днів після щеплення, наприкінці вегетаційного періоду та після зберігання перед посадкою. Аналізом вмісту вологи в пагонах материнських кущів встановлено, що загальний запас вологи становив 66,2%. Метеорологічні умови в літні місяці були вищими за оптимальні для щеплень (t=+18-20°С).
Отримані результати показали, що приживлюваність окулірування коливається від 59,9 до 79,4% (29 червня - 60,7; 5 липня - 77,5; 30 липня - 79,4 і 12 серпня - 59,9%). Для окулірування, проведеного в липні, приживлюваність зросла на 17,6-19,5% порівняно з іншими варіантами. Швидкість утворення калюса також різниться в залежності від термінів щеплення. Найбільший відсоток отримано під час окулірування, проведеного 30 липня, найменший – 29 червня. Різні строки щеплень також вплинули на відсоток виходу сходів зі зграї. Так, при окуліруванні 15 і 30 липня вихід сходів становив відповідно 48,4 і 57,8%, а при окуліруванні в кінці червня і середині серпня вихід сходів знизився і становив відповідно 41,2-45,3%.
Якість щеплення та подальших щеплених сіянців оцінювали як зовнішнім оглядом, так і імпедансом, тобто перевіркою стійкості тканин рослини до електричної напруги.
З наведених даних можна зробити наступні висновки: найвищі показники зрощення та приживлюваності бруньок, а також найвищий відсоток виходу сіянців отримано при живцюванні з 15 по 30 липня, погодні умови: температура та вологість повітря є більш сприятливими для утворення калюсу та, відповідно, зрощення щеп.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
