Товарів: 0
На суму: 0 грн
ТРОШИН Л.П
Ампелологія — наука про класифікацію культивованих сортів винограду та їх систематику, одна з найважливіших галузей ампелографії.
Серед найбагатшого генофонду виду Vitis vinifera L. підвид культурного винограду підвид sativa D.C. З незапам'ятних часів він залишається найпопулярнішим об'єктом класифікації завдяки своєму величезному поліморфізму, найбільшому масштабу вирощування та найціннішій продукції, що виробляється. Цей таксон не має собі рівних за набором генотипів (сортів, клонів і форм), тому можливості селекції для створення унікальних генотипів також невичерпні, як і далекі від завершення варіанти вдосконалення внутрішньовидової систематики.
Підвид ssp. sativa D.C. - вінець еволюційних процесів і штучного відбору кращих виноградних рослин - поширився по всіх країнах світу, де вирощують цю культуру. Характеризується широким розмаїттям ознак і властивостей, поєднання яких сформовано в 12 тисячах євразійських сортів. Дійсно, це велика кількість, яку враховують ампелологи в упорядкованій багатофакторній системі класифікації.
Описаний у літературі генофонд винограду прийнято поділяти на сорти народної селекції (їх автори невідомі), більшість з яких створені до періоду розвитку ампелографії, і гібриди, отримані шляхом спрямованої селекції шляхом поєднання генів батьківських форм або свідомого відбору зигот материнських форм після їх вільного запилення (автори та оригінатори відомі).
Свою професійну роботу ампелологи ведуть переважно з сортами, сформованими в доампелографічний період, з метою опису та встановлення їх походження, визначення генеалогічної близькості до споріднених груп і практичного розвитку.
З багатьох класифікацій винограду, наведених в Енциклопедії виноградарства, еколого-географічна класифікація радянського вченого Олександра Михайловича Негруля виявилася генотиповою за 25 ознаками і властивостями і тому природною, агроботанічною. Він розділив євразійські сорти культурного винограду залежно від походження на три еколого-географічні групи:
- східні сорти (convarietas orientalis Negr.), що виникли в середньоазіатському регіоні, переважно гололисті;
- сорти чорноморського басейну (convarietas pontica Negr.), що мають змішане павутинисто-щетинисте опушення листя;
- Західноєвропейські сорти (convarietas occidentalis Negr.) - дрібноплідні, з павутино-опушеним листям.
У свою чергу, кожна з цих груп поділяється автором на підгрупи, варіації, різновиди та естрадні групи.
Класифікація проф. А.М. Негрюля стала загальновизнаною і в даний час служить основою для подальшого вдосконалення систематики підвиду.
У східній еколого-географічній групі А.М. Негрул виділив підгрупи технічних (subconvarietas caspica Negr.) і столових (subconvarietas antasiatica Negr.) сортів, три сорти: кишмиш (conculta apirinea Negr.), мускат (conculta apiana Negr.) і шасла (conculta aminea negr.).
У 1975 році П.М. Грамотенко виділив і охарактеризував ще 22 сорти, у тому числі 199 сортів винограду.
Серед різновидів Чорноморського басейну проф.А.М. Негрул виділив підгрупу грузинських (subconvarietas georgica Negr.), підгрупу балканських (subconvarietas balcanica Negr.), різновиди великоплідних сортів (conculta macrocarpa Negr.) і корінки (conculta corinthiaca Negr.).
Угорський ампелограф М. Немет розділив євразійську групу сортів (convarietas occidentalis Negr.) на підгрупи subconvarietas gallica Nem. і subconvarietas iberica Nem., а потім на варіації провар. microcarpa Nem. і провар. mesocarpa нім.; на невеликі систематичні одиниці subprovarietas (за Негрулом - conculta), куди входять такі сорти: Семільон, Мальбек, Каберне, Фоль, Мускадель, Бургундські сорти (Піно, Шардоне, Гаме, Мелон, Тентур'є, Тресо, Трамінер та ін.). М. Немет виділив таксономічні одиниці provarietas і subvarietas.
Як приклад наведемо міжнародну систему класифікації на три групи проф. А.М. Negrul convarietas, які раніше називали proles за пропозицією академіка І. Коржинського:
-convarietas orientalis Negr. Pontica Negr. occidentalis Negr.
-subconvarietas caspica Negr. balcanica Negr. gallica нім.
-provarietas aminea Negr. mesocarpa нім. microcarpa Nem.
-subprovarietas vulgaris Andras. dalmatica нім. Нуар'єн Лев.
-conculta Chasselas, Cadarca, Pinot.
-сорт Шасла біла, Кадарка, Піно чорний.
-підсорт Шасла рожева, Кадарка блакитна, Піно чорний урожайний.
Недосконалість класифікації V. vinifera L. на три еколого-географічні групи підтверджується тим, що давньоєгипетський сорт Шасла біла відноситься до групи технічних середньоазіатських сортів. Проте в цілому внутрішньопідвидова класифікація сортів проф.А.М. Негрюля витримала випробування часом і, незважаючи на критику з боку деяких дослідників, є загальновизнаною.
Спираючись на вчення проф. Негруля і розробляючи природну філогенетичну класифікацію, П.М. Грамотенко виділив ще одну еколого-географічну групу конвар. Тетіс Грам. (середземноморська) з двома підгрупами: субконвар. бореально-африканський грам. (північноафриканська) і субконвар. східно-середземноморський грам. (Східне Середземномор'я).
Північноафриканська підгрупа, до якої входять сорти Альфонс Лавалле, Асма, Барбара, Вестфризький, Забалканський, Іспанський, Карабурну, Каталонський чорний, Флурон та ін., характеризується тривалим вегетаційним періодом, пізнім розпусканням бруньок, дуже пізнім опаданням листя (схильність до вічнозеленості, характерне для рослинності субтропічної зони), значним ураженням винограду грибковими хворобами та ураженням філоксерою. і мороз.
Східно-середземноморська підгрупа (Мускат олександрійський, Мускат білий, Мускат угорський, Мускат гамбурзький, Мускат червоний де Мадера, Мускат рожевий, Королівський виноградник, Ширван білий, Шасла біла та ін.) характеризується більш тривалим вегетаційним періодом, недостатньою стійкістю до морозів, хвороб і філоксери, відмінною якістю винограду і часто мускатним смаком ягід.
Сформувавшись в умовах субтропічного клімату, східно-середземноморська і північноафриканська підгрупи мають родинний зв'язок, що породило П.М. Розумно об’єднати їх в одну групу convar. під німецькою назвою Північна Африка.
З подальшим уточненням природної класифікації підвидів культурного винограду на основі аналізу багаторічного ампелографічного матеріалу багатовимірними біометричними методами ми підтвердили правомірність виділення проф. А.М. Negrulem наступних таксонів та їх доповнення П.М. Грамотенко:
-конвар. orientalis subconvar. caspica negr. вар. закавказький грам. et Trosch. - типові представники Арені чорний, Баян Ширей, Буера, Воскехат, Гарандмак, Матрас, Мсхалі, Нарма, Тавквері і Хіндогни;
-конвар. orientalis subconvar. caspica negr. вар. mediaasica грам. et Trosch. - Бахтіорі, Бішти, Босса, Кизил сапак, Кулджинський, Обак ширак, Орам зібі, Расмі, Чилякі, Тербаш;
конвар. orientalis subconvar. antasiatica негр. вар. закавказький грам. et Trosch. - Агадай, Аг ізюм, Араксені білий, Арараті, Кіровабад їдальня, Клин, Ріш баба, Хатмі, Шаані білий, Шабаш;
-конвар. orientalis subconvar. antasiatica негр. вар. mediaasica грам. et Trosch. - Ак якдона, Андижанська чорна, Джанджал кара, Катта-Курган, Молдавська, Німранг, Тайфі рожева, Халілі біла, Хусайне люнда, Чилякі біла;
-конвар. pontica subconvar. meridionali-balcanica Trosch. - Булани, Козький столовий, Лімбергер, Португізер, Франкенталь, Додрелябі, Кабасія, Кадарка, Майський чорний;
конвар. pontica subconvar. georgica-caspica Gram. - Асуретулі шаві, Будешурі тетрі, Горула, Дангур, Мсхвільтвала тетрі, Ркацителі, Хргула, Тіта рбілі, Цноріс тетрі, Чинурі;
-конвар. occidentalis subconvar. pyrenaica Gram. - Кримський Альбілло, Вердельо, Сірий Вердот, Гувейо, Зимовий Каталонський, Морастель, Мурведр, Серсіаль, Туріга, Білий Уні.
Останнім часом Н. В. Церцвадзе значно розширив класифікацію культурного винограду, розділивши групу грузинських сортів на дві підгрупи за характером опушення листя.
Ідентифікація таксонів культурного винограду дозволяє більш обґрунтовано і цілеспрямовано проводити сорторайонування і розробку сортової агротехніки, а також ефективно використовувати сорти різних таксонів при побудові нових, більш адаптивних генотипів, як всередині підвиду, так і за його межами.
