Селекція безнасінних сортів винограду

Л. А. Майстренко ГНУ ВНІІВіВ ім. Я.І. Потапенка Російська сільськогосподарська академія
Аналіз та результати селекційної роботи безнасіннєвого напрямку у ВНІІВіВ ім. Я.І. Потапенко. Проведено гібридологічний аналіз комбінацій схрещувань за успадкуванням безнасінної ознаки.
Селекцію безнасінного винограду проводили переважно в межах виду Vitis vinifera L., переважно в межах східної еколого-географічної групи Convar orientalis Negr., меншою мірою - Convar occidentalis Negr. Це наклало відбиток на географію зон і місць проведення племінної роботи.
При розведенні на безнасінність необхідний ретельний відбір батьківських пар. Особливо важливу роль відіграє вибір материнської форми. Більшість авторів вважають, що найкращими материнськими формами є сорти насіння, схильні до часткової партенокарпії, і ця властивість має бути генетичною. Проте найвищий урожай безнасінних форм отримують від комбінацій схрещування, де як материнські форми використовують насіннєві гібридні форми F1, отримані від схрещування насіннєвих і безнасінних сортів.
Для відбору материнських форм насіння К.В. Смирнов [1] рекомендує використовувати насіннєвий індекс – відношення маси ягоди до маси насінини, за допомогою якого з достатньою часткою вірогідності можна прогнозувати високий відсоток сходів І та ІІ категорії безнасіннєвого відокремлення в гібридних потомствах.
Є.А. Снайдер [2] як перспективні батьківські форми використав сорти Коринка біла, чорна, рожева, Кишмиш білий круглий і Конкорд безнасінний.
К.В. Смирнов [3-5] виділив сорти Кишмиш чорний, Кишмиш Зарафшан і Кишмиш Хишрау. Є дані про перспективність в якості донорів і безнасінності сортів Коринка чорна, Кишмиш рожевий і Аскері.
В Індії як батьківські форми використовують Thompson Seedlis, Beauty Seedlis, Dilight, Perlette, Kishmish White Oval; в Чехословаччині - Dilight, Perlette і Hybrid V-6. У Болгарії в якості батьківських форм часто використовують Кишмиш білий овальний, Кишмиш чорний і нові сорти, виведені з різних країн: Гібрид VI-4, Кишмиш Хишрау, Б'юті Сідліс, Перлет, Ділайт.
Більшість дослідників відзначають наявність прямої кореляції між масою ягід і масою насіння. Однак є ймовірність випуску невеликої кількості саджанців з великими ягодами і дрібними зачатками насіння, і навпаки. Підтвердженням принципової можливості одержання великоягідних безнасінних форм є практичні результати селекціонерів, а саме: Кишмиш променистий, Кишмиш молдавський, Русалка, Русенсько безнасінний, Віта, Гібрид VI, Кишмиш Зарафшан, Кишмиш Согдіанський та ін.
У колишньому СРСР провідне місце в селекційних розробках на безнасінність у межах виду Vitis vinifera L. належало Узбекистану. У Самаркандському відділенні НИИСВиВ ім. П.П. Шредер отримав великоягідні безнасінні сорти Кишмиш Хишрау, Кишмиш Зарафшан, Кишмиш Согдіана, Кишмиш Табассум.
У Вірменії створені і передані в державне випробування нові безнасінні сорти Сірануш, Ануш і Ахтамар.
У Молдові шляхом внутрішньовидової гібридизації отримано великоягідні безнасінні сорти Кишмиш променистий (Кардинал х Кишмиш рожевий) і Кишмиш молдавський (Перемога х Кишмиш рожевий).
В Україні IV&V “Магарач” в результаті серії схрещувань отримано безнасінні сорти Суперранний безнасінний і Безнасінний Магарач. Співробітниками кафедри виноградарства Одеського сільськогосподарського інституту створені та здані на державне випробування, а згодом районовані безнасінні сорти Мечта, Сюрприз та Кишмиш ОШІ.
У Росії Дербентська ОСВІО (Дагестан) подала на державне випробування новий безнасінний сорт Нарин-Кала (Агадай х Кишмиш чорний) і готується до передачі гібридна форма 23-16 (ЕЛС-7-1 х Кишмиш чорний).
У США в межах виду Vitis vinifera L. тривалий час ведуться роботи зі створення безнасінних сортів. Створено сорти, які вже набули широкого поширення в світі як перспективні, використовуються в подальшій селекційній роботі та промисловому вирощуванні: Flame Seedlis, Perlette і Dilight.
В Японії повідомляються дані про створення безнасінних сортів: Sunlight seedless, виведений в Ішива, префектура Яманасі (велика ягода - вага ягоди 7 грамів) і аргентинських безнасінних (Alphonse Lavalier x Thompson seedlis), Kenner (Haina x Sultanina) і Bronke seedlis.
У Китаї в 60-х роках XX ст. отримані безнасінні сорти Тінкотін, Тінсяотін і Тінцутін, які зараз інтродуковані в Японії.
В Австралії протягом останніх десяти років ведуться роботи зі створення великоягідних безнасінних столових сортів раннього і пізнього терміну дозрівання. В результаті схрещування Karoina Black Rose x Ruby Seedlis отримано великоягідний чорний сорт Marrow Seedlis.
Найбільш актуальною проблемою на сучасному етапі є захист навколишнього середовища від забруднень, у тому числі засобами хімічного захисту рослин. Одним з основних і ефективних методів боротьби з хворобами, шкідниками і низькими температурами є міжвидова гібридизація, покликана підвищити імунітет рослин на генетичному рівні.
Наголошуючи на необхідності розширення селекційної роботи комплексної стійкості, провідні селекціонери країн СНД внесли великий внесок у розробку теоретичних аспектів селекції та практичний внесок - створення серії нових сортів міжвидового походження столового та технічного призначення, які широко впроваджуються у виробництво.
Розв’язання селекційних програм зі створення безнасінних сортів з використанням міжвидових гібридів розширює ареал цих робіт і в подальшому дозволить розширити ареал вирощування безнасінних сортів до його крайніх північних районів.
Перші згадки про міжвидових схрещуваннях при селекції на безнасінність в Росії відносяться до 1956 року, коли почалися роботи в Самаркандському відділенні Узбецького НДІ життєдіяльності і життєдіяльності ім. П.П. Шредера і ВНИИГиСПР ім. І.В. Мічуріна з використанням амурсько-європейських гібридів. За цією програмою отримано перший в Росії безнасінний міжвидовий сорт амурсько-європейського походження Коринка Руська (Північна х Кишмиш чорна).
Створення сортів з підвищеною стійкістю до несприятливих абіотичних і біотичних факторів середовища є першочерговим завданням селекції на безнасінність. Але це завдання набагато складніше, ніж створення насіннєвих сортів, через сильну генетичну спадковість дикого винограду для відтворення через насіннєве потомство. Проте наявні практичні результати цієї роботи доводять перспективність селекційної роботи зі створення безнасінних сортів комплексної стійкості методом міжвидової гібридизації.
В.Г. Усатов [6] повідомляє, що в Україні створено модель безнасінного сорту під кодовою назвою «Перлет». Як материнські форми використовують гібриди СВ-12-375, СВ-12-283, Зейбел 13666 і європейсько-амурські гібриди: Російська рання, Фіолетова рання і Магарача № 41-51-58. Практичних результатів цієї програми поки що немає.
У Молдові при виведенні безнасінних комплексно-стійких сортів як материнські форми використовують нові великоягідні стійкі столові сорти Молдова, Страшенський та ін. Як батьківські форми використовують сорти Vitis vinifera L.: Кишмиш рожевий. Кишмиш чорний, Янгер, Кишмиш молдавський.
Правильність обраного напрямку в селекції на безнасінність підтверджена також роботами в країнах далекого зарубіжжя. В Угорщині в результаті схрещування СВ-12-375 х Перлетт отримано ряд перспективних гібридів: Гібриди № 311, № 342, № 338, № 334. У Канаді від схрещування Сенека х № 45910 отримано безнасінний сорт Ванесса міжвидового походження з підвищеною стійкістю до філоксери.
Найвищі практичні результати – у США. З використанням гібридів виду V. Labruska L. отримано ряд безнасінних сортів: Lakemont, Suffolk, Venus, Canadice, Glenora, Romulus, Merbein sidlis, Reliance sidlis, Einset sidlis, Orlando sidlis, Autumn sidlis, Saturn, Ottilia, Simone, Mars, Interleuken та ін. Гібриди широко використовуються в подальшій роботі з селекції та інтродукції в багатьох країнах світу.
На початку 70-х років ХХ ст. розпочато роботу зі створення безнасінних сортів міжвидового походження у ВНІІВіВ ім. Я.І. Потапенко. Як материнські форми використовували складні міжвидові гібриди столового сорту SV-12-375, Chambourcin; як батьківські форми - Суперранній безнасінний, Кишмиш унікальний №2, Мрія, Сюрприз, Російська корінка. Через 10 років у ВНІІВіВ ім. Я.І. Потапенко розробив модель безнасінного сорту, що включає такі основні показники:

- універсальність використання: сушіння, споживання у свіжому вигляді, для приготування вина, соків, компотів та варення.
Результатом виконання цієї програми є передача в Державне випробування трьох сортів: Русбол (СВ-12-375 х Супер ранній безнасінний), Кишмиш Новочеркаський (СВ-12-375 Х Мечта), Шаян (Шамбурсін х Янжір).
Ці досягнення в селекції безнасінних сортів винограду з комплексною стійкістю можуть представляти інтерес для північної зони промислового виноградарства Росії і, безсумнівно, для селекції.
Зі створенням нових безнасінних сортів винограду одночасно вирішувалася задача виявлення перспективних батьківських форм серед безнасінних сортів і материнських форм серед нових насіннєвих сортів міжвидового походження, оскільки в літературі відомості про такі відсутні.
Результати гібридологічного аналізу 13 комбінацій схрещування наведено в таблиці. Високий відсоток безнасінних сходів отримано практично у всіх комбінаціях схрещування, де як батьківську форму використовували сорт Корінка російська. Найбільший вихід безнасінних сіянців відзначено у комбінації схрещування Русмол х Коринка російська (59,3%), у тому числі 7,4% сіянців І категорії.
У комбінації В-45/23 х Русбол спостерігається гетерозис за безнасінністю: отримано сіянці всіх чотирьох категорій безнасінності, у тому числі 6,2% сіянців І категорії, при цьому більшість сіянців м’яконасінних (22,4%). Отримані дані свідчать про перспективність сорту Русбол при відборі за безнасінність як батьківську форму. Перспективність сорту Русмол як материнської форми при селекції на безрозсадність підтверджується високим урожаєм безрозсадних проростків у комбінації Русмол х Кишмиш унікальний (37,5%), розщеплення 2:1.
Високий вихід безнасінних сіянців у комбінаціях схрещування забезпечувала форма 1-15-3-1 (СВ-12-375 х Восторг), яка має функціонально жіночий тип квітки: 25 і 70%, розщеплення 3:1 і 1:2. Аналізуючи дані двох комбінацій схрещування: СВ-12-375 х Кишмиш молдавський і Чамбурцин х Кишмиш молдавський, слід відзначити повну відсутність безнасінних сходів у першій комбінації та низький відсоток м’яконасінних сіянців у другій (розділ 4:1), що свідчить про неперспективність батьківської форми.
Сорт Шамбурсін використовувався як материнська форма в комбінаціях схрещування з сортами Кишмиш молдавський, Перлетт і Янжер. Найефективнішою виявилася комбінація Шамбурцин х Янжір (24,0% безрозсадних сходів). У 2000 році сорт Шаян був переданий з цього сімейства в GSI.

Дані, отримані при вивченні 13 комбінацій схрещувань, дозволяють зробити висновок, що найбільш перспективними для селекції на безнасінність батьківськими формами є корінка російська, русбол, гібрид № 338, які несуть у своєму генотипі підвищену стійкість до морозів та мілдью. Русбол широко використовується нами в подальших схрещуваннях, тому що передає всі свої позитивні якості у спадок і дає позитивний гетерозис по безнасінності.
В кінці 80-х - початку 90-х років минулого століття ми провели серію схрещувань групи Саве-Вілларова з новими сортами, найбільш придатними для вирощування в умовах Нижнього Дону: Кишмиш променистий, Таїровський рожевий, Віта, Белград безнасінний, Кишмиш молдавський, Мечта, Сюрприз. У поєднаннях, де батьківськими формами були Белградський безнасінний і Кишмиш Молдавський, безнасінні сходи були відсутні, тобто як батьківські форми ці сорти малоперспективні. У комбінації СВ-12-375 х Мечта виділилася форма, передана Держліку як сорт під назвою Кишмиш Новочеркаський. У комбінації СВ-12-375 х Таїровський рожевий виділялися цікаві форми ІІ категорії безнасінності, які проходять конкурсне випробування.
Як батьківські форми в селекції широко використовуємо сорт Русбол та його гібриди, а також сорти Ромулус, Ейнсет Сідліс, Гленора, Релайн Пінк Сідліс, Гібрид № 342, а як материнські форми – комплексні гібриди: Талісман, Дар Запоріжжя, Атлант Запоріжжя, Восковий, Русмолетта та ін.
Складність створення безнасінних сортів з великими ягодами і високою стійкістю полягає в тому, що важко порушити природну потребу в насіннєвому розмноженні і існуючу кореляцію між масою ягоди і масою насіння. Ще важче поєднати безнасінність, високу якість ягід зі стійкістю до хвороб і морозів. Але успіхи в області створення столових сортів зміцнюють надію і впевненість, що немає нічого неможливого. Це лише питання терпіння та часу.

Література
1. Смирнов К.В. Безнасінність у винограду та вибір безнасінних сортів. Результати науки і техніки. Рослинництво. – М., 1979. – Т. 4. – С. 3.

За матеріалами науково-практичної конференції «Адаптивне управління виноградарством (селекція, розсадництво, технології вирощування, виноробство)», Новочеркаськ, 19-23 квіт. 2004 рік