Від чого залежить зимостійкість винограду?

Рослина винограду має генетично закладену здатність витримувати вплив низьких температур у певних межах. Різні сорти по-різному реагують на низькі температури. Морозостійкість бруньок у сортів різних географічних груп коливається від мінус 18 до 27 С, а в окремих технічних сортів вища. В ампелографічних характеристиках завжди вказується показник морозостійкості. Кожен сорт має свою межу морозостійкості, і підвищити її вище генетично закладеної морозостійкості ніякими агротехнічними методами неможливо.

Кожен сорт має успадковану здатність витримувати низькі температури в певних межах. За цією межею в рослині відбуваються незворотні процеси, під час яких вимерзають окремі органи або кущ у цілому. Верхня межа негативних температур, при якій починається процес вимерзання бруньок, називається критичною.

За показником критичних негативних температур визначено можливість вирощування сортів винограду різної морозостійкості в неукривних посівах у конкретних кліматичних районах. На невкритих взимку кущах при зниженні температури повітря до критичної залежно від характеру її прояву можливе відмирання половини бруньок на лозах кущів, а на молодих, ще не плодоносних кущах можливе повне відмирання бруньок і навіть вимерзання однорічної деревини. На морозостійкість сорту також великий вплив роблять умови вирощування і в окремі роки вона може знижуватися. При вирішенні питання про вирощування кущів у високоякісних формуваннях на альтанках і арках при виборі сорту визначальним є показник морозостійкості сорту, оскільки кущі, як правило, вирощують у неукривному посіві. На відміну від показника морозостійкості конкретного сорту, у виноградарстві існує термін зимостійкість. Чим він відрізняється від показника морозостійкості? Термін зимостійкість не є показником характеристики сорту, оскільки залежить від умов вирощування та характеру прояву кліматичних факторів.

Вирішальну роль у зимостійкості винограду відіграє вміст запасних поживних речовин, накопичених кущем у лозі, багаторічній деревині та коренях. Це залежить від типу формування куща, ступеня навантаження на нього врожаєм, рівня агротехніки, стану зеленої маси куща, характеру погодних умов. Сильно навантажені врожаєм кущі завжди матимуть меншу зимостійкість, оскільки вони будуть менше забезпечені запасними поживними речовинами, лози будуть гірше визрівати і буде слабкою глибина їх загартування, знижуватиметься їх морозостійкість. Слабо зміцнілі лози взимку часто вимерзають. Погане визрівання лози спостерігається і в тому випадку, якщо в період вегетації кущі були перегодовані азотом, а також не вистачало фосфору і калію; були значні пошкодження листової маси градом, хворобами чи шкідниками. Ці обставини призводять до зниження рівня засвоєння та зниження інтенсивності утворення вуглеводів. Накопичення запасних поживних речовин завжди буде більше на тих кущах, які мають більший запас багаторічної деревини. Безстандартні віялові формування, завдяки малому об'єму деревини, матимуть менші запаси поживних речовин у порівнянні з кордонними і, особливо, альтанковими та арочними. Добре розвинені кущі на альтанках більш зимостійкі, ніж кущі того ж сорту без стандартних формувань.

Дозрівання пагонів.

Починаючи з другої половини липня, лози на кущах починають дозрівати. У ранніх сортів дозрівання ягід передує дозріванню пагонів, а у пізніх — раніше. Надходження поживних речовин до ягід після їх дозрівання в основному припиняється, незібрані ягоди починають перезрівати, в них підвищується концентрація цукру за рахунок випаровування вологи. У листі триває фотосинтез і відбувається подальше утворення вуглеводів. Відбувається відтік пластичних речовин з верхніх частин куща в нижні. Вони накопичуються в коренях, старій деревині, дозріваючих пагонах і бруньках. Якщо з різних причин надходження поживних речовин в кущ обмежено, то пагони погано визрівають, а деякі залишаються зеленими. Дозріла частина втечі забарвлюється в жовто-коричневий колір. До середини серпня ростові процеси починають згасати, а до третьої декади серпня ріст пагонів припиняється. У цей період фотосинтез та інші фізіологічні процеси в рослині спрямовані на підготовку її до зими. У період дозрівання пагонів цукор перетворюється на крохмаль, кількість води в тканинах зменшується, зовнішні шари пагонів висихають і утворюється кірка. Визрівання пагонів починається від їх основи і поступово піднімається вгору. При зниженні температури повітря нижче плюс 15 С процес засвоєння листя згасає і визрівання пагонів триває в основному за рахунок відтоку пластичних речовин з верхівок пагонів. Якщо за цих умов на кущах залишається недозрілий урожай, особливо на перевантажених, то створюється значний дефіцит вуглеводів і загострюється процес визрівання пагонів. Позбавлені поживних речовин верхні частини пагонів не визрівають і залишаються зеленими. Недозрілі пагони не морозостійкі і при заморозках підмерзають. З настанням прохолодних ночей і зниженням денних температур фотосинтез припиняється через нестачу сонячної енергії, а в місцях прикріплення черешків листя до пагонів починає утворюватися пробковий шар. Із припиненням фотосинтезу листків і утворенням коркового шару, який перешкоджає надходженню в листя поживного розчину, припиняється підтримка їх життєдіяльності, листя набуває осіннього забарвлення й опадає. Але, найчастіше, процес дозрівання пагонів переривається настанням заморозків. У цьому випадку вегетація закінчується всиханням пошкоджених морозом листків і недозрілих частин пагонів.

Загартовування рослин.

Чим краще визріють пагони, тим краще вони витримають зимові морози. Восени у виноградній лозі відбуваються важливі біохімічні процеси, що визначають стійкість рослини до зими, а нормалізація кількості рідини та ступеня її зв’язування в малорозчинні сполуки – крохмалі – визначає глибину загартування рослини. Після завершення періоду дозрівання пагонів починається осінній період загартовування кущів. Кількість вільної води в клітинах і тканинах різко зменшується. Водорозчинні вуглеводи перетворюються на крохмаль, який утримує рідину в кристалізованому стані та захищає білки від згортання при низьких температурах. Ці процеси викликають загартування рослин, підвищуючи їх зимостійкість. Дозрілі і зміцнілі лози втрачають гнучкість. При згинанні таких лоз відчувається тріск. Only well-hardened plants enter a state of deep biological dormancy and achieve their genetically inherited frost resistance. При неповному зміцненні лози і різкому зниженні температури процес перетворення цукрів на крохмаль не доходить до свого завершення; в тканинах залишається незв'язана крохмалем рідина, яка замерзає і перетворюється на кристали льоду. А так як при замерзанні вода збільшується в об'ємі, то це призводить до розриву клітинних оболонок, пошкодження тканин і утворення мікротріщин на лозах. Ці фактори сильно впливають на зимостійкість кущів; у них різко знижується поріг морозостійкості.

Transition of bushes from the growing season to a dormant state.

Щоб розглянути цей процес, повернемося до вегетаційного періоду. З середини липня до кінця серпня у виноградних кущів настає період умовного спокою, під час якого припиняються ростові процеси. Зимуючі бруньки з кінця серпня досягають такого стану, при якому їх проростання в звичайний час не відбувається. Але якщо в липні або на початку серпня з куща видалити всі точки росту, то проростуть зимуючі нирки, здатні проростати, тобто зривати нирку. This is why it is undesirable to carry out early chasing of shoots with the simultaneous removal of all stepsons.

З середини серпня зимуючі бруньки знаходяться в стадіїорганічний відпочинок. This period lasts 4-5 months, i.e. until mid-January. З кінця серпня до кінця листопада зимуючі бруньки знаходяться в стадії глибокого спокою. З кінця листопада завершується фаза глибокого спокою, після чого рослина за відповідних кліматичних умов переходить у стан поступовоговиходячи з глибокого спокою. У цей період за сприятливих умов у рослині можуть початися біохімічні зміни в процесах вуглеводного обміну і перетворення запасних елементів живлення в засвоювану форму. Вже, починаючи з кінця листопада, зимуючі бруньки за відповідних умов можна пробудити до росту. Процес поступового виходу зимуючих бруньок зі стану глибокого спокою триває до середини січня. У цей зимовий період добре зміцнілі кущі погано реагують на періодичні відлиги і стійко переносять низькі температури, навіть критичні.

Фаза вимушеного відпочинку.

З середини січня рослини переходять у фазу вимушеного спокою, коли зимуючі бруньки готові до проростання, але відсутність росту пов’язана із зовнішніми умовами, тобто низькими температурами. Якщо в цей час рослина помістити в сприятливі умови або піддати живці пророщуванню при досить високій температурі і вологості, нирки проростуть відносно швидко. Якщо до середини січня кущі перебували в стані органічного спокою і були стійкі до перепадів температур до близьких до критичних, то з середини січня їх фізичний стан вже зазнав змін. Чергування морозної погоди з тривалими відлигами в другій половині зими провокує початок біохімічних змін у тканинах і клітинах, під час яких крохмаль поступово перетворюється на водорозчинні вуглеводи, виділяється рідина і рослина втрачає свою загартованість, знижується здатність витримувати низькі температури. Різкі перепади температур, що супроводжуються тривалими відлигами, стають досить небезпечними для винограду. При таких змінах зимостійкість кущів знижується внаслідок зміни стану вуглеводного забезпечення поживними речовинами.

Терміни настання окремих фаз залежать від біологічних особливостей сорту, умов середовища та погодних умов. Також слід зазначити, що життєдіяльність виноградної лози не припиняється і взимку. У теплих зимових умовах активізуються процеси життєдіяльності в тканинах. З підвищенням температури повітря підвищується життєдіяльність і збільшується витрата поживних речовин. У відносно теплі зими збільшується швидкість тканинного дихання, що тягне за собою більшу витрату поживних речовин, ніж при помірно низьких температурах. Виноградарам слід враховувати цей фактор при проведенні весняного підживлення кущів і збільшити норму внесення добрив. Звичайно, на кущі, не вкриті взимку, цей фактор матиме більший вплив. Велику небезпеку для неукритих кущів становить також наявність сонячних днів у другій половині зими. Сонячні промені нагрівають лози, посилюючи в них процеси життєдіяльності, що в цей період дуже небезпечно, оскільки денне потепління змінюється нічним похолоданням і бруньки можуть підмерзнути.

Способи підвищення зимостійкості кущів.

Як зазначалося вище, підвищити морозостійкість сорту неможливо, але необхідно допомогти кущам зберегти рівень морозостійкості на генетично закладеному рівні, тоді їх зимостійкість підвищиться. Що потрібно зробити для підвищення зимостійкості?

По-першеУ період вегетації необхідно регулювати навантаження на кущі і не допускати їх перевантаження врожаєм і пагонами. Перевантажені кущі завжди входять у зиму ослабленими.

По друге, підтримувати кущі в здоровому і незатіненому стані. Своєчасно проводити профілактичні заходи по захисту кущів від шкідників і хвороб. При сильному ураженні листового покриву градом або іншими факторами підживіть кущі комплексним добривом; не пушіть кущі, щоб вони могли відновити листяну масу.

по-третє, своєчасно звільняйте кущі від дозрілого врожаю, щоб поліпшити умови для визрівання пагонів.

Четверте, вносьте під кущі азотні добрива тільки в першій половині вегетації. У другій половині вегетації кущі двічі удобрюють відповідними дозами фосфору і калію.

По-п'яте, вжити заходів щодо захисту кущів взимку, зберігаючи їх від вимерзання.

Воловик Віктор Іванович

вул. Маяковського 79

Нікополь,

Дніпропетровська обл

53207

t. 8(05662)53928, 8(095)6617205