Виноградарство як основа вітчизняного виноробства

І.Г. Матчіна, д.е.н., головний науковий співробітник відділу економіки, планування та інтелектуальної власності,
Д.Б. Волинкіна, к.е.н., старший науковий співробітник відділу економіки, планування та інтелектуальної власності
Національний інститут винограду і вина «Магарач»
ВИНОГРАДНИЦТВО ЯК ОСНОВА ВІТЧИЗНЯНОГО ВИНОКУРСТВА

Виявлено протиріччя між потребами виноробства та можливостями виноградарства. Запропоновано основні напрями підвищення ефективності виноградарства.

Ключові слова:посадка виноградників, сорти, урожайність, економічна ефективність.

Сучасний стан виноградарства характеризується скороченням загальної площі виноградних насаджень. За період 2000-2010рр. зменшилась на 20,6 % і становила 87 тис. га (табл. 1).
Щорічні темпи скорочення загальної площі виноградників зростають. У 2009 році вони становили 1,7%, у 2010 році – 4,7%.
Обсяги списання перевищують обсяги посадки виноградників.
Обсяги посадки виноградників представлені в таблиці 2.
Порядок фінансування закладення виноградників передбачає закладення виноградників за власні та залучені кошти з подальшою компенсацією витрат з державного бюджету. Компенсації згідно з Порядком збору і використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 р. № 587) [1] підлягають витрати на проектні роботи, підготовку ґрунту та посадку, догляд за багаторічними насадженнями, будівництво шпалер та крапельне зрошення. Фінансування здійснюється згідно з нормативами видатків на 1 га, які залежать від площ посадки молодняку, схеми посадки, а також агротехнічних робіт по догляду за насадженнями, затверджених Мінагрополітики та продовольства. Одержувачі 1% внеску, які позичали банківські кредити на придбання садивного матеріалу, колів, стовпів, дроту, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів, обладнання для краплинного зрошення, мінеральних добрив, після виконання робіт також мають право на часткову компенсацію процентної ставки за цими кредитами в порядку, визначеному Міністерством аграрної політики та продовольства за погодженням з Міністерством фінансів України.
Слід зазначити, що в період 2000-2008 рр. компенсація витрат на посадку виноградників з державного бюджету була неповною і становила від 34,3% у 2001 році до 78,4% у 2007 році. Компенсація витрат на посадку виноградників досягла 100% у період 2009-2010 років.
Причинами недостатньої закладеності виноградників у порівнянні з обсягами списання насаджень є:

Таблиця 1
Площа виноградників у всіх категоріях господарств України, тис. га

Таблиця 2
Насадження виноградників в усіх категоріях господарств України, тис. га

Під час земельної реформи було вирішено розділити на паї землі під багаторічними насадженнями. У багатьох виноградарських господарствах склалася ситуація, коли земельні ділянки під насадженнями винограду передавалися громадянам, а самі насадження винограду, відповідно до пункту 5 статті 59 Господарського кодексу України [2], передавалися на баланс суб’єктів господарювання. На господарські товариства припадає 53,3% загальної площі виноградників (дані Держкомстату України, 2009 р.). У більшості господарств проблему вирішили так: підприємства – власники виноградників уклали договори оренди з громадянами – власниками земельних паїв. Але є господарства, де виникають суперечки щодо власності на виноградники. Громадяни, посилаючись на пункт 2 статті 79 Земельного кодексу України [3] та пункт 3 статті 373 Цивільного кодексу України [4], наполягають на тому, що вони є власниками не лише земельної ділянки, а й виноградників, які ростуть на цій ділянці.
Частиною другою статті 79 Земельного кодексу та частиною третьою статті 373 Цивільного кодексу України визначено, що право власності поширюється на земельну ділянку (в її межах) до поверхневого (ґрунтового) шару, а також на розташовані на ній водні об’єкти, ліси та багаторічні насадження. Тобто з моменту набрання чинності Земельним та Цивільним кодексами громадяни автоматично стають власниками виноградників, а суб’єкти господарювання автоматично позбавляються свого майна – виноградників, без отримання будь-якої компенсації. У таких господарствах посадка виноградників обмежена.
Незважаючи на скорочення загальної площі виноградників, у 2008-2010 рр. валові збори винограду стабілізувалися. на рівні 400-470 тис. т за рахунок підвищення врожайності за рахунок впровадження інтенсивних технологій вирощування, а також поновлення малопродуктивних насаджень винограду за рахунок державної підтримки насаджень відповідно до Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», прийнятого у 1999 р. [5] (табл. 3).
Дослідження ступеня впливу цих факторів (площі та врожайності) на величину валового збору за критерієм Фішера показало, що рівень урожайності є суттєвішим за обсяг площі – у 1,9 раза.
Проте резерви зростання врожайності використані ще не повністю – потенціал урожайності основних сортів винограду використовується на 25-40% [6].

Таблиця 3
Валові збори та врожайність винограду в усіх категоріях господарств України

Це пов'язано з:

Частка молодих насаджень віком до 5 років становить 26,7 % [7];

Валові збори винограду визначають обсяги переробки винограду (табл. 4).
У 2010 році на підприємства Одеської області припадало 46% загального обсягу переробки винограду, АР Крим – 22%, Миколаївської області – майже 20%. Цьогоріч збільшили переробку винограду підприємства Миколаївської (на 45,5 тис. тонн, або в 2,2 рази) та Закарпатської (на 3,1 тис. тонн, або 66%) областей. Проте в Херсонській області обсяги переробки зменшилися в 2 рази. Власна сировина становила лише 22% від загального обсягу переробленого винограду (у 2009 році – 24%). Найменше власного винограду використовували підприємства Миколаївської (5,6%) та Закарпатської (8,3%) областей.
У 2010 році найбільшу питому вагу в загальному обсязі переробки винограду займали сорти Аліготе та Ркацителі - 11,6 та 10,8% відповідно. Це універсальні сорти, які підходять для виробництва столових вин, а також міцних і десертних вин. Сортова структура переробленого винограду визначається сортовою структурою насаджень винограду.
Технічні сорти винограду, які складають основу виноробства, станом на 1 вересня 2008 р. [7] займають майже 73 тис. га, або 84,4% усіх насаджень. Склад технічних сортів винограду представлений 103 сортами.
Серед технічних сортів, які вирощуються в Україні, найбільшу площу займають: Ркацителі - 16,0%, Аліготе - 13,2%, Каберне Совіньон - 11,6%, Шардоне - 4,1%, Мерло - 3,9%, Зелений Совіньон - 3,7%, Одеський чорний - 3,3%, Сапераві - 2,1%, Рислінг - 2,1% і Сухолиманський білий - 2,0%.
Решта 93 сорти займають 23,5% площі виноградників. Ці сорти займають насадження від понад 100 га до менше 1 тис. га [7].
При такій великій кількості культивованих сортів не вистачає шампанських сортів (група Шардоне, Піно), червоних і автохтонних сортів.
Це означає, що сортова структура насаджень винограду в українських господарствах потребує вдосконалення, оптимізації розміщення та спеціалізації, як у конкретних підприємствах, так і у виноробних регіонах.
Слід зазначити, що в Німеччині районовано для виноробства лише 12 сортів. У контексті пріоритетного розвитку у виноробній галузі України виробництва вин з контрольованим найменуванням походження, а також сортових вин кількість сортів буде скорочено.
Від умов утримання винограду залежить якість виноматеріалів, а потім і якість кінцевого продукту. Вони повинні відповідати вимогам виноробства. Умови надходження винограду на переробку значною мірою визначаються сумою активних температур [7].

Таблиця 4
Обсяги переробки винограду, тис. тонн

Таблиця 6
Обсяги виробництва виноматеріалів, тис. дал

Таблиця 7
Собівартість продукції винограду в сільськогосподарських підприємствах України у 2008-2010 рр.

Таблиця 5
Структура площі насаджень винограду за групами сортів за строками дозрівання та потребою в активних температурах на 1 вересня 2008 року.

Обсяги переробки винограду визначили обсяги виробництва виноматеріалів (табл. 6).
В цілому по Україні, за даними Міністерства аграрної політики та продовольства, забезпеченість виноматеріалами у 2010 р. становила 60 % [8]. Неповне використання потенціалу врожайності винограду та збільшення витрат на проведення агротехнічних заходів по догляду за рослинами негативно впливають на собівартість продукції (табл. 7).
Тривалість життя виноградників в Україні становить 10-15 років, а природний потенціал може забезпечити ефективне використання понад 30 років.
З цієї причини амортизаційні витрати складають значну частину собівартості винограду. На оплату праці та нарахування на неї витрачається майже 40% вартості (табл. 8).
Це підтверджує, що виноградарство є трудомісткою галуззю рослинництва. Більше 20% собівартості складають також добрива та засоби захисту рослин. Це відобразилося на результатах реалізації винограду (табл. 9).
У 2008-2010 рр. реалізація винограду була більш прибутковою порівняно з іншими основними видами сільськогосподарської продукції.
Зростання цін на вирощений виноград відбилося на збільшенні середньої закупівельної ціни винограду для переробки на виноматеріали. Середня закупівельна ціна зросла у 2010 році порівняно з 2009 роком на 22% (табл. 10).
Це відбулося, насамперед, за рахунок подорожчання винограду в регіонах – Закарпатській – з 1559 до 3415 грн за 1 тонну, або в 2,2 рази, в Одеській – з 1725 до 2477 грн, або на 44%, в Херсонській – з 1908 до 2654 грн, або на 39%. Підвищення цін спостерігалося в усіх регіонах [9].
Однак ціна на виноград могла бути нижчою, якби на українській митниці не були введені індикативні ціни на виноград з Молдови.
За підтримки Міністерства сільського господарства Молдови було підписано ряд угод щодо імпорту винограду в Одеську область в обсязі 30 тис. тонн за ціною 15 центів за кг. Рівень індикативних цін був вищим за переважаючий рівень цін на виноград, реалізований для переробки на внутрішньому ринку.
Відповідно, зростання цін на виноград відбилося на збільшенні вартості виноматеріалів.
Внаслідок скорочення поставок виноматеріалів в Україні через несприятливі погодні умови влітку 2010 р. вартість виноматеріалів зросла на 40-60% порівняно з 2009 р. [8].
Таким чином:

Таблиця 8
Структура собівартості виробництва винограду

Таблиця 9
Результати реалізації винограду в сільськогосподарських підприємствах України

Таблиця 10
Динаміка середньої ціни закупленого на переробку винограду

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ