Вивчення мінливості ознак листя

ВИВЧЕННЯ МІНЛИВОСТІ ХАРАКТЕРИСТИК ЛИСТКА З МЕТОЮ ВИЗНАЧЕННЯ ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ АМПЕЛОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ1
А. М. ПАНАРІНА
У роботах багатьох авторів [1, 2, 7, 11, 14, 29, 31] відзначається, що ступінь мінливості різних морфологічних ознак, біологічних і господарсько-технологічних властивостей сорту неоднаковий. Різне їх значення для цілей сортовивчення та ампелографічного опису.
Листя різних сортів винограду дуже різноманітні, внаслідок чого досить часто сорти можна розпізнати лише за ознаками листя.
Вивчення змін, що спостерігаються в листі винограду при вирощуванні в різних умовах, представляє великий інтерес для цілей ампелографії. Знання мінливості ознак листя винограду при порівнянні описів одних і тих же сортів, зроблених в різних районах їх вирощування, сприятиме розпізнаванню та ідентифікації сортів з меншою ймовірністю помилки. Це також дозволить виявити найменш змінювані характеристики, що має велике значення при використанні електронно-обчислювальної техніки в ампелографії.
З методологічної точки зору заслуговує на увагу питання, які листки винограду слід використовувати при описі сортів і проведенні порівняльних ампелографічних досліджень.
1 Робота виконувалася під керівництвом д-ра с.-г. наук проф. А. М. Негрюля.

Останнім часом багато авторів [16, 17, 18, 27] відзначають, що пагони із бруньок заміщення, пасинків і сплячих бруньок за багатьма агробіологічними та біохімічними показниками відрізняються від головних пагонів, які розвиваються з центральних бруньок. Крім того, ці пагони, а також органи, розташовані на них, відрізняються від основних пагонів за морфологічними ознаками [12, 13, 25, 28, 32, 33].
У літературі немає єдиної думки про те, які листки по довжині пагона мають найбільшу цінність для ампелографічних досліджень. Вказуючи на мінливість морфологічних ознак листка вздовж пагона, більшість ампелографів вважають найбільш типовими для характеристики сортів листки із середньої частини пагона, а саме: у межах 9–12 міжвузлів [7, 8, 31]; розташований безпосередньо над останнім пучком [23]; в зоні від останнього вузла прикріплення грона до 14-22 вузлів [21, 22]. С.І.Коржинський [5] і Наварро (за А.М.Негрулом [13]) для характеристики сортів рекомендують брати листки по довжині всього пагона.

Комплекс агротехнічних заходів звичайний, прийнятий у господарствах цих зон.
Метеорологічні умови за роки спостережень (1962-1965 рр.), за винятком 1963 р., в цілому можна охарактеризувати як непогані для південного приморського та передгірного районів Криму і досить близькі до середньобагаторічних значень для цих районів.
Для дослідження було взято 10 сортів винограду, що належать до певних еколого-географічних груп і відрізняються силою росту та терміном дозрівання; Бастардо, Бастардо Магарацький, Чорний Кишмиш, Мадлен Анжуйська, Рання ВІРА, Рання Магарача, Сапераві, Рожевий Тайфі, Тербаш, Чауш.

У статті наведено деякі матеріали щодо мінливості пієлографічних характеристик листка: розміру, форми, розсіченості, характеру та щільності опушення. Вивчення цих ознак проводилося за методикою М. А. Лазаревського[7,8] та методика вивчення сортів винограду в колекціях, затверджена науково-методичною нарадою з питань ампелографічних досліджень (Ялта, 1960). Для відбору листкових проб виділяли помірно розвинені кущі з нормальним ростом і навантаженням пагонів і прийнятою для досліджуваного сорту в даному господарстві врожайністю. Листя відбирали по всій довжині головного пагона, який розвивався з першого очка на сучку заміщення, та з різних його ярусів (1-5, 9-12 і 21-25 вузлів). На пагонах, що розвинулися з бруньок заміщення, пасинків і сплячих бруньок, використовували листки з 9–12 вузлів.
Для отримання нормально розвинених пасинків перед цвітінням прищипують верхівки головних пагонів, що розвинулися з четвертого вічка (рахуючи від основи) на плодовому пагоні. Для отримання пагонів з бруньок заміщення видаляли молоді пагони (довжиною 1,5-2,0).см),розвивається з центральної бруньки (п'ятої від основи плодового пагона). Одночасно позначали пагони, що розвинулися на стовбурі куща із сплячих бруньок, листки яких позначені мітками. надалі служили для вивчення морфологічних характеристик.
Час відбору проб кінець липня - початок серпня.
Враховуючи асиметричність листка винограду [7, 31], з метою уніфікації методики багато характеристик досліджували за більш розвиненою його половиною.