Визначення трудомісткості виготовлення продукції та організація обліку витрат праці

ВИЗНАЧЕННЯ ТРУДОМІСТКОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ ПРАЦІ НА ВИНОРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
А. Н. КРУЖИЛІНА
«Економія часу, як і планомірний розподіл робочого часу по різних галузях виробництва, залишається першим економічним законом, заснованим на колективному виробництві»1.
1 Архів К. Маркса і Ф. Енгельса. Т. IV, стор. 119 (цит. з кн. «Економіка соціалістичної промисловості». Держполітиздат, 1963, с. 20).

Ці слова Карла Маркса зберігають повну силу й сьогодні, підкреслюючи важливість для соціалістичної економіки правильного обліку та розподілу витрат живої праці на виробництво.
Постійне зростання продуктивності праці і максимальна економія вартості живої праці є однією з основних закономірностей соціалістичного розширеного відтворення. Постійне підвищення продуктивності праці забезпечується безперервним науково-технічним прогресом соціалістичної промисловості — зростанням технічної оснащеності, електрифікацією виробництва, механізацією і автоматизацією виробничих процесів, впровадженням нових, досконаліших технологічних схем. Поліпшення виробництва за рахунок будь-якого з цих факторів тягне за собою скорочення витрат робочого часу на виробництво одиниці продукції.
Фактор зростання продуктивності праці набуває особливого значення в період розгорнутого будівництва комунізму в нашій країні.
У Програмі КПРС, а також у рішеннях партійних з'їздів і пленумів ЦК КПРС велика увага приділяється питанням технічного прогресу і зниження всіх видів собівартості продукції. Серед них одне з провідних місць посідає питання ефективного використання трудових ресурсів.
Матеріали вересневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС і XXIII з'їзду партії прямо вказують на те, що центральною проблемою є всебічне підвищення ефективності суспільного виробництва, економія витрат живої і втіленої праці.
Перехід підприємств на нову систему планування та економічного стимулювання, поряд із скороченням планових показників планових організацій вищого рівня, вимагатиме організації більш ретельного обліку витрат на виробництво продукції самими підприємствами. Насамперед це стосується показників, що характеризують зростання продуктивності праці та визначають резерви її підвищення. Зниження затрат праці є одним з основних показників, що характеризують удосконалення організації виробництва, а також оцінюють ефективність впровадження нової техніки і нових технологічних схем.
В умовах роботи підприємств за новою системою вдосконалення методів обліку витрат праці у виробництві та вимірювання продуктивності праці набуває ще більшого значення. Одним із шляхів такого вдосконалення є впровадження в систему обліку показника трудомісткості виготовлення продукції. Валова продукція одного працюючого промислово-виробничого персоналу в порівнянних оптових цінах підприємств на 1 липня 1955 є загальноприйнятим показником у виноробній промисловості для вимірювання продуктивності праці. Крім того, в Молдавській РСР з 1963 р. на деяких підприємствах в якості експерименту одночасно введено вимірювання обсягу продукції і продуктивності праці за нормативною собівартістю обробки.
Маючи важливу перевагу - можливість розрахунку узагальнених показників продуктивності праці, витратний метод вимірювання продуктивності праці, разом з тим, має ряд істотних недоліків. Найсуттєвіша з них полягає в тому, що вартісний показник — виробіток — не має прямого зв'язку з величиною продуктивності праці і не відображає в їх структурі витрат живої праці. Водночас вона піддається впливу матеріальних витрат і значною мірою залежить від поточних цін на продукцію та вихідних нормативів рентабельності. Тому продуктивність праці доцільніше вимірювати, виходячи з її фактичної основи — вартості живої праці. З цієї точки зору найбільш показовою є трудомісткість виготовлення продукції при вирішенні питань оцінки економічної ефективності нової техніки, вибору найбільш перспективних напрямів технічного прогресу, виявлення резервів підвищення продуктивності праці. Використання цього показника в системі бухгалтерського обліку дасть можливість найбільш повно і детально проаналізувати кількість і структуру витрат праці на виробництво продукції, чого не може забезпечити жоден витратний метод вимірювання продуктивності праці.
Дотепер трудомісткість виготовлення продукції на виноробних підприємствах принципово не враховувалась, що певною мірою пояснюється відсутністю методики.
У статті викладено основні принципи організації обліку витрат праці на виноробних підприємствах, розподілу їх за видами продукції та визначення повної фактичної трудомісткості виготовлення виноробної продукції. При цьому були враховані основні положення методики обліку трудомісткості промислової продукції, підготовленої в 1965 р. НДІ праці, розробленої на основі рекомендацій галузевих інститутів (зокрема ВНІІВіВ «Магарач»).
Врахування показника трудомісткості дозволить: