Товарів: 0
На суму: 0 грн
УДК 634.8:581.192.7(470.61)
ВПЛИВ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ НА ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ВРОЖАЮ СОРТІВ ВИНОГРАДУ МІЖВИДОВОГО ПОХОДЖЕННЯ В УМОВАХ ЗАДОНСЬКОЇ ЗОНИ РОСТОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
М.Б. Панова, А.К. Раджабова Московська сільськогосподарська академія ім. К.А. Тімірязєва, Москва
У 2003-2004 рр. В умовах ВАТ «Янтарне» проводились дослідження по встановленню впливу різних регуляторів росту на якісні показники сортів винограду міжвидового походження Кодрянка, Біанка та Сапераві північний. Досліджено вплив препаратів на ріст і дозрівання пагонів, накопичення цукрів у соку ягід. Обробка гібереліном, крезацином і цирконом прискорювала визрівання пагонів, а отже, підвищувала готовність рослин до перезимівлі. Збільшення масової концентрації цукрів усіх досліджуваних нами сортів відмічено у варіантах із застосуванням мівалу та мівалу з кресуванням (обидва одноразово). Обробки цирконом у концентрації 0,4 мл/л та лариксином у концентрації 0,6 мл/л сприяли збільшенню як ступеня визрівання пагонів, так і масової концентрації цукрів.
Ростовська область - найпівнічніший промислово-виноградарський регіон Російської Федерації. У зв'язку з цим є кілька проблем, з якими стикаються виноградарі. Перший – сильні морози взимку, що зумовлює необхідність вирощування покривних культур. Нові сорти міжвидового походження можна культивувати без укриття на зиму, однак високий ризик ураження вічок і багаторічної деревини критичними зимовими температурами та їх перепадами. Друга проблема – недостатнє накопичення цукру.
Щоб зменшити вплив цих негативних факторів, існує кілька шляхів: розведення та відбір сортів, стійких до цих факторів, вибір районів із сприятливими екологічними умовами. Поряд із зазначеними методами важливим інструментом зменшення негативного впливу цих факторів є застосування регуляторів росту. В даний час поряд з такими препаратами, як гіберелін, мівал, крезацин, в сільськогосподарській практиці широко застосовуються регулятори росту природного походження, такі як циркон, ларіксин, епін та ін.
Метою наших досліджень була розробка методу використання регуляторів росту для підвищення продуктивності насаджень нових сортів винограду, якості продукції та стійкості рослин винограду до несприятливих факторів середовища.
Були поставлені завдання, пов’язані з вивченням впливу регуляторів росту на: генеративні органи та формування врожайності досліджуваних сортів; особливості росту і розвитку генеративних і вегетативних органів; біохімічний склад ягідного соку; динаміка росту і дозрівання пагонів.
Дослідження проводилися на ВАТ «Янтарное» в Мартинівському районі Ростовської області в 2003-2004 роках.
Об’єктом дослідження були технічні сорти винограду міжвидового походження, які набули поширення в господарствах ВАТ «Донвіно Біанка» (виноградні насадження цього сорту складають 13% від загальної площі виноградників) та «Сапераві північний» (7,4%), а також столовий сорт «Кодрянка». Сорти Кодрянка і Біанка вирощуються в укривній коренеплодної культурі, форма куща однобока віялоподібна. Сапераві північний - в неукривній, щепленій культурі, форма куща високого стандарту, двосторонній кордон.
У схему експерименту були включені такі препарати: гіберелін (Гк) (активний гіберелін А3), крезацин (К) (активна тригіламінова сіль О-крезооцтової кислоти), мівал (М) (активний 1-хлорметилсилатран), циркон (активна суміш гідроксикоричних кислот), лариксин (а.в. сума тритерпенових кислот), ацетилсаліцилова кислота (АСК).
Враховуючи дані раніше проведених досліджень щодо впливу регуляторів росту на насіннєві сорти винограду [1,2], обробки проводили в кінці фази цвітіння, а повторні – на початку фази дозрівання ягід. Обробку проводили шляхом обприскування ранок водними розчинами стимуляторів росту пей. Витрата робочого розчину 0,5 л на кущ. У кожному варіанті відібрано по 5 типових кущів.
При постановці та проведенні польових дослідів і лабораторних досліджень використовувалися загальноприйняті у виноградарстві методичні рекомендації, розроблені ВНІІВіВ ім. Я.І. Потапенка, фенологічні спостереження проводили за методикою М.А.Лазаревського [3], механічний аналіз проводили за методикою Н.П. Простосердова [3].
Досліджувані сорти відрізнялися за показниками продуктивності. Найбільший відсоток розкриття вічка в обидва роки спостерігався у північного сорту Сапераві (69,35 і 77,25% відповідно), а також у нього відзначено більший відсоток плідних пагонів. У сорту Кодрянка відсоток розкриття вічка становив 55,08 і 65,13 %. Кущі сорту Біанка відзначалися кращим пробудженням вічка порівняно із сортом Кодрянка у 2003 р. – 57,69 %, поступалися йому за цим показником у 2004 р. (62,13 %). Слід зазначити, що за відсотком розпущених вічок усі сорти 2004 року перевищили аналогічний показник попереднього року, а за відсотком плідних пагонів поступалися результатам 2003 року.
Відомо, що регулятори росту також впливають на процеси росту та дозрівання пагонів [4]. Добре визрілі пагони більш морозостійкі і краще переносять зиму, що забезпечує хороший ріст кущів і їх урожай наступного року.
Для визначення рівня впливу дворічних обробок регуляторами росту на ріст і визрівання пагонів досліджуваних сортів вимірювали довжину пагонів і довжину їх визрілої частини. Опитування проводились 20-26 серпня 2004 року.
Найбільшою визрівалістю пагонів відзначалися кущі сорту Кодрянка (в усіх варіантах довжина визрілої частини пагона перевищувала контроль (23,04%)). Це пояснюється тим, що Кодрянка є ранньостиглим сортом і її пагони починають дозрівати раніше, ніж інші сорти, включені в схему досліду. Слід врахувати, що кущі сорту Кодрянка своєчасно та ретельно притрамбовувалися, тому на момент вимірювань не було пагонів максимально можливої довжини. У сорту Б’янка різною мірою спостерігалося дозрівання пагонів; відзначено варіанти як з перевищенням контрольних показників (83,45%), так і з нижчими від нього. Північний сорт Сапераві відзначився хорошим визріванням пагонів. Ступінь визрівання пагонів нижче контролю (19,73%) зафіксовано лише у варіанті із застосуванням суміші гіббсрелліну та крезацину. Слід зазначити, що північний сорт Сапераві є найпізнішим серед увійшли до схеми досліду.
Найвищий ступінь визрівання пагонів усіх досліджуваних нами сортів відзначено у варіантах із застосуванням крезацину двічі (Кодрянка – 28,04%, Біанка – 86,90%, Сапераві північний – 28,29%), гібереліну (100,00, 86,90 і 34,23% відповідно), циркону в концентраціях 0,4 мл/л. (100,00; 85,79; 31,64 % відповідно) та 0,6 мл/л (51,67; 87,76 та 25,83 % відповідно) та лариксин у концентрації 0,6 мл/л (100,00; 87,37 та 36,19 % відповідно). У сорту Кодрянка вкорочені в результаті карбування пагони визріли до повної довжини (100,00%).
Аналіз літературних даних показує, що вплив регуляторів росту на вміст цукрів і кислот у ягодах залежить від біологічних особливостей сорту, концентрації застосовуваних препаратів, строків і способів внесення. А.А. Батукаєв [5], А.К. Раджабов [4] та ін. повідомляють про збільшення вмісту цукру у виноградному соку після обробки гібереліном. У працях Білала Імада Тахера [2], Р.Е. Казахмедов [1, 6] вказує на підвищення цукристості соку ягід винограду сорту Агадай та інших при застосуванні мівала, крезацину та інших регуляторів росту, а також їх сумішей. З урахуванням цього визначали цукристість і кислотність соку
ягід досліджуваних сортів при застосуванні регуляторів росту. Результати представлені в таблиці.
Таблиця
Вплив регуляторів росту на якість урожаю досліджуваних сортів винограду(ВАТ «Янтарне», 2003-2004 рр.)
Варіант | Різноманітність | ||||||
Підготовка | Концентрація, мг/л | Кодріанка | Б'янка | Північний Сапераві | |||
Масов, | Титрування, кислотність, | маса | Титр, кислотність, г/дм3 | Масова конц. цукрів, г/100 см3 | Титрування, кислотність, | ||
КОНТРОЛЬ | вода | 12.7 | 5.5 | 14.8 | 9.5 | 17.0 | 11.3 |
Крезацин | 100 (1) | 13.5 | 6.0 | 14.5 | 9.0 | 16.7 | 10.8 |
Крезацин | 100 (2) | 13.1 | 5.4 | 15.1 | 10,0 | 15.9 | 10.7 |
Міваль | 100 (1) | 13.5 | 5.1 | 16.1 | 10.5 | 17.3 | 10.8 |
Міваль | 100 (2) | 13.5 | 5.9 | 14.3 | 11.8 | 17.0 | 11.4 |
ЗАПИТАТИ | 25 (2) | 14.3 | 5.7 | 14.1 | 10.1 | 15.2 | 11.2 |
ЗАПИТАТИ | 50 | 13.1 | 5.6 | 15.7 | 10.9 | 16.2 | 10.4 |
Gk | 25(1) | 13.7 | 6.3 | 15.4 | 9.4 | 15.2 | 10.3 |
Gk+K | 25+100 | 14.3 | 6.4 | 14.3 | 11.0 | 17.7 | 9.3 |
Gk+M | 25+100 | 15.3 | 5.9 | 15.3 | 10.3 | 19.4 | 9.2 |
k+m | 100+100(1) | 15.2 | 5.1 | 16.7 | 10.8 | 17.5 | 9.7 |
k+m | 100+100 (2) | 14.3 | 5.4 | 14.7 | 12.4 | 16.7 | 9.8 |
Циркон | 0,1 | 14.1 | 5.8 | 17.2 | 11.1 | 18.4 | 9.8 |
Циркон | 0,2 | 15.8 | 5.8 | 14.1 | 11.6 | 18.0 | 10.1 |
Циркон | 0,4 | 14.3 | 5.2 | 14.9 | 10.6 | 17.9 | 9.4 |
Лариксин | 0,2 | 14.3 | 5.8 | 15.2 | 11.5 | 17.6 | 8.9 |
Лариксин | 0,4 | 14.4 | 5.2 | 14.0 | 11.3 | 18.1 | 10,0 |
Лариксин | 0,6 | 15.3 | 5.3 | 14.9 | 10.9 | 17.6 | 10.3 |
Відмічено підвищення масової концентрації цукрів у всіх досліджуваних сортах у варіантах із застосуванням Мівалу одноразово, суміші Мівалу з гібереліном, Мівалу з крезацином (одноразово), препарату циркон у концентрації 0,1 та 0,4 мл/л та лариксину 0,2 та 0,6 мл/л. У сорту Кодрянка відзначено підвищення цукристості соку ягід у всіх варіантах обробки. Деякі препарати мали протилежну дію на сорти Біанка та Сапераві північний, так обробка лариксином у концентрації 0,4 мл/л, цирконом (0,2 мл/л), сумішшю гібереліну з крезацином спричиняла підвищення масової концентрації цукрів у соку ягід сорту Сапераві північний і знижувала цей показник у копри Б’янка. Тоді як застосування гібереліну, ацетилсаліцилової кислоти на початку фази дозрівання ягід та крезацину (двічі) призвело до підвищення цукристості соку у сорту Біанка та зниження у Сапераві північного. Найвищий рівень вмісту цукру в соку ягід сорту Кодрянка становив 15,8 г/100 см3 (циркон 0,2 мг/л), сорту Біанка – 17,2 г/100 см3 (циркон 0,1 мл/л), Сапераві північний – 19,4 г/100 см3 (суміш гібереліну з мівалом).
Досліджувані препарати впливали на титровану кислотність досліджуваних сортів. Нами не виявлено препарату, який сприяв би зниженню рівня титрованої кислотності у всіх досліджуваних нами сортах. У більшості варіантів обробки сорту Сапераві північний (за винятком дворазового застосування Мівалу) відзначено зниження титрованої кислотності (мінімальне значення (8,9 мг/дм3) при застосуванні Лариксину в концентрації 0,2 мл/л. У сорту Кодрянка титруюча кислотність була нижчою за контроль у варіантах одноразового застосування Мівалу, суміші Мівалу з крезацином (одноразово і дворазово), а також Лариксин в концентрації 0,6 мл/л. У сорту Біанка відзначено зниження титруючої кислотності у варіантах із застосуванням крезацину (одноразово) та гібереліну.
На основі нашого дослідження ми зробили наступні висновки:
3. Досліджувані препарати впливали на титровану кислотність соку ягід. Мінімальний рівень титрованої кислотності у сорту Сапераві північний відзначено у варіанті з використанням лариксину (0,2 мл/л); при Кодрянці - при одноразовому застосуванні мівалу та суміші мівалу з крезацином; для сорту Б'янка - при одноразовому застосуванні крезацину.
Література
За матеріалами конференції: Сучасні досягнення біотехнології у виноградарстві та інших галузях сільського господарства, Новочеркаськ, 29-30 червня 2005 р. / ГНУ ВНІІВіВ ім. Я.І. Потапенко.
