Товарів: 0
На суму: 0 грн
24 липня 1989 р. Рада Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) у Брюсселі прийняла резолюцію № 2389/89, яка регулює основні правила класифікації сортів винограду (замість раніше прийнятих (ЄЕС) № 3805/85 та (ЄЕС) № 347/79). Згідно з новим, а також раніше діючим Регламентом (ЄЕС) № 822/87 основним принципом класифікації є диференціація сортів, які вирощуються в країнах ЄЕС, за сферами використання та класифікація їх нарекомендований(varietes de vigne recom-mandees),дозволено(varietes de vigne autorisees) аботимчасово дозволено(varietes de vigne autorisees temporairement) для вирощування.
Така класифікація дозволяє виноградарям орієнтуватися при виборі сортів для виробництва відповідної продукції (різних видів і марок вин, соків, спиртів, столового винограду, консервів, родзинок тощо), приділяючи особливу увагу тим сортам, які забезпечують високоякісні вина постійного або зростаючого попиту. Таким чином, класифікація сортів остаточно обмежує перевиробництво виноградної та виноробної продукції на європейському ринку, оскільки рівень врожаю регулюється для окремих видів харчової продукції: столових вин, ігристих вин, лікерів та ігристих вин, винних спиртів, виноградного соку та родзинок.
Класифікація сортів допомагає виявити в країнах адміністративні одиниці, подібні за ґрунтово-кліматичними та економічними умовами.
Всі рекомендовані і дозволені сорти повинні забезпечувати отримання не тільки високоякісної харчової продукції, але і посадкового матеріалу сертифікованої і стандартної якості (Дженєєв С. Ю., Трошин Л. П., Ніколенко В. Г. - «Виноробство і виноградарство СРСР», 1984, № 2, с. 24-28).
Класифікація також охоплює міжвидові сорти, господарсько-технологічні характеристики яких задовільні, тому не рекомендується їх дискримінувати за походженням (з 1979 р.).
Регламент (ЄЕС) № 2389/89 складається зі вступу та 15 статей, основна суть яких полягає в наступному.
СТАТТЯ 1 передбачає класифікацію, що охоплює всі сорти винограду роду Vitis (Tournef.) L., у тому числі отримані в результаті міжвидових схрещувань, схвалені для вирощування в країнах ЄЕС і призначені для виробництва винограду або отримання садивного матеріалу.
СТАТТЯ 2 містить класифікацію сортів винограду за основним напрямком використання генеративних або вегетативних органів рослин (грона, ягоди, пагони):
а) технічні сорти, зазвичай культивовані для виробництва вина;
б) столові сорти, які відповідно до регламентів (ЄЕС) № 1035/72, (ЄЕС) № 1766/78, (ЄЕС) № 1119/89 вирощуються для споживання у свіжому вигляді;
в) сорти винограду спеціального (спеціального) використання, зокрема для виробництва коньячного спирту, виноградного соку, винограду для консервування або отримання родзинок;
г) підщепні сорти винограду.
У СТАТТІ 3 йдеться про класифікацію технічних і столових сортів за адміністративними одиницями (або їх частинами) країн ЄЕС: у Німеччині - адміністративний округ (20), у Франції - департамент (95), в Італії - провінція (94), Греції - номос (52), Іспанія - округ (12), Португалія - район, в інших країнах - загалом загальна національна територія.
Сорти винограду спеціального використання та сорти підщепи класифікуються для всієї території Співтовариства. Однак, відповідно до національного законодавства окремих країн-членів ЄЕС, сорти можуть бути визначені відповідно до адміністративних одиниць цих країн.
СТАТТЯ 4 передбачає, що один і той самий сорт може бути класифікований одночасно як технічний, столовий або спеціальний, а також як технічний сорт для виробництва різних вин, коньячних спиртів або виноградного соку.
Відповідно до СТАТТІ 5, для всієї території Співтовариства або адміністративних одиниць його складових країн сорти винограду класифікуються в одному з наступних класів: рекомендовані, дозволені та тимчасово дозволені.
При цьому рішення про класифікацію сортів приймається лише щодо тих із них, садивний матеріал яких схвалено як щонайменше стандартний (Регламент 78/692 EEC).
Відповідно до СТАТТІ 6 технічно рекомендовані сорти включають не тільки довго культивовані сорти Vitis vinifera L., але також сорти міжвидових схрещувань, визнані після 19.07.1970 як такі, що виробляють вина незмінно високої та гарної якості. Дозволені сорти повинні забезпечувати виробництво хороших вин, але в кінцевому рахунку поступаються за якістю попереднім. Тимчасово затверджені сорти не відповідають критеріям якості перших двох класів, але в окремих адміністративних одиницях вони все ще мають певне економічне значення або мають недоліки щодо своїх сільськогосподарських культур.
Рекомендовані столові сорти (СТАТТЯ 7) дають столовий виноград, який користується високим попитом на ринку; дозволені - менш затребувані або з агровадами; тимчасово дозволені - сорти, які можуть бути вилучені з обігу через їх низьку якість, та (або) сорти, які виявили серйозні недоліки при вирощуванні.
СТАТТЯ 8 стосується сортів спеціального (спеціального) призначення: рекомендовані (сорти Vitis vinifera L. або міжвидового походження) мають бути високої якості; дозволені можуть дещо поступатися попереднім за якістю; тимчасово дозволені забезпечують стерпний економічний ефект.
Якість технічних, столових і спеціалізованих сортів визначається в результаті багаторічної випробування на придатність до вирощування та за даними хіміко-аналітичних і органолептичних оцінок харчових продуктів.
СТАТТЯ 9 присвячена сортам підщеп, які, як і прищепи, поділяються на рекомендовані, дозволені та тимчасово дозволені та відрізняються властивостями адаптації та спорідненості з прищепами, а також біологічними та господарськими властивостями.
СТАТТЯ 10 дозволяє використовувати синоніми для сортів винограду, якщо вони мають комерційне значення або достатньо добре відомі. У цій статті передбачається складання списку омонімів за потреби.
СТАТТЯ 11 регулює кілька умов для класифікації сорту як рекомендованого або дозволеного для певної адміністративної одиниці. Головна умова – сорт багаторазово (не менше 5 років) вивчався і забезпечував належну якість продукції. До класу тимчасово дозволених належать сорти із задовільними властивостями та ті, що не до кінця досліджені.
