Засадження щеплених виноградників різними видами садивного матеріалу

А.Ф.Хісамутдінов

Всеросійський науково-дослідний інститут виноградарства і виноробства ім. Я.І. Потапенко

ОБГРУНТУВАННЯ ОБРАНОГО НАПРЯМКУ

В даний час посадка щеплених виноградників здійснюється практично за такою ж схемою, яка полягає у вирощуванні або придбанні щеплених саджанців, отриманих настільним щепленням, і висадці їх на постійне місце. Вартість посадки 1 га таких насаджень і доведення їх до плодоношення становить 200-220 тис. Рублів і більше без урахування витрат на установку шпалери. Це лягає великим тягарем на сімейний бюджет. Причому значна частка витрат припадає на закупівлю саджанців, вартість яких зараз становить 30 рублів за штуку. Крім того, якість посадкового матеріалу дуже часто залишає бажати кращого. Наявність прихованих дефектів на стику щеплених компонентів, а іноді і відверта невідповідність якості саджанців необхідним стандартам призводять до появи на виноградниках у перший рік прорідження на 20-30%. При відсутності належного догляду і недосадженні саджанців на місця випадання виноградники до моменту початку плодоношення проріджують до 50% і більше. Такі насадження, проіснувавши 2-3 роки, списуються, що є неприпустимим. Так, за деякими даними [1,2,3], пригнічення і загибель кущів винограду в насадженнях, висаджених столовими щепленими саджанцями, спостерігається щорічно – особливо на 4-6-му році вегетації. Проведені дослідження показують, що першопричиною пригнічення та загибелі кущів, висаджених на постійне місце, є низька якість садивного матеріалу. У 56-84% рослин відзначені дефекти зрощення щеплених компонентів, у 25-32% - опіки від парафіну. З віком рани не заживали, а навпаки розширювалися, що створювало умови для ураження кущів бактеріальним раком. Через 6-7 років зрідження на площах становило 50-80%. Таким чином, встановлено зв'язок між прихованими пошкодженнями спайок і ураженням рослин бактеріальним раком. Тому необхідно запровадити більш жорсткі вимоги до визначення якості зрощення щеплень, передбачивши не лише перевірку на вигин у місці щеплення, а й обов’язкове видалення зовнішніх шарів для виявлення прихованих дефектів.
У літературі описані й інші способи посадки щеплених насаджень. Тут головна роль відводиться різним способам живцювання рослин на ділянці. Для цього на постійне місце висаджують саджанці або живці підщепи, на які потім прищеплюють культурні сорти. Залежно від стану рослин підщепи щеплення проводять у 2-3 вегетаційний період. Способи щеплення можуть бути найрізноманітнішими: розщепленням, напіврозщепленням, копуліровкою, окуліруванням тощо.
Так, Н. Д. Перстньов [4, 5] пише, що в багатьох країнах з розвиненим виноградарством (Франція, Італія, США та ін.) Значні масиви виноградників закладаються щепленням в розщіп. Також широко використовується метод окулірування, оскільки, на їхню думку, живцювання в кімнатних умовах при вирощуванні щеплених саджанців дороге. Подібну інформацію наводить А.С. Мелконян [6], описуючи італійське виноградарство.
У країнах СНД в недалекому минулому досить широко застосовувалося садіння виноградників висаджуванням живців підщепи або саджанців на постійне місце з наступним щепленням на місці здерев’янілими і зеленими живцями і вічками. В даний час ці методи використовуються в основному для ліквідації дефіциту і заміни одного сорту іншим, а також для створення колекцій. Однією з причин цього явища є відсутність наукових досліджень і практичних рекомендацій. Крім того, до недоліків цих способів можна віднести те, що в господарствах потрібна бригада кваліфікованих щепників, а час початку плодоношення отриманих виноградників відтягується на 1-2 роки. Проте, враховуючи нинішній дефіцит якісних щеплених саджанців та їх високу вартість, ці способи посадки можуть зайняти своє певне місце в загальній системі. Це вимагає додаткових експериментальних досліджень для оптимізації та тестування існуючих технологій.
Дещо інший підхід до проблеми запропонували Л.М.Мальтабар і П.П. Радчевського [7,8,9]. Вони розробили і рекомендують до виробництва технологію створення стандартних і високоякісних виноградників з використанням щеплення на підщепі на місці. Суть методу полягає в тому, що живцювання проводять безпосередньо в рослині на вкорінену підщепу на відповідній висоті (висота майбутнього стовбура) і вирощують довгі саджанці. Використовуються різні види щеплень.
Проте найбільший інтерес, на нашу думку, представляє технологія, запропонована співробітниками Кишинівського сільськогосподарського інституту [10,11], яка базується на виготовленні щеплених живців методом літнього окулірування в стик безпосередньо на маточних кущах підщепи з наступним вирощуванням з цих живців щеплених саджанців. Наведені дані свідчать про те, що такі саджанці мають нижчу вартість (у 2-2,5 рази) порівняно з саджанцями, отриманими настільним щепленням, і значно перевищують їх за якістю зрощення. Проте практично не проводилися дослідження з порівняльного вивчення росту і розвитку цих та інших саджанців на постійному місці зростання. Цей метод також не вивчений у нашій країні. Проте наші попередні розрахунки свідчать про перспективність такого способу вирощування щеплених саджанців винограду в сучасних умовах [12].
Підсумовуючи, слід сказати, що на даний час існує потреба у проведенні додаткових досліджень щодо використання вищезазначених методів при створенні щеплених насаджень. Тому перед нами була поставлена ​​задача розробити та оптимізувати методи садіння щеплених виноградників різними видами садивного матеріалу та визначити їх вплив на продуктивність і довговічність отриманих насаджень. Крім того, вважаємо за необхідне провести порівняльне дослідження різних способів зеленого щеплення винограду та оптимізувати їх для конкретних умов навколишнього середовища, а також встановити вплив на подальший ріст, розвиток і продуктивність кущів.
Для цього ми провели дослід за схемою, представленою в табл. 1.
Дослідні насадження розташовані на дослідному полі ВНІІВіВ ім. Я.І. Потапенко. Період дослідження: 2003-2005 рр. Предметом дослідження є способи садіння щеплених виноградників сорту Кристал різними видами садивного матеріалу за схемою 3? 1,5 м на підщепі Кобер 5 ББ. Усі обліки та спостереження проводили на одних і тих же кущах за загальноприйнятою методикою. Експеримент повторювали 3 рази.

Таблиця 1

Схема досвіду

Варіант	Вид посадкового матеріалу	Кількість рослин, шт
1	Столові щеплені саджанці (контроль)	540
2	Літньощеплені саджанці*	540
3	Щеплені живці (літнє окулірування в стик)**	180
4	Саджанці підщепи з подальшим щепленням на зелені пагони	540
5	Живцювання підщепи з подальшим щепленням на зелені пагони	180

  
* Мається на увазі саджанці, отримані наступним способом. Влітку проводять окулірування на лозах материнських кущів підщепи через кожні 50 см. Восени зрілі лози нарізають на стандартні живці з встановленим щепленням у верхньому кінці і зберігають. Навесні їх садять і вирощують розсаду. Вихід сіянців зі школи досягає 80%, а зрощення щеплених компонентів набагато краще в порівнянні з сіянцями, отриманими настільним щепленням.
** - Те саме з тією лише різницею, що щеплені живці висаджували навесні відразу на постійне місце зростання, минаючи школу.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Перш за все, слід сказати, що 2003 рік був роком встановлення досвіду і першим роком спостережень. Проте отримані результати дозволили зробити деякі висновки. Так, з таблиці 2 видно, що найкраща приживлюваність була у саджанців літнього щеплення – 87 %.

Таблиця 2

Показники приживлюваності, росту і розвитку сіянців і живців 2003р

Варіант	Висаджено саджанці або живці, всього шт.	Виживаність, %	Середня довжина втеча, см	Середній діаметр пагона, см	Визрівання пагонів, %	Середня кількість листків, шт./кущ	Площа 1 листової пластинки, см 2
1	828	81	82	0,48	62	18	87.3
2	638	87	74	0,43	65	19	85.5
3	202	70	40	0,36	61	12	50.9
4	609	70	101	0,38	63	23	68.8
5	198	62	29	0,32	63	8	55.8

Також слід зазначити, що щеплені живці сорту Кристал мають високу приживлюваність — 70%. За довжиною річного приросту пагонів виділявся варіант 4 (висаджування саджанців підщепи), з якого ми припустили, що у 2004 р. їх можна щеплювати методом зеленого щеплення. Найгіршим за лінійними параметрами був варіант 5, де садіння проводили стандартними (45-50 см) живцями підщепи. Частково це пояснюється відсутністю кореневої системи у живців, а також поганою регенеративною здатністю вічок.
В цілому слід сказати, що розвиток усіх видів садивного матеріалу за вегетаційний період 2003 року був задовільним і відповідав вимогам культури. Можна зробити попередній висновок - саджанці, вироблені методом літньої окулірування в стик, за приживлюваністю при висадці на постійне місце зростання не поступаються столовим щепленим саджанцям і перевершують їх за якістю зрощення компонентів.
У таблиці 3 наведено показники перезимівлі вічок та розвитку листко-стеблового апарату кущів варіантів 1-3. З таблиці видно, що у варіанті 2 за рахунок розвитку більшої кількості пагонів на кущах загальний приріст і кількість листків на одній рослині були більшими.

 Таблиця 3

Показники збереження вічок і розвитку пагонів у 2004р

Va- ріант	Розчинивши- поточний очі,%	Пагони до куща, речі	Середня довжина пагона, см	Середній діаметр втеча, см	Том 1 втеча, см 3	один- літній приріст, см 3 / кущ	Визре- ції пагони, %	Листя на кущі, речі	вага 1 аркуш, гр	Квадратний 1 аркуш, см 2	Площа листя м 2 / кущ
1	80	3	108	0,60	30.5	92	55	114	1.73	71.8	0,82
2	83	4	111	0,60	31.4	126	56	135	1.72	69.9	0,94
3	80	3	135	0,58	35.7	107	51	119	1.67	72.5	0,86

 
У вегетаційний період 2004 р. кущі підщеп 4 і 5 варіантів щеплено різними способами зеленого щеплення. Результати наведено в таблиці 4, з якої видно, що, незважаючи на різну кількість проведених щеплень, в отриманих даних можна простежити певні закономірності.

Таблиця 4

Виживаність і розвиток щеплень у 2004 році

Варіант	Методи та способи щеплень		Зроблено щеплення, шт.	Щеплення прижилися, шт	Виживаність, %	Довжина пагона, см	Діаметр пагона, см	Об'єм пагона, см3
4	У розщілині з живцем на зеленому пагоні	з пасинком (8-12 см)	94	86	91	56	0,41	7.4
		без пасинка	124	78	63	36	0,33	3.1
	Окулірування щитком на зеленому пагоні	у вузлах	27	22	83	68	0,40	8.5
		у міжвузлях	54	29	54	71	0,42	9.8
	Окулірування щитом на вузлах з видаленням верхівки підщепи	5 днів після щеплення	14	10	73	80	0,43	11.6
		10 днів після щеплення	15	14	93	90	0,43	13.1
		15 днів після щеплення	15	12	80	98	0,48	18.5
5	У розщілині з живцем на зеленому пагоні	з пасинком (8-12 см)	18	18	100	54	0,42	7.5
		без пасинка	25	19	76	41	0,38	4.6
	Окулірування щитком на зеленому пагоні	у вузлах	23	21	91	59	0,41	7.8

Так, найвища приживлюваність була при щепленні в щілину з наявністю розвиненого пасинка (10-12 см) на живці щеплення. Також відмічено вищу приживлюваність при окуліруванні в торці на вузлах пагона підщепи порівняно з аналогічним щепленням на міжвузлях. Крім того, особливий інтерес становлять результати, отримані шляхом видалення пристовбурної частини підщепи над окуліруванням через різні проміжки часу. Таким чином, найкраща приживлюваність була при видаленні підщепи через 10 днів після щеплення. Ймовірно, цей період є оптимальним для зрощення щеплених компонентів і формування провідної системи між щитком прищепи та пагоном підщепи. Однак для отримання більш надійних висновків ми вважаємо, що експеримент слід повторити. Про це свідчать і темпи росту, де вищі показники фіксувалися при видаленні підщепи над щепленням через 15 днів.
Загалом, характеризуючи кампанію щеплення рослин, необхідно сказати наступне. Його провели в оптимальні терміни в червні. Кількість опадів у червні та липні була в нормі. Проте середньодобові температури цих місяців були нижчими за середньобагаторічні дані на 1,5-2 0 С, що становить тепловтрати кожного місяця 50-60 0 С (табл. 3). Звичайно, це вплинуло на темпи зростання та розвитку щеплень. Однак середня виживаність в експерименті склала 80,4%.

ВИСНОВОК

Підводячи підсумок, наведені дані не є остаточним результатом. Дослідження в цьому напрямку будуть продовжені. Проте, враховуючи умови проведених робіт, вже можна зробити деякі попередні висновки.

1. Саджанці, вироблені літнім способом окулірування, за приживлюваністю при висадці на постійне місце зростання не поступаються настільним щепленим саджанцям і перевершують їх за якістю зрощення щеплених компонентів.

2. Посадка виноградників щепленими живцями дозволить заощадити кошти на вирощуванні з них саджанців, а значить, скоротити термін вступу отриманих виноградників у фазу плодоношення на 1 рік.

3. Щеплення в розщеплення прищепним живцем з розвиненим пасинком показує кращі результати порівняно з щепленням живцем без пасинка.

4. При окуліруванні верхівку пагона підщепи краще видаляти через 10 днів після щеплення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

• Чернишева З.С., Петрова М.Ф., Жиленко Н.А. Якість садивного матеріалу та бактеріальний рак. //Виноробство і виноградарство УРСР. – 1978. - № 3. – С. 27-29.
• Чернишева З.С., Петрова М.Ф. Про причини пригнічення і загибелі кущів винограду. //Садівництво. – 1984. – № 8. – С. 19-21.
• Петрова М.Ф. Дослідження якості зрощення щеплених саджанців винограду. //Виноробство і виноградарство УРСР. – 1986. - № 3. – С. 25-27.
• Перстньов Н.Д. Виноградарство. – 2001. – 605 с.
• Перстнєв Н. Д. Заміна сортового складу насаджень щепленням. //Виноробство і виноградарство УРСР. – 1987. - № 2. – С. 35-37.
• Мелконян А.С. Виноградарство в Італії. – 1971. – 95 с.
• Мальтабар Л.М., Радчевський П.П. Окулірування винограду з паростковим вічком. //Садівництво і виноградарство. – 1991. № 5. – С. 17-19.
• Радчевський П.П. Особливості застосування стикового окулірування. //Шляхи раціонального розвитку виноградарства. – 1985. – С. 61-66.
• Радчевський П.П. Система прискореного розмноження винограду. //Виноробство і виноградарство УРСР. – 1986. - № 7. – С. 35-37.
• Субботович А.С. Зелене щеплення винограду. - Кишинів. – 1971. – 167 с.
• Субботович А.С., Перстньов Н.Д., Морошан Є.А. Новий спосіб вирощування щеплених саджанців винограду. - Кишинів. – 1977. – 155 с.
• Хісамутдінов А. Ф., Чигрик П. П., Красохіна С. І. Агроекономічне обґрунтування вирощування щеплених саджанців винограду методом стикового окулірування. //Виноробство і виноградарство. – 2002. - № 5. - С.