Зимостійкість кущів винограду

(З книги «Твій виноградник 1»)

Морозостійкість кущів винограду - це генетично закладена властивість рослини в певних межах протистояти впливу низьких температур. Ця властивість притаманна кожному конкретному сорту винограду, але кожен сорт має свій поріг переносимості низьких температур, який характеризується параметром морозостійкості сорту. Морозостійкість сорту не може бути вище отриманої у спадок. Цей показник завжди вказується в ампелографічних характеристиках сортів. Але, з різних причин, морозостійкість сорту, в залежності від температурних умов взимку і умов вирощування, в окремі роки може знижуватися.
На відміну від показника морозостійкості конкретного сорту, зимостійкість не є показником характеристики сорту, оскільки залежить від кліматичних факторів і технологічних умов вирощування рослин. Вирішальну роль у зимостійкості винограду відіграє вміст у лозі запасних елементів живлення. Таким чином, сильно завантажені врожаєм кущі завжди матимуть меншу зимостійкість, через зниження рівня морозостійкості, оскільки в таких умовах лози не будуть достатньо забезпечені запасними поживними речовинами і гірше визріватимуть, а тому глибина їх загартування буде слабкою. Такі лози, як правило, взимку злегка підмерзають.
Погано визрівають лози також, якщо в період вегетації їх перегодовували азотом або не вистачало фосфору і калію; відбулося значне пошкодження листяного покриву градом або хворобами та шкідниками, що призводить до зниження засвоєння і, як наслідок, зменшення накопичення вуглеводів. Зниження рівня асиміляції листя відбувається і при ранньому чеканні пагонів, внаслідок зменшення площі листкової поверхні куща.
Але навіть кущі, вирощені в хороших умовах, з високою агротехнікою, втрачають зимостійкість при нестійких погодних умовах, особливо в другій половині зимівлі. Різкі зміни морозної погоди і тривалі відлиги в цей період призводять до втрати кущами загартованості і зниження морозостійкості. Для кущів винограду взимку також небезпечні різкі перепади температур від тепла до холоду з перепадом більше 14-15 С.
Також слід зазначити, що молоді кущі, які ще не плодоносять, завжди менш стійкі до низьких температур у порівнянні з кущами, які вже плодоносять. Швидше за все це пояснюється відсутністю в молодих кущах достатньої маси багаторічної деревини з великими запасами запасних поживних речовин, а без таких запасів морозостійкість кущів нижча.
Лози часто підмерзають після утворення інею, що відбувається при високій вологості повітря в тиху морозну погоду. Коли сходить сонце, виникають повітряні потоки, які, здуваючи снігові голки інею, викликають їх випаровування. Як відомо, випаровування завжди відбувається з витратою тепла, тобто поверхня випаровування охолоджується. Так як хвоя морозу своїм об'ємом значно збільшує поверхню випаровування лози, лоза буде витрачати значно більше тепла. Тому температура лози стане нижче температури повітря. Чим більше утворення інею, тим більша різниця температур. Найбільш небезпечним це явище буде, якщо воно супроводжується зниженням температури повітря, близьким до абсолютного мінімуму, допустимого для неукритого врожаю винограду. Якщо утворюється заморозок, температура на лозі зі сходом сонця може опуститися нижче абсолютного мінімуму для певного сорту і бруньки можуть підмерзнути. Тому в таких випадках при загрозливо низьких температурах повітря доцільно якомога краще очистити кущі від інею, зменшивши поверхню випаровування і врятувавши лозу від локального зниження температури.
Інакше йдуть справи, коли ліани покриваються льодом. Як відомо, це явище відбувається за наявності дощу при слабко мінусовій температурі. Виноградні лози при цьому явищі не відчувають такого сильного вимерзання, оскільки температура повітря в цьому випадку не є загрозливо низькою. І навіть при різкому подальшому зниженні температури повітря лоза під крижаним панциром буде знаходитися під крижаною теплоізоляцією. При таненні льоду небезпечного охолодження лози не буде, оскільки витрати тепла на танення і випаровування вологи будуть відбуватися при плюсових температурах повітря. Тому лід не може сприяти вимерзанню бруньок, однак при тривалому льодовому панцирі бруньки відволожуються або задихаються і гинуть.
Також необхідно пам'ятати, що в умовах теплої зими рослина витрачає багато запасних поживних речовин, оскільки життєдіяльність виноградної лози продовжується і взимку, а з підвищенням температури повітря життєдіяльність посилюється, збільшуючи споживання поживних речовин. Тому у відносно теплі зимові періоди збільшується інтенсивність дихання, що тягне за собою більші витрати поживних речовин, ніж при помірно низьких температурах, і зменшується глибина загартування лоз. Цей фактор слід враховувати при проведенні весняного підживлення виноградника і після теплої зими збільшити норму внесення добрив.
Для підвищення зимостійкості кущів необхідно:
1. Догляд за виноградником необхідно здійснювати з використанням передової агротехніки, яка сприяє більш повному визріванню пагонів. Детальніше про це в книзі «Твій виноградник 2».
2. Уникайте перевантаження кущів культурами та пагонами, своєчасно звільняйте кущі від дозрілого врожаю.
3. Вносити під кущі азотні добрива тільки в першій половині вегетації і уникати підгодівлі азотом у другій половині вегетації.
4. У період дозрівання внесіть під кущі відповідні дози калію і фосфору.
5. В кінці осені обробіть кущі протиморозним складом за рецептом: 0,1 л скипидару і 300-500 г залізного купоросу на 10 л води. Цей прийом знижує активність процесів життєдіяльності в тканинах виноградної лози в зимовий період і оберігає лози від висихання. Взимку також бажано побілити лози. Сонячні промені нагрівають темну поверхню набагато сильніше, ніж поверхню білого кольору, і в результаті нагрівання лози підвищується життєдіяльність тканин в лозі, що досить небезпечно, так як після денного нагрівання настає нічне похолодання, і лоза втрачає свою твердість, що тягне за собою підмерзання бруньок.

Стаття з книг «Ваш виноградник», бібліотеки виноградаря «Все про виноград» автора Віктора Івановича Воловика.